а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4404/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича ,
Суддів: Аліменко Володимира Олександровича
Жданкіна Наталія Володимирівна
При секретарі судового засідання: Подолян Н.В.,
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2,
відповідача : Огородник Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_2
до : Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області
про : визнання дій протиправними, зарахування трудового стажу та зобов'язання у зв'язку із цим провести перерахунок пенсії
ВСТАНОВИВ :
Первинно ОСОБА_2 звернувся у Погребищенський районний суд Вінницької області з позовом про визнання дій начальника Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області протиправними, зарахування до свого трудового стажу 789 робочих днів, зарахування страхових внесків на загальну суму 9657,33 гривень та зобов'язання у зв'язку із цим провести перерахунок пенсії за період з 2006 року по липень 2009 року.
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.07.2009 року було відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області про визнання дій начальника Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області протиправними, зарахування до трудового стажу 789 робочих днів, зарахування страхових внесків на загальну суму 9657,33 гривень та зобов'язання у зв'язку із цим провести перерахунок пенсії за період з 2006 року по липень 2009 року.
Відповідно до ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 06.10.2009 року вищезазначену адміністративну справу було передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду, яка була прийнята ним до провадження і призначена до судового розгляду.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що в період з 29.03.2004 року по 17.07.2006 року він працював у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Надросся. Із заробітної плати ОСОБА_2, яку він отримував на зазначеному підприємстві, здійснювалося регулярне відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується наданими ним доказами. Однак, позивач зазначає, що період, який він працював у СТОВ Надроссяорганами Пенсійного фонду України при обчисленні пенсії не було зараховано до його страхового стажу для обчислення пенсії за віком, так як його роботодавець –СТОВ Надроссяне сплачувало страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування через свою неплатоспроможність, а згодом було визнано банкрутом та ліквідовано. Окрім того, відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 23 січня 2007 року за СТОВ Надроссявизнано заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2
У зв’язку із наведеним, позивач неодноразово звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України з проханням здійснити перерахунок його пенсії із урахування страхового стажу за період його роботи з 31.03.2004 року по 17.07.2006 року у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Надросся.
Проте, Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у свої листах від 04.03.2008 року №8-3, від 21.03.2008 року №303/3-10 відмовили позивачеві у зарахуванні вищезазначеного періоду до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії, оскільки підприємство –боржник СТОВ Надроссяза період з 01.04.2004 року по 01.08.2006 року нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України не сплачувало, а це в свою чергу відповідно до ст. 24 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваннявід 09.07.2003 року не дає підстав зарахувати даний період до страхового стажу позивача.
Вищенаведене стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані ним докази.
Натомість, представник відповідача проти позову заперечувала, з мотивів викладених у наданих суду письмових запереченнях. В ході судового засідання представник відповідача заявила клопотання про відмову позивачеві у задоволенні позову з підстав пропущення останнім річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, оскільки ОСОБА_2 ще 21.02.2008 року, звертаючись до територіальних органів Пенсійного фонду із заявою про зарахування страхового стажу, дізнався про порушення свого права, однак з позовом до суду звернувся аж 3 липня 2009 року, тобто через 1 рік та 4 місяці.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши та оцінивши надані у справу докази, судом встановлено наступне.
З матеріалів пенсійного справи, оглянутої в судовому засіданні вбачається, що пенсія за віком ОСОБА_2 призначена на підставі розпорядження №126761 від 09.10.2006 року, а страховий стаж позивача складає 14 років 7 місяців 20 днів.
Крім того, судом встановлено що в період з 31.04.2004 року по 17.07.2006 року ОСОБА_2 працював у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Надросся, що підтверджується записами його трудової книжки (а.с.85-86) та про що свідчать витяги із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_2 за 2004-2006рр.(а.с.29-31).
Однак, як вбачається із матеріалів адміністративний справи зазначений період не був зарахований позивачеві до його загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком.
Вказане стало приводом для звернення ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогою зарахувати до його страхового стажу період роботи у СТОВ Надросся.
Натомість, Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у свої листах від 04.03.2008 року №8-3, від 21.03.2008 року №303/3-10 відмовили позивачеві у зарахуванні вищезазначеного періоду до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії. Листи було мотивовані тим, що підприємство –боржник СТОВ Надроссяза період з 01.04.2004 року по 01.08.2006 року нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України не сплачувало, а це в свою чергу відповідно до ст. 24 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваннявід 09.07.2003 року не дає підстав зарахувати даний період до страхового стажу позивача.
Суд, розглядаючи адміністративну справу виходить із наступного.
Правовідносини пов’язані із загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням регулюються Законом України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваннявід 09 липня 2003 року N 1058-IV.
Ст. 1 цього Закону визначає наступні терміни:
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваннявід 09 липня 2003 року N 1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
З аналізу положень вищезазначеного Закону чітко вбачається, що основною підставою для зарахування страхового стажу для обчислення розміру пенсії особі, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, –є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Під час судового засідання судом було досліджено витяги із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_2 за 2004-2006рр., з котрих беззаперечно вбачається, що позивач в період з 31.03.2004 року по 17.07.2006 року працював у СТОВ Надросся, отримував відповідну заробітну плату, з якої роботодавцем відраховувалися страхові внески відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.29-31).
Однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи зазначені відрахування із заробітної плати позивача роботодавцем не були сплачені до Пенсійного фонду України, у зв’язку із його неплатоспроможністю та розпочатою 31.01.2006 року господарським судом Вінницької області ліквідаційною процедурою. Таким чином, про заборгованість СТОВ Надроссяпо страховим внескам перед Пенсійним фондом України та по заробітній платі перед ОСОБА_2 свідчить рішення господарського суду Вінницької області від 23 січня 2007 року, згідно із яким строк ліквідації процедури СТОВ Надроссяпродовжено, визнано кредитором Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області та визнано вимоги ОСОБА_2 в сумі 29124,18 гривень (заборгованість по заробітній платі). А ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.03.2009 року вимоги Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області на суму 13140,38 гривень (заборгованість відповідача по страховим внескам) залишились незадоволеними, а СТОВ Надроссябуло ліквідовано як юридичну особу.
Суд дослідивши вищезазначені докази та проаналізувавши норми діючого законодавства, прийшов до висновку, що період з 31.03.2004 року по 17.07.2006 року, потягом якого ОСОБА_2 працював у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю Надросся, обов’язково слід зарахувати позивачеві до страхового стажу для отримання пенсії за віком, оскільки із заробітної плати останнього роботодавцем відраховувались страхові внески до Пенсійного фонду України, а тому в розумінні ст. 24 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваннязазначений період має всі правові підстави вважатися страховим стажем ОСОБА_2 для отримання пенсії за віком.
На думку суду, той факт, що відраховані із заробітної плати ОСОБА_2 страхові внески не потрапили до Пенсійного фонду України, не повинен впливати та відображатися на законних правах та інтересах позивача, а зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, і є лише виною роботодавця СТОВ Надросся.
Суд переконаний, що в даному випадку відповідач був зобов’язаний зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу період з 31.03.2004 року по 17.07.2006 року, а вже потім вирішувати питання щодо стягнення із СТОВ Надроссястрахових внесків відповідно до вимог п. 7 ст. 106 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, згідно із яким у разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника.
З урахування наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_2 періоду його роботи у СТОВ Надроссяз 31.03.2004 року по 17.07.2006 року підлягають задоволенню.
Окрім того, вони підлягають задоволенню із здійсненням відповідного перерахування пенсії за віком із урахуванням цього страхового стажу за період з 31.03.2004 року по 17.07.2006 року на підставі п. 4 ст. 42 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, оскільки правовідносини щодо збільшення, зміни розміру страхового стажу на пряму пов’язані із правовідносинами щодо обчислення розміру призначеної пенсії за віком.
Враховуючи зазначене, суд вважає що, Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області, відмовляючи ОСОБА_2 у зарахування до його страхового стажу періоду з 31.03.2004 року по 17.07.2006 року, діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак такі дії, на думку суду, є протиправними.
Однак, на думку суду, не підлягають задоволенню позовні вимоги відносно зарахування страхових внесків в сумі 9657,33 гривень відрахованих із заробітної плати позивача у період з 31.03.2004 року по 17.07.2006 року як сплачених до Пенсійного фонду України, оскільки ці внески відповідачем сплачені до Пенсійного фонду України не були, окрім того, доля цієї заборгованості по внескам СТОВ Надроссядо Пенсійного фонду України була вирішена господарським судом Вінницької області за результатами процедури ліквідації відповідача.
Що стосується клопотання представника відповідача щодо пропущення позивачем річного строку звернення до суду з адміністративним позовом, то суд виходить з наступних підстав.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
А згідно із частиною 4 статті 99 цього Кодексу передбачено, що якщо встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачем не пропущено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, з огляду на наступне. В даному випадку ОСОБА_2 дійсно дізнався про порушення свого права після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.03.2008 року №303/3-10, згідно із яким позивачеві у зарахуванні вищезазначеного періоду до його страхового стажу для обчислення розміру пенсії було відмовлено. І оскільки позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та 21.03.2008 року отримав рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги, то, на думку суду, перебіг річного строку звернення почався саме з цього дня. І позивач в межах цього строку, 4.04.2008 року вже звернувся за захистом своїх прав до Погребищенського районного суду Вінницької області з відповідним позовом, про що свідчить штепмель вхідної кореспонденції на позові від 04.04.2008 року за вх. №1368. Вказані позовні матеріали так і не були розглянуті даним судом, оскільки спочатку були направлені до Ружинського районного суду Житомирської області, а потім назад повернені до Погребищенського районного суду Вінницької області. Однак на протязі усього періоду, починаючи із моменту звернення позивача до Погребищенського районного суду Вінницької області і аж до моменту його повторного звернення до цього суду 03.07.2009 року, ОСОБА_2 рішення суду, яке б вирішило його позовні вимоги, не отримав, а тому суд переконаний, що позивач, використовуючи своє право на звернення до суду, у розумінні положень ст. 99 КАС України не пропустив річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні справи суд також керувався наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладені обставини справи та норми діючого законодавства, пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову з урахування розподілу судових витрати відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України. Так, суд вважає, що з Державного бюджету України слід присудити позивачу понесені ним судові витрати у сумі 3,75 гривень, про що свідчить квитанція №55 від 03.07.2009 року (а.с.2).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління Пенсійногофонду України у Погребищенському районі Вінницької області в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_2 терміну роботи у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Надросся" за період з 31.03.2004 р. по 17.07.2006 р.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області зарахувати до страхового стажу позивача термін роботи у СТОВ "Надросся" з 31.03.2004 р. по 17.07.2006 р. та зробити відповідний перерахунок пенсії на дату винесення постанови.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 (три) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок понесених судових витрат.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 24.11.09
Суддя Сауляк Юрій Васильович
Суддів: Аліменко Володимир Олександрович
Жданкіна Наталія Володимирівна