Справа №2-4503/2008 p.

РІШЕННЯ

Іменем       України

02 вересня 2008 року                                 Жовтневий районний суд міста ОСОБА_1, в

складі

Головуючого-судді: Шум Л.І.,

при секретарі: Токарєвій Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Уг частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовом про визнання права власності на Уг частину квартири до відповідача ОСОБА_3 посилаючись на наступні обставини, що з ОСОБА_3 починаючи з 1997 року він перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Під час спільного проживання взявши в борг частину грошових коштів придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Фактично у жовтні 1997 року квартира придбана за 1500 $ доларів США, з яких 500 $ доларів США його кошти, 700 $ доларів США кошти відповідача, та 700 $ доларів США $ доларів США отримані в борг. При придбанні квартири договір купівлі-продажу уклала з одного боку відповідач, що не було прийнято до уваги. Після придбання квартири вони здійснили в ній ремонтні роботи та вселились. Станом на теперішній час внаслідок погіршення відносин вважає, що має право на Уг частину придбаної квартири, оскільки майно придбане під перебування у фактичних шлюбних відносинах.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги змінив, просив суд визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідач у судовому засіданні вимоги позову не визнала, вказавши, що практично вона з позивачем не перебувала у фактичних шлюбних відносинах, вони лише мали короткострокові зустрічі, позивач участі у придбанні квартири не приймав, борг, що виник внаслідок придбання квартири погасила за рахунок фінансових коштів наданих її братом. Між ними ніколи не виникало мови стосовно вступу до шлюбу з його подальшою реєстрацією. Вважає, що підстав до задоволення позову не має.

Дослідивши зібрані в справі докази, вислухавши сторони, допитавши свідків, суд, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу НВ № 0625561 від 22 жовтня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, який зареєстрований у реєстрі № 3921, відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 у книзі: 121П-111, номер запису: 111, про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що з відповідачем перебуває у родинних стосунках, являючись її братом. До придбання квартири ОСОБА_6 разом з своїм сином мешкала у батьків. У 1997 році вирішила придбати квартиру, яку віднашли восени 1997 року. Він надав для придбання квартири 1200 $ доларів США. На початку 1998 року ОСОБА_3 з її сином заселились до придбаної квартири. Згодом у 1998 року він особисто надав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 800 $ доларів США, з яких частина призначалась для погашення боргу, що виник внаслідок придбання квартири, інша частина на лікування батька, за квартиру. Дізнався про відповідача лише через місць після заселення ОСОБА_3 до придбаної квартири, до того часу не знав та не чув про нього.

ОСОБА_7 в порядку допиту судом як свідка показала, що 22 жовтня 1997 року ОСОБА_3 придбала квартиру для себе та свого сина. На момент продажу у неї не вистачало 500 $ доларів США. Вона знаючи відповідача надала їй позику у розмірі 500 $ доларів США. На момент придбання квартири ОСОБА_3 лише мала зустрічі з ОСОБА_2 Борг за договором позики повернуто у квітні 1998 року.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_8 суду показав, що 07 квітня 1997 року він познайомив сторони. Вони стали зустрічатись. Восени ОСОБА_9 вказала на придбання квартири, після придбання вони переїхали в квартиру та стали проживати в ній.

ОСОБА_7 в порядку допиту судом як свідка показала, що їй не відомо хто придбавав квартиру та за які кошти.

Вирішуючи питання про розподіл майна судом встановлено, що у відповідності до ст.. 74 сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У судовому засіданні встановлено, що на момент придбання квартири, а також повного розрахунку сторони не перебували у фактичних шлюбних відносинах, маючи при обставинах встановлених у судовому засіданні лише зустрічі. Окрім того, позивач не був зареєстрований у квартири.

Доводи позивача в частині надання відповідачу фінансових коштів для придбання квартири су вважає неналежними, оскільки жодним доказом не підтверджені.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач придбавала квартиру для себе та власного сина, участі у придбанні квартири позивач не брав.

Таким чином суд не знаходить підстав, що прямо чи опосередковано свідчать про фактичні шлюбні відносини на момент придбання та повного розрахунку за квартиру й відповідно до визнання квартири АДРЕСА_2 як спільної сумісної власності.

Керуючись ст.ст. 74 СК України, ст. ст. 10 , 60 , 212 , 214 , 215 ЦПК України, суд, -

ВИPIШ ИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження протягом 10 днів та апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви.