УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/9334/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/9334/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2017 року, яке ухвалено суддею Слюсарчук Н.Ф. в м.Житомирі

в с т а н о в и в:

Позивач у липні 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість, яка виникла в зв’язку з невиконанням вимог кредитного договору б/н, укладеного між ними 16.08.2013 р., за яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки належним чином зобов’язання відповідачкою не виконувались, виникла заборгованість в розмірі 11492,00 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 5398,43 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4271,00 грн.; заборгованості за пенею в сумі 800,00 грн.; штрафу (фіксована частина) – 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) – 523,47 грн., які позивач і просить стягнути з відповідачки.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29.11.2017 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором б/н від 16.08.2013 р. у розмірі 5398,43 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, сторони, окремо один від одного, подали апеляційні скарги.

Позивач –ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що судом при здійсненні судочинства був порушений принцип змагальності та рівності сторін: підписуючи заяву ОСОБА_2 зазначила, що ознайомлена з усіма умовами кредитного договору та погоджується з ними. Крім того, письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідач ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування таких вимог зазначила, що в ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладала жодного кредитного договору та будь-яких кредитних карток не отримувала. Вважає, що даний кредит не можна вважати укладеним, оскільки не погоджені істотні умови договору, які до того ж не підписані позичальником. Позивачем не надано суду неможливих і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу своєї довірительки підтримали, доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» визнали необґрунтованими. Просили апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.08.2013 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зокрема, ОСОБА_2 16.08.2013 р. підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі - заява). 

За умовами підписаної заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та «Тарифами ОСОБА_3», які викладені на банківському сайті, складають між нею та банком договір.

На підставі вказаної заяви відповідачці за одним картковим рахунком було видано картку №5168755325269229 з терміном дії до 07/17.

В період з 16.08.2013 р. по 30.04.2016 р. відповідачка шляхом зняття готівкових коштів отримала від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит в межах кредитного ліміту 6000 грн., який сплатила лише частково, що призвело до утворення боргу за тілом кредиту в сумі 5398,43 грн. Наведене підтверджується копією виписки за картковим рахунком.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 30.04.2016 р. становить 11492,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5398,43 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4271,00 грн.; заборгованості за пенею в сумі 800,00 грн.; штрафу (фіксована частина) – 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) – 523,47 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника та відповідно, чи брала на себе зобов’язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання. Позивачем не доведено, що відповідач ознайомлена з певними Тарифами банку щодо розміру процентів за користування кредитом та неустойки, а тому доводи позову про існування досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору, в тому числі і  щодо нарахування відсотків за користування кредитом штрафів та пені на думку суду першої інстанції є безпідставними. Таким чином, суд стягнув заборгованість лише по тілу кредиту, яка станом на 30.04.2016 р. становила 5398 грн. 43 коп.

Проте повністю з таким висновком суду погодитись неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо за законом ця форма для даного виду договору не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті відповідача, ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та Правила надання банківських послуг».

Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які, таким чином, отримують доступ до всіх послуг банку.

Підписавши 16 серпня 2013 року Анкету-Заяву, ОСОБА_2 приєдналася до запропонованих ПАТ КБ «ПриватБанк» Умов та Правил надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах і Правилах надання банківських послуг та користування платіжною карткою, ОСОБА_3, і укладення кредитного договору саме таким чином не суперечить чинному законодавству України. Також відповідно до даної анкети-заяви, відповідачка погодилася вважати Умови та правила надання банківських послуг, ОСОБА_3 складовими частинами договору.

Таким чином, відсутність підпису на вказаних умовах не є підставою для висновку про те, що ОСОБА_2 не була з ними ознайомлена, враховуючи вказані Умови анкети-заяви.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття любого розміру Кредитного ліміту, встановленого ОСОБА_3.

У відповідності до п.2.1.1.5.5 Умов та правил банківських послуг відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг за користування кредитом Банк нараховує відсотки, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

У відповідності до п.2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.2.7 Умов та Правил власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Під час розгляду справи було встановлено, що взяті на себе зобов’язання банк виконав, надавши відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6000 грн. Разом з тим, відповідачка ОСОБА_2 кредит своєчасно не погашала, внаслідок чого утворилась заборгованість. Крім того, як слідує із виписки по рахунку, відповідачка не лише знімала кошти в банкоматі, але й частково погашала заборгованість, що свідчить про її обізнаність з Умовами та правила надання банківських послуг та Тарифами.

Враховуючи, що ОСОБА_2, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «КБ «ПриватБанк», підтвердила те, що вона ознайомлена з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами та згодна на те, що вони є складовою частиною укладеного між нею та банком договору, суд дійшов висновку щодо обов'язковості виконання ОСОБА_2 вказаних умов та правил надання банківських послуг, зокрема щодо сплати процентів та штрафних санкцій. Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову лише в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту є помилковим.

Разом з тим, суд вважає, що наданий банком розрахунок суми заборгованості суперечить умовам договору та не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки нарахування ОСОБА_3 відсотків в даному випадку здійснювалось на тіло кредиту та відсотки. Сторони погодили відсоткову ставку в розмірі 30% на рік. Таким чином, заборгованість зі сплати відсотків станом на 30.04.2016 р.становить 1467 грн. 62 коп.

Також суд дійшов висновку, що підстави для стягнення одночасно з відповідача як пені так і штрафу за невиконання умов договору відсутні виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України). 

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником обов’язків по погашенню кредиту.

У той самий час,  кредитним договором передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У зв’язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. (фіксованої частини) та штрафу в розмірі процентної складової (5% від суми боргу).

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 30.04.2016 року в розмірі 7666 грн. 05 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5398 грн. 43 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом в сум 1467 грн. 62, заборгованості за пенею в сумі 800 грн.

Враховуючи, що відповідача ОСОБА_2, яка є інвалідом другої групи, звільнено від сплати судових витрат, суд відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне компенсувати ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1990 грн. 49 коп.

  Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1, 10001) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження : вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.08.2013 рокустаном на 30.04.2016 року в розмірі 7666 грн. 05 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5398 грн. 43 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом в сум 1467 грн. 62, заборгованості за пенею в сумі 800 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1990 грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 березня 2018 року.

Головуючий:                                              Судді: