Справа № 2-661/2007, 2-69/2008, 2-12/2009

Рішення

іменем України

23 березня 2009 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої-судді ОСОБА_1,

при секретарях: Воробей М. М. ,   Петрусенко Т.В.,  Манойленко Н.С. ,  Мазепа Т.В.,  з участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача - адвоката ОСОБА_3,  відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м.  Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,  завданої внаслідок ДТП,  та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,  -

УСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовними вимогами до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,  які обґрунтовував тим,  що 13.10.2006 року о 21 годині,  ОСОБА_4,  рухаючись по дорозі Чернігів-КГШ „Славутич" на 11-му кілометрі,  не вибравши безпечної швидкості руху,  не врахувавши дорожню обстановку,  не вжив заходів для зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди,  що призвело до наїзду на його транспортний засіб» внаслідок чого його автомомобіль зазнав механічні пошкодження,  а він отримав тілесні ушкодження,  чим йому було завдано майнової та моральної шкоди.

Ухвалою судді від 14 січня 2008 року прийнятий до спільного розгляду та об"єднаний в одне провадження із первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,  обгрунтований тим,  що ОСОБА_2 були порушені п.2.1,  2.3,  2.5,  2.9 а,  б,  9.9 - 9.11, 11.10, 15.1, 15.2, 15.14, 19.1 ПДР України,  що і призвело до зіткнення з ним автомобіля,  чим йому завдана моральна шкода.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги первісного позову підтримали та просили стягнути з відповідача на відшкодування завданої майнової шкоди внаслідок ДТП 21 126 гривень 73 копійки,  яка складається із матеріального збитку,  заподіяного позивачу як власнику пошкодженого автомобіля «Ауді-90»,  в сумі 19552, 18 гривень,  вартості дослідження в сумі 670 гривень,  904, 55 гривень-сплачені відсотки за користування кредитом,  який брав позивач в КС «Партнер» для часткового ремонту автомобіля,  на відшкодування моральної шкоди - 5000 гривень,  понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень,  понесені витрати,  пов"язані з наданням правової допомоги,  в сумі 100 гривень,  посилаючись на вину відповідача у скоєнні ДТП та заподіянні майнової і моральної шкоди,  і відмовити в задоволенні зустрічного позову,  мотивуючи тим,  що його вини в заподіянні моральної шкоди відповідачу немає.

Відповідач та його представник просили відмовити в задоволенні первісного позову,  обґрунтовуючи свої заперечення тим,  що згідно висновку судової автотехнічної експертизи відповідач не мав можливості уникнути зіткнення з автомобілем „Ауді-90",  та просили задовольнити зустрічний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 27000 гривень,  посилаючись на неправомірні дії позивача,  пов"язані з порушенням ним п. 15.14, 19.4 і 9.9"а" ПДР України,  що призвели до ДТП.

Суд дійшов висновку,  що первісний позов підлягає частковому задоволенню,  а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,  що відповідно до постанови судці Дарницького районного суду м.  Києва від 7 грудня 2006 року у справі про адмінправопорушення № 3-41091/2006,  яка набрала законної сили,  ОСОБА_4,  відповідач у справі,  визнаний винний у вчиненні правопорушення,  передбаченого  ст. 124 КУпАП та підданий штрафу у розмірі 34 гривні. При розгляді справи було встановлено,  що 13 жовтня 2006 року,  приблизно о 21 годині 00 хвилин,  водій ОСОБА_4,  керуючи автомобілем марки " БМВ",  державний номерний знак НОМЕР_1,  рухаючись по автодорозі Чернігів - КПП " Славутич",  на під'їзді до м.  Славутича на 11 км,  в порушення вимог п.п. 12.1,  12.2,  12.3 Правил Дорожнього руху України,  не вибрав безпечної швидкості руху,  не врахував дорожню обстановку,  не вжив заходів до зупинки транспортного засобу або безпечного об"їзду перешкоди,  що призвело до наїзду на транспортний засіб автомобіль марки " Ауді",  державний номерний знак НОМЕР_2,  який належить ОСОБА_2,  позивачу у справі,  та який знаходився на проїзній частині дороги без освітлення. Внаслідок зіткнення обидва автомобілі були пошкоджені.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 7860 від 18 листопада 2008 року ( а.с.  174-179) та роз"яснень експерта ОСОБА_7,  в даній дорожній обстановці водій автомобіля "БМВ" ОСОБА_4,  відповідач у справі,  повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.2,  12.3 ПДР України,  і його дії не суперечили вимогам п.12.3 цих Правил,  оскільки він не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем " Ауді-90". В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_4 з технічної точки зору відповідали вимогам п.12.2 ПДР України при русі на дальньому світлі фар і не відповідали при русі на ближньому світлі фар. Однак,  вказана невідповідність його дій з технічної точки зору не знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Водій автомобіля " Ауді 90" ОСОБА_2,  позивач у справі,  повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 15.14,  19.4 і 9.9 " а" ПДР України,  тобто у разі вимушеної зупинки в місці,  де зупинку заборонено,  вжити всіх заходів,  щоб прибрати транспортний засіб,  а за не можливості це зробити - ввімкнути габаритні або стоянкові ліхтарі та аварійну світлову сигналізацію і його дії не відповідають цим вимогам,  оскільки в судовому засіданні встановлено,  що водій автомобіля „Ауді-90" ОСОБА_2,  позивач у справі,  здійснив вимушену зупинку на проїзній частині в темну пору доби,  оскільки в нього закінчився бензин в автомобілі,  не вжив всіх заходів,  щоб прибрати транспортний засіб з дороги,  не включив аварійну сигналізацію.

