Справа № 22ц-9329/2009 р.                 Головуючий у 1 інстанції Фунжий О.А.

Категорія – 31                     Доповідач - Азевич В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 8 грудня 2009 року             Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зубової Л.М.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Лєдовській О.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Донецька, Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1. в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання і суду залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу та направити питання для розгляду по суті.

Вважає, що ухвала була постановлена у якості помсти за заявлений судді відвід, який був обумовлений тим, що суддя радив їй відмовитися від позову і висловив свою думку щодо наслідків розгляду справи.

Мотивуючи своє рішення щодо залишення частини позову без розгляді, суд посилався на невиконання нею вимог ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», але цей висновок не відповідає дійсності, оскільки вона 29.07.2006 року зверталася до Ленінського районного суду м. Донецька з заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягнення до адміністративної відповідальності, яка була направлена до Київського районного суду м. Донецька. Судом її заява була залишена без руху ухвалою від 23.10.2006 року.

Окрім того, вона зверталася до Генеральної прокуратури України. Позовну заяву по даній справі вона подала 12.11.2008 року і після визначення апеляційним судом підсудності, Петровський районний суд м. Донецька відкрив провадження у справі. Суд прийняв її позовну заяву і не вказав, що вона порушила порядок звернення до суду за захистом свого права, а розглядав справу 10 місяців. Вважає, що суд повинен був розглянути справу по суті.

  Позивачка просила апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Представник Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області Сидорова О.І. та представник  головного управління Державного казначейства України у Донецькій області просили апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду  залишити без змін.

Ленінський районний суд м. Донецька подав заяву про розгляд апеляційної скарги на ухвалу за відсутності представника суду.

Відповідачка ОСОБА_3. просила розглянути питання за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2, сповіщений про час та місце розгляду справи, не з’явився.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає справу на новий розгляд суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР (надалі Закон від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР), питання про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду вирішується органом, який провадив слідчі дії чи розглядав справу, про що виноситься постанова (ухвала).

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Оскільки позивачка не зверталася до Ленінського районного суду м. Донецька із заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду, та не довела суду, що зверталася з такою заявою до Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, суд дійшов помилкового висновку, що позовна заява в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду відповідно до зазначених вище норм Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР у зв’язку із порушенням позивачем порядку звернення за вирішенням питання про відшкодування цієї шкоди.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що позивачка ставила питання про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої працівниками міліції при здійсненні приводу до суду 15 вересня 2003 року.

Згідно ч. 1 ст. 12  Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. В пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону йдеться про відшкодування таких видів шкоди: заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

Як встановлено ч. 1 ст. 12 Закону від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

З аналізу вказаних норм закону та позовних вимог, слід зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані загальними нормами Цивільного кодексу 1963 року, який діяв на час їх виникнення.

Статтею 207 ЦПК України передбачені випадки залишення заяви без розгляду. Порушення порядку звернення до суду не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини що виникають у державі.

Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року N 9, з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. 

Таким чином, у суду першої інстанції не було законних підстав для залишення без розгляду позовних вимог в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Допущена помилка суду першої інстанції є істотною і такою, що не може бути усунена апеляційним судом, оскільки вказані вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Наведені обставини є підставою для скасування ухвали та передання питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 2 п. 4, 312 ч.1 п. 3, 314 ч. 1 п. 6, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2009 року скасувати, та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.

Головуючий :                     Судді: