Справа № 350/1594/16-ц

Провадження № 22-ц/779/152/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді-доповідача ОСОБА_1В

суддів: Василишин Л.В., Томин О.О.

секретарів: Петріва Д.Б., Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Рожнятівського районного суду від 20 листопада 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Дубівська сільська рада про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 12 травня 2016 року помер її батько ОСОБА_7 Останній ще за життя склав на її користь заповіт, яким заповів їй все належне йому на день смерті майно. Після смерті батька відкрилася спадщина на 53/100 частин житлового будинку та 36/100 частин господарських споруд, що знаходяться по вул. І. Франка, 17 у с. Дуба.

З метою оформлення спадщини вона звернулася до нотаріальної контори, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому просила постановити рішення яким визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, третя особа Дубівська сільська рада про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивували тим, що після смерті їх батька ОСОБА_2, який помер 12 травня 2016 року відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на 53/100 частин житлового будинку та 36/100 частин господарських споруд, що знаходиться по вул. І.Франка, 17, в с. Дуба Рожнятівського району. Вони, як спадкоємці першої черги після смерті батька у встановлений законом шестимісячний строк звернулися в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини за законом.

Вважають, що заповіт складений їхнім батьком ОСОБА_7 10.07.2009 року, за яким останній все своє майно на випадок смерті ніби то заповів позивачці ОСОБА_5 не породжує жодного юридичного наслідку, оскільки батько ОСОБА_7 його не складав і не підписував, підпис від його імені виконано не ним, а іншою особою. Крім того заповіт посвідчено секретарем Дубівської сільської ради із порушенням чинного законодавства, що діяло на час його посвідчення. Зокрема при складанні заповіту не було дотримано вимог передбачених Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України. Зокрема у заповіті зазначено, що його підписано ОСОБА_7 та посвідчено за місцем проживання спадкодавця у с. Дуба, вул. І.Франка, 17, у зв'язку з хворобою заповідача, однак батько ніколи не хворів тяжкими хворобами, що не давало б йому можливості звернутися до нотаріуса чи особисто прибути в приміщення сільської ради для складання заповіту. Зазначають, що заповіт не відповідає вимогам законодавства щодо форми та посвідчення, оскільки складений від імені ОСОБА_7 чи то секретарем чи то іншою собою, а не батьком особисто, оскільки бланк заповіту заповнено не його почерком і не вказано ким виконаний рукописний текст заповіту, текст заповіту не зачитувався спадкодавцем та складався без присутності свідків.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 09 лютого 2017 року вищевказані позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 53/100 частин житлового будинку, по вул. І.Франка,17 в с. Дуба, Рожнятівського району що складається з кімнати №2 площею 21,8 м.кв, кімнати №3 площею 19,7 м.кв, кладової площею 10 м.кв, а всього частину будинку загальною площею 51,5 м.кв та кухні площею 12,4 м.кв, ванної кімнати площею 4,4 м.кв, кладової площею 2,8 м.кв, майстерні площею 2,3 м.кв, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 12.05.2016 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Дубівська сільська рада про визнання заповіту недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_3 посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянти зазначили що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано вимог передбачених Порядком посвідчення заповітів і довіреностей що прирівнюються до нотаріально посвідчених та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, яких секретарем Дубівської сільської ради не було дотримано.

У заповіті зазначено що його підписано ОСОБА_7 та посвідчено за місцем проживання спадкодавця у зв»язку з хворобою заповідача, однак підпис на заповіті виконаний не батьком. Окрім того, батько ніколи не хворів будь-якими тяжкими захворюваннями , що не дало б йому можливості звернутися до нотаріуса особисто.

У заповіті не вказано час його складання, заповіт складений не батьком ОСОБА_7, а секретарем сільської ради чи іншою особою, сам текст заповіту йому не зачитувався та складався у відсутності свідків.

Із змісту заповіту не вбачається, що спадкодавець з ним ознайомлений та ним прочитаний.

Апелянти вказали також що під час розгляду справи ними було заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Однак дана експертиза не була проведена, а суд постановив рішення належним чином не дослідивши всіх обставин справи, а саме чи підпис в заповіті належить їхньому батькові чи сторонній особі.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянти просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 та задовольнити їх зустрічний позов про визнання заповіту недійсним.

У засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 його представник ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримали з наведених у ній підстав.

Позивач ОСОБА_5 її представник ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги заперечили, посилаючись на обгрунтованість висновків суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 розд. ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5 та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у встановлений законом строк прийняла спадщину за заповітом, а позивачі за зустрічним позовом не надали суду належних доказів недійсності оспорюваного ними заповіту.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2016 року помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-НМ №230641 (а. с. 6).

На час смерті ОСОБА_7 проживав у належному йому будинковолодінні по вул. І. Франка, 17 в с. Дуба, що підтверджується довідкою №1279, виданої Дубівською сільською радою 26 грудня 2016 року.

Згідно рішення Рожнятівського районного суду від 15 червня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна - за ОСОБА_7 визнано право власності на 53/100 частин житлового будинку та 36/100 частин господарських споруд та будівель домоволодіння що знаходяться в с. Дуба по вул. І. Франка, 17(а. с. 14-17).

Таким чином після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на вищезазначену частину будинковолодіння.

Встановлено, що згідно заповіту посвідченого секретарем Дубівської сільської ради 10 липня 2009 року ОСОБА_7 на випадок смерті зробив розпорядження за яким все своє майно де б воно не було із чого б воно не складалось, взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, все на що за законом матиме право заповів своїй дочці ОСОБА_9 (а.с.8).

ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про народження являється дочкою ОСОБА_7

Встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_5, після смерті батька ОСОБА_7, який помер 12 травня 2016 року, як спадкоємець за заповітом звернулася до державного нотаріуса другої Рожнятівської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на домоволодіння що знаходиться за адресою с. Дуба вул. І.Франка,17, однак у видачі вказаного свідоцтва їй відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу про належність вказаного майна спадкодавцеві (а.с.7).

Відповідно до положень ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 у визначений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, спадкове майно - 53/100 частин житлового будинку за адресою с. Дуба вул. І.Франка,17 відповідно до рішення суду належало спадкодавцю ОСОБА_7 на праві власності, а тому суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на спадкове майно за заповітом.

Що стосується вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, то колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представників не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Із змісту оспорюваного заповіту вбачається, що такий посвідчений секретарем Дубівської сільської ради ОСОБА_10

Згідно з п. 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року N 22/5, (чинної станом на час посвідчення заповіту) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у відповідності зі статтею 37 Закону України "Про нотаріат" мають право посвідчувати заповіти.

Відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії а також причини цього. При вчиненні нотаріальних дій посадові особи виконавчих комітетів встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина.

При посвідченні заповітів чи довіреностей з'ясовується дієздатність громадян ОСОБА_11 посвідчувані заповіти, довіреності, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію.

Всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій (додаток N 1). Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Із змісту оспорюваного заповіту вбачається, що при його посвідченні секретарем Дубівської сільської ради дотримано вимог вищезазначеної Інструкції, зокрема зазначено, що такий у зв»язку з хворобою заповідача посвідчено за адресою с. Дуба, вул. Франка, 17, час його складення - 10 липня 2009 року, особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Заповіт власноручно підписано заповідачем ОСОБА_7, про що зазначено в посвідчувальному написі.

Заповіт зареєстровано в реєстрі за №21, стягнено держмито 0,85 грн. Вказана нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №21 (а.с.62).

Представник третьої особи Дубівської сільської ради – секретар сільської ради - ОСОБА_10 у суді першої інстанції підтвердила обставини щодо посвідчення оспорюваного заповіту та пояснила що нею дотримано вимог чинної на той час Інструкції щодо посвідчення заповіту.

Апелянти посилаючись на те, що секретарем сільської ради при посвідченні заповіту не дотримано вимог чинного законодавства щодо форми заповіту та його посвідчення разом з тим не навели вимог Інструкції які порушено секретарем сільської ради.

Інструкція не містить вимог щодо того, що у заповіті в обов»язковому порядку має бути зазначено про те, що заповідач у разі написання тексту заповіту посадовою особою виконавчого комітету має вказано, що «заповіт прочитано і записано вірно».

Крім того ОСОБА_7 був дієздатною, грамотною особою, тому посвідчення заповіту у присутності свідків не вимагалось.

Посилання апелянтів на те, що під час розгляду справи ними було заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, однак така не була проведена, а суд постановив рішення належним чином не дослідивши всіх обставин справи, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, однак така не проведена через відсутність оригіналів документів, зразків підписів ОСОБА_7

Не заслуговують на увагу посилання апелянтів про те, що оспорюваний заповіт станом на час його посвідчення не був зареєстрований у спадковому реєстрі, оскільки статтю 1247 ЦК України доповнено частиною 4 згідно Закону України від 21.09.2010 р. N 2527-VI відповідно до якої заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, оспорюваний заповіт посвідчено у 2009 році, а тому внесення даного заповіту до спадкового реєстру у 2016 році, не дає підстав для висновку про недійсність заповіту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 20 листопада 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 березня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_12