нп 2-п/490/99/2017 Справа № 490/13569/13-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

     РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року                                                м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого –                                                        судді Гуденко О.А.,

при секретарі –                                                       Кваші С.О.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Альфа-банк” до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" , треті особи ТДВ "Альянс Україна", ОСОБА_2 про розірвання договору кредиту , –

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1    про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490073083 від 29.05.2008 року в розмірі 352918,56 грн. на дату розрахунку 09 жовтня 2013 року, яка складається з заборгованості за кредитом 121 445,08 грн, заборгованості за відсотками 52 053,45 грн та 179 420,03 грн , посилаючись на    прострочення відповідачем грошових зобов'язань    за вищевказаним договором.

В січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк" , в якому просив розірвати договір кредиту № 490073083 від 29 травня 2008 року на підставі його виконання позичальником у повному обсязі , а саме на момент отримання зобовязання - гарантії та закриття заборгованості 11 серпня 2008 року від страхової компанії ТДВ "Альянс Україна" на суму 95757,34 грн , наданої за листом-гарантією № 32 від 11 серпня 2008 року .

Ухвалою суду від 13 липня 2017 року заочне рішення від 19 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано та в звязку з неможливість розгляду попереднім складом суду справу прийнято до провадження суддею Гуденко О.А.

Представник позивача ПАТ "Альфа-Банк" в судовому засіданні вимоги позову підтримав, проти задолення зустрічного запереував.

Представник позивапча за зустрічним позовом у судовому засіданні підтримав свої письмові заперечення, посилаючись на майже повне виконання своїх зобовязань станом на день сплати відшуодування страхової компанією вигодонабувачеві - ПАТ "Альфа-Банк", визнав вимоги первісного позову лише у недоплаченій позичальником сумі у розмірі 30 702,06 грн., що становить суму вартості ліківідних залишків автомобіля.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали.

Вивчивши доводи позовів, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.05.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_2  був укладений кредитний договір № 490073083, відповідно до умов якого банк надав   кредит у сумі 22412,29 доларів США строком до 29.05.2015 року з розрахунку 14.5 % річних.

Відповідно до п.п.2.1-2.5 договору сума кредиту складає 22412,29 дол. США, номінальна процентна ставка 14,5 %, дата остаточного повернення 29.05. 2015 року. цільове призначення - придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ТОВ “Фаетон-Авто” №110/08 SK від 13.05.2008 року.

Відповідно до п.2.8 платежі за повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг, який є додатком №1 до договору та його невід'ємною частиною в порядку та на умовах та на умовах, визначених цим договором       у разі сплати у валюті кредиту       29 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 426 доларах США.

З метою забезпечення належного виконання кредитного договору, ЗАТ “Альфа-Банк” уклало з ОСОБА_1 договір поруки №490073083-П від 29.05.2009 року.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обовязків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Закритим акціонерним товариством “Альфа-Банк”, 19 серпня 2009 року, було приведено у відповідність до ЗУ “Про акціонерні товариства” назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства “Альфа-Банк” в Публічне акціонерне товариство “Альфа-Банк”, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 24 березня 1993 року та копією статуту Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”, затвердженого загальними зборами акціонерів 29 жовтня 2010 року.

Дотепер , як зазначає Банк, боржник свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконував, що привело до виникнення заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 352918,56 грн., з яких заборгованість за кредитом – 121445,08 грн., заборгованість по відсоткам – 52053,45 грн., пеня – 179420,03 грн.

На час розгляду справи вказана заборгованість   не погашена.

Як слідує з розрахунку заборгованості, позичальником були сплачені платежі за кредитом у розмірі 489,48 дол.США в липні 2008 року та 520 дол.США в вересні 2008 року, а потім внесена сума на погашення кредиту у загальному розмірі 8375,58 дол.США, з якої зараховано на тіло кредиту 6906,12 грн , 1064,11 доларів США та 405,25 доларів США пені.

Після цього заборгованість за тілом кредиту вперше зазначена станом на 29 липня 2011 року у розмірі 15 193,93 ддол.СШа, заборгованість за процентами весь цей час нараховувалася пл 183,12 дол.США щомісячно з грудня 2008 року по листопада 2011 року, а також пеня у розмірі від 110 доларів до 6728 дол.США, а в жовтні 2013 року - пеня нарахована у розмірі 2170,64 долари, а не більше 6000 доларів щомісячно як в попередні місяціі, починаючи з серпня 2011 року.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 18.08.2011 року, задоволено частково позов ОСОБА_2 до ТДВ "Альянс Україна" про стягнення страхового відшкодування , третя особа ПАТ "Альфа Банк", ОСОБА_1 , стягнуто на користь ПАТ "Альфа Банк" як вигодонабувача за договором страхування страхове відшкодування в розмірі 23837,24 грн . З цього рішення вбачається, що 19 червня 20018 року сталася ДТП з застрахованим автомобілем ОСОБА_2, який перебуває у заставі у ПАТ "АльфаБанк" в якості забезпечення за кредитним договором № 490073083. Страховою компанією було виплачено вигодонабувачу 48246,70 грн , повна сума збитків у розмірі 95 757,34 грн не виплачено, оскільки власник відмовилася надати автомобіль та вирішила ремонтувати його сама, хоча автомобіль визнано конструктивно загиблим.

Представник Банка отримала це рішення 29.09.2011 року та предявила до виконання до Центрального ВДВс 22 листопада 2011 року.

04 червня 2014 року ОСОБА_2 сплатила в рахунок боргу за кредитним договром 3000 грн, 31 січня 2014 року згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 "Альянс Україна" в межах виконавчого проавдження сплатьидло на користь ПАТ "Альфа Банк" 23837 грн 24 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідноз ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до  ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобо в’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України  встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно ст. 651 ЦК УКраїни, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 652 ЦК України передбачена зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, але за згодою сторін. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті,- змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ст.ст. 544-545 , 611 ЦК України, оскільки матеріалами справи спростовується твердження представника відповідача про те, що зобов'язання були виконані позичальником належним чином і у повному обсязі, а також немає жодних доказів наявності вини кредитора у простроченні прийняття виконання зобов'язання.

Інших підстав для розірвання договору, передбачених ст. ст. 651,652 ЦК України позивачем за зустрічним позовом не наведено, адже втрата предмету застави не тягне за собою ні розірвання кредитного договору, ні визнання його припиненим.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю вимог.

Так, сплата страхового відшкодування в листопада 2008 року була здійснена не в тому розмрі, який би повністю погасив тіло кредиту, про що, як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 .К. до Заводськогорайонного суду в 2010 році та претензійного листування з Банком ОСОБА_4 - було достовірно відомо і позичальнику, і поручителю.

Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви Банку, після ухвалення судом рішення в листопаді 2011 року Банком припинено нарахування процентів по кредиту .

Разом з тим, позивач за первісним позовом не скористався своїм правом і протягом розгляду справи та після скасування заочного рішення суду та не збільшив /зменшив розмір позовних вимог.

В розрахунку позовних вимог не враховані дійсно квитанція від жовтня 2014 року про сплату ОСОБА_2 3000 грн. з призначенням платежу за рішенням суду від 18.08.2011 року, що не відповідає належному, але дійсно згідно умов договору ,вочевидь, вона була зарахована банком на погашення пені.

Що стосується платежу від 31.01.2014 року , який здійснено ТДВ "Альянс Україна" на виконання рішення суду , то в затримці виконання рішення суду та взагалі своєчасної виплати страхового відшкодування немає вини позичальника, що дає підстави суду врахувати даний платіж за курсом валюти платже на день визначення банком заборгованості , а саме 7,99 грн до долару США, що становить 2983,39 долар США.

При цьому суд вважає за доцільне, у відповідності до Розділу 9 Кредитного договору зарахувати цей платіж в рахунок погашення боргу за відсотками , нарахованими за цей час, а отже заборгованість за відсотками становить 3528,99 доларів США, що складає еквівалент по курсу НБУ на 09.10.2013 року 28 196,63 грн.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що за змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Враховуючи розмір нарахованої пені, а аткож обставини,за яких виникла заборгованість за кредитним договором , суд вважає за можливе зменщити розмір пені до 30 000 грн.

На підставі вищевикладеного, у відповідності зі ст. ст. 509, 525, 526, 527, 611,615, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що  боржник ОСОБА_2 не виконала зобов'язань, узятих на себе за кредитним договором № 490073083 від 29.05.2008 року, за виконання яких несе відповідальність в солідарному порядку поручитель ОСОБА_1, банк скористався своїм правом звернутися до суду з вимогами про будь-якого з солідарних боржників , тому слід частково задовлеьнити первісний позов та стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 490073083 від 29.05.2008 року , яка складається з заборгованість за кредитом – 121 445,08 грн. та заборгованість по відсоткам – 28 196,63 грн., пеня – 30 0000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 3441 грн.

Керуючись ст. ст.     12,81, 263-265 ЦПК України, суд   -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства “Альфа-банк” до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором №490073083 від 29.05.2008 року в розмірі 179 641,71 грн.яка складається з заборгованість за кредитом – 121 445,08 грн. та заборгованість по відсоткам – 28 196,63 грн., пеня – 30 0000 грн. та   судові витрати в розмірі 3441 грн.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту рішення суду.

Суддя                                                                                       Гуденко О.А.