УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-1980/10 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.

Категорія 59 Доповідач Коломієць О.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Галацевич О.М.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за поданням Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про обмеження боржника – ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року, яка постановлена суддею Коцюбою О.М. в м. Новоград-Волинському Житомирської області,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року головний державний виконавець Новоград-Волинського міськрнайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_3 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 до виконання зобов’язань за рішенням суду.

В обґрунтування подання зазначила, що у Новоград-Волинському міськрайонному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області перебуває на виконанні виконавчий лист Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №1980/10 від 01.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку, щомісячно. Станом на 21.12.2017 року заборгованість за аліментами становить 39 206 грн. 30 коп. Державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», однак, рішення суду не виконано, а боржник ухиляється від виконання зобов’язань покладених на нього рішенням суду.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року подання задоволено. Тимчасово обмежено боржника – ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до погашення ним боргу згідно виконавчого листа № 1980/10 від 01.11.2010 року Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у розмірі 39 206 грн. 30 коп.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме судом зазначено, що апелянт ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань. Зазначає, що саме лише невиконання боржником самостійно зобов’язань, чи відсутність у нього коштів, не може свідчити про його ухилення від виконання покладених на нього обов’язків. Апелянт стверджує, що постійно сплачує аліменти та повідомляв про це державного виконавця надаючи копії відповідних квитанцій. Однак, зазначене не було враховане, у зв’язку з чим утворилась заборгованість. Крім того, ОСОБА_2 повідомив державного виконавця, що він з 01.12.2016 року працевлаштований, однак, виконавчий лист за місцем його постійного працевлаштування виконавцем не був направлений.

Учасники справи в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника Новоград-Волинського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та стягувача ОСОБА_6 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст.367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що на виконанні Новоград-Волинського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області знаходиться виконавчий лист №1980/10 від 01.11.2010 року, виданий Новоград-Волинським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.5-6).

19.11.2010 року державним виконавцем з даного приводу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №22694793, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження (а.с.7).

Боржнику державним виконавцем неодноразово направлялись попередження про несплату ним суми боргу та у разі подальшої несплати - притягнення його до відповідальності, згідно Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи вбачається, що на день звернення державного виконавця з поданням про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, заборгованість по сплаті аліментів становила 39 206 грн. 30 коп.

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2010 року по справі № 2-1980/10 щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі ? всіх видів заробітку, щомісячно, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 39 206,30 грн..

Такий висновок суду першої інстанції є вірним виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов’язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як визначено п.5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_2 працював в ТзОВ «Церсаніт-інвест» куди державним виконавцем було 29.11.2010 року направлено розпорядження про стягнення аліментів з боржника.

Згідно листа ТзОВ «Церсаніт-інвест» боржник був звільнений з даного підприємства 18 березня 2011 року.

Про наявність існуючої заборгованості та необхідності її погашення боржник повідомлявся, однак добровільно борг не сплатив. На адресу ОСОБА_2 неодноразово направлялись виклики державного виконавця, але останній на виклики не з’являвся.

Під час виконання рішення суду, виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на його запити від 20.03.2015 року, майно належне боржнику на праві власності на яке можливо звернути стягнення відсутнє.

На попередження державного виконавця за №3005 від 12.06.2017 року ОСОБА_2 з’явився до ВДВС, та надав копії квитанцій про часткову сплату боргу, усно та письмово пояснив, що не працює та не має змоги сплатити заборгованість. На запитання державного виконавця, про те, що боржник ОСОБА_2 відсилає інколи поштою аліменти та через деякий час забирає кошти пояснив письмово, що коштів не забирав, хоча в матеріалах виконавчого провадження є поштові довідки та листи (розписки), які підтверджують неотримання стягувачем аліментів. Також, боржник отримав особисто попередження №10136 від 21.12.2017року, та розрахунок заборгованості по аліментах від 21.12.2017 року.

Як роз’яснив Верховний суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у Законі України «Про виконавче провадження», позначає з об’єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Під час розгляду справи було встановлено, що державним виконавцем в межах чинного законодавства вжито всіх заходів, спрямованих на своєчасне та повне виконання рішення суду, але до цього часу рішення суду не виконано, а боржник ухиляється від виконання його та не вживає заходів щодо виконання рішення.

З огляду на наведене висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду обов’язків у виконавчому провадженні, як передбачено Законом України «Про виконавче провадження», а тому виникає необхідність в тимчасовому обмеженні ОСОБА_2 у виїзді за кордон, є вірним.

Посилання апелянта на сплату аліментів щомісячно та не направлення державним виконавцем виконавчого документа по місцю роботу відповідача у 2016 році є безпідставними та спростовуються матеріалами виконавчого провадження з якого вбачається, що відповідач аліменти сплачує нерегулярно, у меншому розмірі, ніж встановлено рішенням суду та будь-яких заяв про працевлаштування і направлення виконавчого листа по місцю роботи, державному виконавцю не подавав. Крім того, відповідач є працездатною особою, а належних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин неможливості своєчасно та в повному обсязі починаючи з 2010 року сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, до суду надано не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження при розгляді та спростовуються матеріалами справи.

Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складеного 06 березня 2018 року.

Головуючий : Судді :