Зазначені обставини справи підтверджені показаннями свідків ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10 ОСОБА_11 ,  та оглянутими в судовому засіданні протоколом огляду місця ДТП та схеми ДТП.

Суд не приймає до уваги доводи позивача та його представника,  а також показання свідка ОСОБА_12 про те,  що автомобіль" Ауді 90" стояв на узбіччі із включеною аварійною сигналізацією,  оскільки вони протирічать обставинам справи,  встановленим під час розгляду даної справи та справи про адміністративне правопорушення № 3-41091/2006.

Відповідно до ч.2  ст. 1187 ЦК України шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі(право власності,  інше речове право,  договір підряду,  оренди,  тощо) володіє транспортним засобом,  механізмом,  іншим об»єктом,  використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.5 цієї статті особа,  яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином,  виходячи із змісту ч.2  ст. 1187 ЦК України,  ОСОБА_4,  відповідач у справі,  як власник автомобіля" БМВ",  державний номерний знак НОМЕР_1,  незалежно від того,  що згідно висновку судової автотехнічної експертизи,  не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Ауді-90»,  повинен відшкодувати її,  оскільки в судому засіданні він не довів,  що шкоди автомобілю «Ауді-90» було завдано внаслідок умислу потерпілого.

Відповідно до ч.2  ст. 1193 ЦК України,  якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди,  то залежно від ступеня вини потерпілого( а в разі вини особи,  яка завдала шкоди,  - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується,  якщо інше не встановлено законом.

Таким чином,  суд вважає встановленим,  що груба необережність позивача ОСОБА_2 через порушення ним вимог п. 15.14, 19.4 і 9.9 «а» ПДР України,  сприяла виникненню шкоди,  в зв»язку з чим розмір шкоди,  завданий пошкодженням автомобіля " Ауді",  державний номерний знак НОМЕР_2,  внаслідок ДТП,  повинен бути зменшений.

Як вбачається з довідки відділу Державтоінспекції УМВС України в Чернігівській області автомобіль марки " Ауді",  державний номерний знак НОМЕР_2,  який належить ОСОБА_2,  в результаті ДТП отримав такі механічні пошкодження : розбито заднє вітрове скло,  задній бампер,  задній лівий фонар,  правий задній фонар,  деформовано заднє ліве крило,  заднє праве крило,  задня кришка багажника,  крипта автомобіля.

Розмір заподіяної майнової шкоди з урахуванням зазначених пошкоджень автомобіля визначений висновком спеціаліста № 014601 від 10 березня 2007 року на суму 19 552 гривні 18 копійок (а.с.  12-14 ).

З врахуванням положень  ст. 1193 ЦК України та суми витрачених коштів на проведення ремонту зазначеного автомобіля(ах.217-219),  суд приходить до висновку,  що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заподіяна майнова шкода в розмірі 12 000 гривень.

Згідно  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

Вимоги первісного позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню,  оскільки в судовому засіданні встановлено,  що відсутня вина ОСОБА_4 у заподіянні позивачу моральної шкоди.

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 про відшкодування завданої моральної шкоди не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Виходячи із змісту  ст.  1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню особою,  яка її заподіяла,  за умови,  що дії останньої були неправомірними,  між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

В судовому засіданні встановлено,  що порушення позивачем п. 15.14, 19.4, 9.9 «а» ПДР України не перебуває в прямому причинному зв»язку із заподіянням шкоди власнику автомобіля БМВ,  державний номер НОМЕР_3,  який належить ОСОБА_4,  а є наслідком використання належного йому джерела підвищеної небезпеки - автомобіля БМВ,  оскільки за змістом ч.1  ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки,  зокрема,  є діяльність,  пов»язана з використанням транспортних засобів,  що створює підвищену небезпеку в першу чергу для особи,  яка її здійснює,  а тому відшкодуванню йому не підлягає.

З відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати,  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  витрати пов»язані з наданням правової допомоги,  відповідно до  ст.  ст. 81, 84, 88 ЦПК України.

З відповідача відповідно до  ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі,  передбаченому  ст. 3 Декрету КМУ „Про державне мито". На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  209, 213-215,  ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 12000 гривень на відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,  понесені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень та витрати,  пов»язані з наданням правової допомоги,  в розмірі 100 гривень,  всього на загальну суму 12130 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 120 гривень. Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.