Справа № 2-385/09  

Р і ш е н я  

І м е н е м      У к р а ї н и  

3 грудня  2009 року            Острозький районний суд Рівненської області

в складі : головуючої -Поліщук Т.М.

при секретарі-Гічиновській Я.В.

за участю представника позивача -ОСОБА_1  

представника третьої сторони -ОСОБА_2 , ОСОБА_3  

розглянув у відкритому судовому засіданні м. Острога цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Верхівської сільської Ради , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5  про визнання права власності в порядку спадкування по заповіту на спадкове майно  

встановив :

Представник позивача звернувся з позовом  в суд та просить визнати за ним в порядку спадкування по заповіту , право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями  що знаходиться в  с. Верхів  по вул. Центральна 26,  Острозького району Рівненської області, мотивуючи свою заяву тим , що оформити юридично свої права не може оскільки  його  нині покійна мама ОСОБА_6  за життя не встигла  зареєструвати  свої правовстановлюючі   документи у відповідності до нових вимог закону в бюро технічної інвентаризації.  

Позивач   в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об’ємові.            

Представник відповідача позов визнав про що подав суду письмову заяву .

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши  позивача,   рахує, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення із слідуючих  підстав .  

Як вбачається із договору дарування житлового будинку 4 грудня 1992 року ОСОБА_7 подарував для свого сина ОСОБА_5 та дочки своєї дружини ОСОБА_8  по Ѕ частині житлового будинку з надвірними будівлями ,що знаходиться в с. Верхів по вул.. Центральна 26. Незважаючи на те ,що договір дарування посвідчувався на ідеальні частки будинку без його реального розподілу в натурі , проте в п.1 договору було вказано , що  ОСОБА_8 прийняла у дар Ѕ житлового будинку із східної сторони , а  ОСОБА_5 – із західної сторони.  

На той час діяв  ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. (з чинністю від 1 січня 1964 р.)

У відповідності до вимог ст. 244 ЦК УРСР  -  договір дарування  на  суму  понад  500  карбованців…..  повинен бути нотаріально посвідчений.      

До  договорів  дарування  нерухомого майна  застосовуються правила статті 227   цього Кодексу . Ст. 227 ЦК УРСР визначала вимоги до  форми договору купівлі-продажу жилого   будинку . У відповідності до цих вимог договір  купівлі-продажу  жилого   будинку    повинен    бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.  Сам договір купівлі-продажу жилого будинку підлягав реєстрації  у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.  

Отже станом на 4.12.1992 року – договір дарування житлового  будинку в рівних долях для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був належним чином  посвідчений , так як укладення  та посвідчення договору в місцевій раді прирівнювалося до нотаріального посвідчення. Після цього договір був зареєстрований в по господарській книзі Верхівської сільської ради .

Факт посвідчення вищевказаного договору перевірено оглядом в судовому засідані  журналу реєстру вчинених нотаріальних дій Верхівської сільською радою та оригіналів наряду договорів відчуження по Верхівський сільській раді , де на ст..43 наряду є сам оригінал договору з долученими до нього довідкою характеристикою на будинок що відчужувався , та заява згода на відчуження підписана дружиною дарителя  ОСОБА_9.

В по господарській книзі Верхівської сільської ради  за 1991-1995 роки  значиться під №97 господарство  колгоспного двору головою котрого є ОСОБА_7 та членом цього двору є його дружина ОСОБА_9 . в подальшому проведено реєстрацію про те що вищевказане господарство подароване  :1/2 ОСОБА_5  та Ѕ - ОСОБА_6.  

В той час не вимагалося обов’язкової реєстрації права власності на колгоспний двір в бюро технічної інвентаризації. І лише  наказом Міністерства юстиції України №7/5 7.02.2002 року  було затверджене та зареєстроване в Міністерстві юстиції України  18 лютого 2002 року  за № 157/6445 « Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» у відповідності до якого  встановлювалися особливості оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна з послідуючою їх обов’язковою реєстрацією в  бюро технічних інвентаризацій.  

Однак до прийняття та введення в дію вищевказаного «Тимчасового положення..» , ще 17 липня 2001 року  ОСОБА_6 померла , а тому її Ѕ частина  подарованого будинку з надвірними будівлями в с. Верхів так і залишилася не зареєстрованою в БТІ.  

24 травня 2001 року ОСОБА_8 посвідчила заповіт  згідно котрого  все своє майно , де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося , вона заповіла своєму синові ОСОБА_4.  

В установлений законом шестимісячний термін 15 січня 2002 року ОСОБА_4 подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті мами  ОСОБА_8  та 20 червня 2002 року отримав право на спадщину за заповітом на спадкове майно – квартиру в м. Рівне  по вул. Соборній БОС,207 . Отже на день смерті спадкодавця посвідчений нею заповіт не був змінений та не був відмінений.  

