Справа № 278/2723/15-ц

Провадження №2/278/67/17

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської районної державної адміністрації до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Інтернешнл», ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділ державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації в Житомирській області, третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області про визнання незаконним рішення сільської ради в частині безоплатної передачі земельної ділянки, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки площею 0,8107 га., -

В С Т А Н О В И В :

Прокуратура Житомирського району (правонаступник – Житомирська місцева прокуратура) звернулась з позовною заявою до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Інтернешнл», ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділ державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації в Житомирській області, третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області про визнання незаконним рішення сільської ради в частині безоплатної передачі земельної ділянки, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки площею 0,8107 га. та просив визнати незаконним та скасувати рішення 3 сесії 24 скликання Луківської сільської ради від 11.10.2002 року в частині безоплатної передачі земельної ділянки площею 0,82 га. ОСОБА_2; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8107 га. виданий на ім’я ОСОБА_2 серії Р4 №046557, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №559; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8107 га. кадастровий номер 1822084700:03:001:0230 виданий на ім’я ОСОБА_2 серії ЯЛ №694333, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011020900070; витребувати з приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,8107 га., що розташована на території Луківської сільської ради та передати її до земель лісового фонду державної форми власності.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 року в постійне користування Житомирському районному комунальному підприємству «Агролісництво» надано 70,9 га. земель лісового фонду із земель запасу Луківської сільської ради Житомирського району для ведення лісового господарства.

У 2012 році управлінням Держземагентства у Житомирському районі внесено зміни до форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів (форма 6-зем), щодо зменшення площ лісогосподарських підприємств, зокрема за рахунок землі “Житомирський лісгосп АПК” 0,8107 га. якої передано у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, 09.06.20010 року оформлено право власності на підставі підробленого рішення Луківської сільської ради Житомирського району від 11.10.2002 року.

В подальшому, на підставі отриманого ОСОБА_2 державного акту серії ЯЛ №694333 від 09.06.2010 року, земельну ділянку за кадастровим номером 1822084700:03:001:0230 продано останньою ТОВ «ОСОБА_3 Інтернешл» відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 15.07.2010 року №2545.

18.10.2012 року ТОВ «ОСОБА_3 Інтернешнл» спірну земельну ділянку подарувало ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином вищезазначена земельна ділянка відносилася до земель лісового фонду Луківської сільської ради і при її наданні ОСОБА_2 був порушений порядок вилучення земельної ділянки.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що рішення Луківської ради Житомирського району про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки на сесії не приймалося, а було підроблено, окрім того спірна земельна ділянка не є складовою земель населених пунктів Луківської сільської ради Житомирського району.

Представник Житомирської ОДА надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (том 1 а.с.79).

Представник Житомирської РДА надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (том 1 а.с.85, том 3 а.с.4).

Представник Луківської сільської ради Житомирського району в судовому засіданні позов визнав повністю.

Представник Станишівської сільської ради Житомирського району (правонаступник Луківської сільської ради Житомирського району згідно рішення першої сесії першого скликання Станишівської сільської ради Житомирського району №6 від 30 грудня 2016 року) просив розглядати справу у відсутність представника, при розгляді справи покладався на розсуд суду (том 3 а.с.2).

Відповідач ОСОБА_2 подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заперечувала проти позову (том 1 а.с.82).

Представник відповідача відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Житомирського районного управління юстиції направив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність представника відділу, при розгляді справи покладався на розсуд суду (том 2 а.с.143).

Представник відповідача ТОВ «ОСОБА_3 Інтернешнл» - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. У наданих запереченнях та безпосередньо у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, оскільки наданими матеріалами справи не підтверджується, що передану у власність земельну ділянку ОСОБА_2 було надано у власність за рахунок землі «Житомирський лісгосп АПК», а не за рахунок інших земель. Позов побудований на доказах зібраних у ході кримінального провадження і ґрунтується не на первинних документах, а на інформації Держземагенства, окрім того не підтверджується, що згідно інформації Луківської сільської ради рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймалося, а доводи щодо фактичної зміни цільового призначення земельної ділянки є надуманими. Також просив застосувати до вказаних правовідносин позовну давність, оскільки Житомирською міжрайонною природоохоронною прокуратурою постійно проводилися перевірки дотримання вимог законодавства, а саме: в 2007 році прокуратурою проводилися перевірки щодо дотримання земельного законодавства у зв’язку з чим відповідачем надавалися відповіді згідно спірного договору оренди, а 27 липня 2010 року прокуратура Житомирського району вимагала належним чином завірену копію договору оренди водного фонду (том 1 а.с.150-152, том 2 а.с.128-130).

Відповідач ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову про що подав письмові заперечення (том 1 а.с.153).

Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області в судове не з’явився у зв’язку з ліквідацією Держсільсгоспінспекції України та її територіальних органів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» (том 2 а.с.41).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що в задоволенні даного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).

Підставою для набуття зазначених прав є прийняття рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи державними органами приватизації.

Судом встановлено, що рішенням 3 сесії 24 скликання Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11.10.2002 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,82 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. (том1 а.с.9).

На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_2 05 лютого 2003 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,8107 га., для ведення особистого селянського господарства в с.Лука Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (том 1 а.с.10).

З метою відновлення меж земельної ділянки на підставі розробленої технічної документації 09 червня 2010 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ №694333 на право власності на земельну ділянку площею 0,8107 га., кадастровий номер 1822084700:03:001:0230, яка розташована в с.Млинище, Житомирського району, Житомирської області, для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.11).

За договором купівлі-продажу від 15 липня 2010 року ОСОБА_2 передала у власність (продала) земельну ділянку площею 0,8107 га., кадастровий номер 1822084700:03:001:0230, яка розташована в с.Млинище, Житомирського району, Житомирської області, для ведення особистого селянського господарства товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Інтернешнл» (том 1 а.с.13), на підставі якого останнім отримало державний акт серії ЯМ №569000 (том 1 а.с.12).

18 жовтня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Інтернешнл» передало безоплатно у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,8107 га., кадастровий номер 1822084700:04:000:0707, яка розташована в с.Млинище, Житомирського району, Житомирської області (том 1 а.с.14).

Відповідно до проекту формування території і встановлення меж Луківської сільської ради на 1992 рік, Луківська сільська рада Житомирського району мала землі запасу, що складають 70,9 га. (том 1 а.с.204-218).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, який працював головою Луківської сільської ради Житомирського району в період 2002-2006 років, підтвердив факт звернення громадянки ОСОБА_2 до сільської ради з заявою про виділення їй земельної ділянки, на підставі чого 11 жовтня 2002 року прийнято рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 та ряду громадян.

Допитані в судовому засіданні депутати Луківської сільської ради Житомирського району ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в якості свідків пояснили, що не пам’ятають чи приймалося рішення на сесії сільської ради в 2002 році про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що в 2002 році був виїзним землевпорядником в Луківській сільській раді Житомирського району, до його обов’язків входила реєстрація державних актів про право власності на земельні ділянки, що він робив до кінця 2002 року. Окрім того був присутній на сесіях сільської ради, що стосується рішення про видачу земельної ділянки ОСОБА_2, свідок зазначив, що дане рішення не приймалося на сесії сільської ради, і заяву від останньої він не отримував.

До матеріалів справи долучено протоколи та рішення сесії 24 скликання Луківської сільської ради Житомирського району від 11.10.2002 року (том 2 а.с.43-72) Серед наданих оригіналів документів рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 відсутнє. Відповідачем також не було надано первинного оригіналу рішення, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора. Крім того, судом враховано висновок експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи, відповідно до якого земельна ділянка, площею 0,810 га., що розташована в с.Млинище Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (кадастровий номер 1822084700:03:001:0230), не відносилася до земель запасу, а відносилася до земель лісового фонду Луківської сільської ради.

До даної земельної ділянки порядок вилучення земельної ділянки регламентований ч.ч. 6-9 ст. 118 ст.149 Земельного кодексу України в редакції від 01.01.02 року не застосовувався, вона не є складовою земель населених пунктів Луківської сільської ради - знаходиться за межами населених пунктів.

Відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності , крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб; обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що земельна ділянка, що розташована за межами населеного пункту та передана ОСОБА_2, протиправно вибула з державної форми власності, що є підставою для її витребування.

В ході судового розгляду справи представником відповідача ТОВ «ОСОБА_3 Інтернешнл» подано заяву про застосування строків позовної давності (том 2 а.с.128-130). Як на підставу про застосування строків позовної давності представник відповідача вказав на проведені перевірки контролюючих органів та безпосередньо Житомирської міськрайонної природоохоронної прокуратури ще у 2007 році з приводу дотримання вимог законодавства про довкілля поблизу с.Млинище Житомирського району (том 2 а.с.131).

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїх постановах від 23 грудня 2014 року та 25 березня 2015 року.

Суд критично відноситься до твердження позивача, про те що йому стало відомо про наявність підстав звернення до суду за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження, розпочатого 26 квітня 2013 року, оскільки судом встановлено, що про наявність оскаржуваного рішення сільської ради від 11 жовтня 2002 року позивачу було відомо, ще в 2007 році, оскільки в серпня 2007 року Житомирська міжрайонна природоохоронна прокуратура Житомирської області проводила перевірку щодо додержання вимог законодавства про довкілля поблизу с.Млинище Житомирського районну (том 2 а.с.131, 132). Однак з позовом до суду прокурор звернувся лише у вересні серпня 2015 року, тобто після спливу більш ніж 5 років з моменту перевірки спірної земельної ділянки.

Також судом встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 28 березня 2017 року відмовлено в задоволенні позову керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю «ЖитомирАвтоІнтернешнл», третьої особи Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про визнання недійсними та скасування розпоряджень від 21.02.2005 року за №112, від 08.04.2005 року за № 239, від 21.04.2005 року за №275; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 13.05.2005 року та зобов’язати повернути земельну ділянку.

Даним рішенням суду встановлено, що перебіг строку позовної давності почався ще 03.09.2007 року після надання витребовуваних документів Житомирському природоохоронному прокурору (том 2 а.с.205-219). Рішення набрало законної сили.

При застосуванні строків позовної давності суд також звертає увагу позивача на той факт, що держава зобов’язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже з огляду на статус держави та її органів як суб’єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред’являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Вищевказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15.

Враховуючи вищевказане, приймаючи до уваги обов’язковість застосування висновків Верховного Суду України, з огляду на спростування показаннями свідків факту не прийняття оскаржуваного рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, прокурором пропущено строк позовної давності.

Керуючись ст.ст. 118, 120 ЗК України, ст.ст. 4, 12, 82, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В позові Житомирській місцевій прокуратурі відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І. В. Зубчук