№ 207/937/16-ц

№ 6/207/82/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.,

при секретарі Мозоль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське Дніпропетровської області подання державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржнику ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Південного відділу державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржнику ОСОБА_2, посилаючись на те, що на виконанні у Південному відділі державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження № 54593502 з примусового виконання виконавчого листа № 207/937/16-ц виданого 13.12.2016 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 10168,16 грн. та судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Державним виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої була надіслана боржнику до виконання, сторонам до відома. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

Державним виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень про причини невиконання рішення суду, однак боржник на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив. З моменту видачі виконавчого листа до теперішнього часу, боржник всіляко намагається уникнути зобов'язання по погашенню боргу і уникає зустрічі з представниками виконавчої служби.

Виходячи із вищезазначеного чітко вбачається умисне невиконання боржником рішення суду.

На підставі наведеного, державний виконавець Астапова О.В. просила суд обмежити громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, без вилучення паспортного документу, у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, згідно виконавчого провадження № 54593502.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в статті 441 ЦПК України, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

В судове засідання державний виконавець не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

На підставі ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Частиною 1 ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна фізична особа має право на свободу пересування.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

З аналізу зазначеної норми матеріального закону витікає, що для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна не тільки наявність невиконаних зобов'язань, але і факт ухилення від їх виконання, а також наявність паспорту для виїзду за кордон. Це певний вид санкції, який може мати місце через наявність факту невиконання зобов'язань у зв'язку з ухиленням від них та застосовується лише після виконання державним виконавцем всіх інших способів спонукання до їх виконання.

Згідно до п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Окрім цього, відповідно до пункту 3 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, державний виконавець повинен повідомити боржника про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду, чого у даному випадку не було зроблено.

Судом встановлено, що на виконанні у Південному відділі державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження № 54593502 з виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 10168,16 грн. та судового збору у розмірі 1378,00 грн.

В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що боржник добровільно рішення не виконує, вимоги державного виконавця щодо явки до виконавчої служби ігнорує.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» спрямовані на погашення боргу. Також не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця та навмисно ухиляється від виконання рішення.

Слід також зазначити, що у поданні не зазначено підстав та доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

У зв'язку з цим, державному виконавцю необхідно було надати суду належні та допустимі докази того, що дійсно боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, зокрема докази того, що він має змогу виконувати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Діючими нормами ЦПК України не передбачено обов'язок суду збирати доказати за власною ініціативою.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не подано доказів на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань за виконавчим провадженням. Державний виконавець посилається лише на факт наявності у боржника невиконаного зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, що само по собі не доводить факту ухилення від виконання покладених на нього зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність встановлених законом підстав для обмеження боржника в здійсненні його конституційних прав.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 353, 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржнику ОСОБА_2 – відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів.

Відповідно до п. п. 15.5 п.п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л.О.Бистрова