Отримати  свідоцтво про право власності на Ѕ частину житлового будинку позивач  не зміг , так як на той час  уже вимагалася  Державна реєстрація об’єктів нерухомого майна в органах БТІ.  

З цих причин він у вересні 2002 року звернувся із заявою у Верхівську сільську раду з проханням видати на його маму свідоцтво про право  власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями . Рішенням  Верхівської сільської ради №27  від 16  вересня 2002 року його заява була задоволена  та видане на ім’я ОСОБА_8  свідоцтво про право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями в с. Верхів по вул. Центральній 26 .  Однак при цьому виконком  сільської ради допустився помилки , так як видати  свідоцтво про право власності на померлу не могли , а тому  Рівненське БТІ обґрунтовано відмовило в реєстрації цієї частини  будинку. При цьому БТІ  виготовило технічний паспорт на  будинок №26  по вул.  Центральна 26 , де вказало  що власниками  є ОСОБА_8 та ОСОБА_5  

Викладені факти свідчать про те ,що  ОСОБА_4 своєчасно прийняв спадщину після смерті своєї мами ОСОБА_8 , а тому  твердження представника третьої особи  ОСОБА_3, про те  , що  позивач  не вчинив будь яких дій , що свідчили би  про його намір прийняти спадщину не відповідає дійсності та спростовується дослідженими вищевказаними  матеріалами доданими до справи .  

При цьому  представник третьої сторони ОСОБА_3 просить застосувати до позову  ОСОБА_4  наслідки зазначені в п.4 ст.267 ЦК України  , так як рахує , що протягом восьми років позивач своїх прав на спадкове майно не заявляв  ,а тому пропустив строк позовної давності.  

Однак позивач строк позовної давності не пропустив , а тому не ставив питання про його поновлення.  Як було уже встановлено , позивач своєчасно прийняв спадщину шляхом подачі заяви в нотаріальну контору. Ця вимога  була зазначена в  п.2 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР ( в редакції від 18 липня 1963 р.), аналогічна вимога зазначена в  ст.1269 ч.1 ст. 1270  ЦК України.                        

Згідно вимог ст. 548 ЦК УРСР – Для придбання спадщини необхідно , щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або  з застереженнями.   Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.  

Таким чином оформившись юридично в праві на частину спадщини ( зокрема квартиру в м. Рівне ) , позивач набув права на все спадкове майно своєї померлої мами ОСОБА_8 незалежно від терміну  юридичного оформлення своїх прав , так як згідно ст..1218 ЦК України – до складу спадщини входять всі права та обов’язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.  

Не заслуговують на увагу твердження представника третьої сторони ОСОБА_2, про те , що ОСОБА_8 не мала права власності на Ѕ частину спірного будинку , так як на підтвердження своїх доводів вона надала суду копію  виписки з по господарської книги  с. Верхів від 1.02.2007 року за №98 , згідно якої  будинок №26 по вул. Центральній в с. Верхів рахується за ОСОБА_5 , а також форму №1 заповнену ОСОБА_5 в зв’язку із втратою паспорту  та довідку  Верхівської сільської ради  за № 243 від 9.10.2007 року про склад його сім’ї .  

Той факт що  запис у виписці з по господарської книги Верхівської сільської ради від 1.02.2007 року за №98 не відповідає дійсним обставинам справи  підтверджується оглядом запису в оригіналі по господарської книги Верхівської сільської ради та оригіналу договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться  в с. Верхів по вул. Центральна 26  , Острозького району Рівненської області.  

Довідка про склад сім’ї ОСОБА_5 та форма №1 заповнена ОСОБА_5 , в зв’язку із втратою ним паспорту , не може служити доказом  того , що спірний будинок належав йому одному на прав і власності.          

При таких обставинах суд рахує за можливе визнати право власності в порядку спадкування по заповіту на Ѕ  частину жилого будинку з надвірними будівлями що знаходиться в с. Верхів по вул. Центральна 26  , Острозького району Рівненської області, за позивачем .              

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.524,526,534,535,549,553,555,560 ЦК УРСР ( що набрав чинності  з 1 січня 1964 року)  , ст.  ст.328,   1216 , 1233-1236,1241  ЦК України, ст. ст. 15,31,60,130, 209,212-215 , ЦПК України ,суд                          

вирішив :    

Позов    ОСОБА_4 до Верхівської сільської Ради , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5  про визнання права власності в порядку спадкування по заповіту на спадкове майно  задовольнити.      

Визнати за ОСОБА_4  право приватної  власності, як спадкоємцем за заповітом , на  Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться  в с. Верхів по вул. Центральна 26  , Острозького району Рівненської області.  

Сторони  можуть  подати до Острозького райсуду заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.        

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький райсуд протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений  для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано , але апеляційна скарга не була подана у строк , встановлений ст.294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя _______________  

ОСОБА_10