Справа № 703/358/17

2/703/62/18 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Литвин Г.Т., Харченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ «УСК «КНЯЖА ОСОБА_3» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 57049,57 гривень відшкодування матеріальної шкоди, 10000 гривень відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 жовтня 2016 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1, в с. Костянтинівка по вул. Леніна, не врахував дорожню обстановку, не дотримався правил руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2, який належить йому. Вина водія ОСОБА_2 у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2016 року. Згідно акту від 26 жовтня 2016 року вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 84441 гривня. З вказаної суми страхова компанія відшкодувала йому 27391,43 гривні. Таким чином, вважає, що ОСОБА_2, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен відшкодувати йому витрати, які він поніс для відновлення первинного стану свого автомобіля, який був пошкоджений в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з вини ОСОБА_2 Крім того, на тривалий час після дорожньо-транспортної пригоди йому та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, йому довелося відкласти, а від деяких з них змушений був відмовитися, що спричинило проблеми з роботою. Через втрату автомобіля, він не міг виконувати деякі доручення курівництва, що були пов’язані з переїздом, що спричинило зменшення заробітної плати. Розмір заподіяної моральної шкоди важко оцінити, але ОСОБА_2 має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести йому та його родині, та витрати пов’язані з відновленням психічного стану. Розмір душевних страждань оцінює в 10000 гривень, яку обґрунтовує порушенням звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров’я, а також моральних страждань, пов’язаних з дорожньо-транспортною пригодою.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав. Крім того вказав, що до експертної установи чи експерта для оцінки вартості відновлювального ремонту його автомобіля, окрім ФОП ОСОБА_4 він не звертався, оскільки такої необхідності не було. Ремонт його пошкодженого автомобіля здійснював ФОП ОСОБА_4 Інших доказів про вартість відновлювальних робіт свого транспортного засобу пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, він не має.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, однак його представник просив розгляду справи проводити без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він та відповідач не заперечуються факт, що 09 жовтня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів відповідача та позивача. Так само не заперечує факт вини у вказаній дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у страховій компанії ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3», що підтверджується полісом про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно розрахунку по вказаному полісу сума страховки складає 200000 гривень на моральну шкоду та 100000 тисяч на матеріальну шкоду, франшиза складає 1000 гривень. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 звернувся до вказаної страхової компанії, якою було виконано ремонтну калькуляцію та розрахунок вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, яка складала 35000 гривень. На пропозицію страхової компанії ОСОБА_1 погодився із розміром страхового відшкодування у розмірі 28391,43 гривня, про що ним була написана відповідна заяву до страхової компанії. В заяві ОСОБА_1 на виплату вказується, що останній погоджується з вартістю відновлювального ремонту автомобіля згідно калькуляції у сумі 28391,43 гривень та з тим, що розрахунок страхового відшкодування було здійснено з вирахуванням величини фізичного зносу, повідомлений про франшизу та що він не зможе мати будь-яких претензій до страхової компанії, а також до ОСОБА_2 Однак при цьому, ОСОБА_2 отримав позовну заяву ОСОБА_1 з претензіями про відшкодування нібито проведених ремонтних робіт на суму 80 тисяч гривень. Крім акту виконаних робіт від 26 жовтня 2016 року будь-яких інших доказів про те, що ним здійснювалися відновлювальні роботи свого автомобіля та що він поніс витрати на матеріали, на заміну запчастин, позивач не надав. Сам акт виконаних робіт жодним чином не підтверджує факту проведення зазначених у ньому ремонтних робіт. Крім того, позивачем не надано розрахунку вартості відновлюваних робіт, висновку про вартість відновлення транспортного засобу з врахуванням його зносу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи – ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3» в судове засідання не з’явився, однак просив таке проводити без його участі та надав письмові пояснення, відповідно до яких, 13 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3» було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ/7910982 за яким забезпечено транспортний засіб «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_3. Строк дії вказаного договору з 25 березня 2016 року по 24 березня 2017 року. Ліміт відповідальності по майну 100000 гривень. Франшиза 1000 гривень. 09 жовтня 2016 року в с. Костянтинівка сталася ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_6 та транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Згідно приписів ст.29 вказаного Закону, у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Пошкоджений транспортний засіб, який належить ОСОБА_1, 2005 року випуску, відтак строк його експлуатації на момент скоєння ДТП становить більше семи років, в зв’язку з чим страховик зобов’язаний застосувати на замінені деталі коефіцієнт фізичного зносу. Згідно проведеної ремонтної калькуляції №16-840/59 від 25 жовтня 2016 року вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, з урахуванням фізичного зносу, становить 35711,43 гривень. 30 листопада 2016 року позивач направив страховику заяву на виплату страхового відшкодування. ОСОБА_1 у своїй заяві на виплату страхового відшкодування від 30 листопада 2016 року погодився із розміром страхового відшкодування 28391,43 гривня. 06 грудня 2016 року ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3» перерахувало страхове відшкодування у розмірі 28391,43 гривні ОСОБА_1, відтак страховик у повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за полісом АЕ/7910982.

Врахувавши пояснення сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Так, у судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_2 09 жовтня 2016 року близько 11 години 00 хвилин по вул. Леніна в с. Костянтинівка Смілянського району Черкаської області, перед початком руху на автомобілі НОМЕР_4, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, який рухався у попутному напрямку. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода.

Відповідно до копії постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.5).

Вказана постанова суду набрала законної сили 29 листопада 2016 року (а.с.5).

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Належність автомобіля НОМЕР_5, ОСОБА_1- позивачу по справі, та автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_2 – відповідачу у справі, сторонами визнається та не заперечується, обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин суд не вбачає, відтак приходить до беззаперечного висновку, що у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України такі обставини доказуванню не підлягають.

Згідно полісу №АЕ/7310982 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 25 березня 2016 року між ОСОБА_2 ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3» укладеного договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано транспортний засіб «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_3. Строк дії вказаного договору з 25 березня 2016 року по 24 березня 2017 року. Ліміт відповідальності по майну 100000 гривень. Франшиза 1000 гривень (а.с.60).

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з ремонтної калькуляції №16-84059 від 25 жовтня 2016 року, вартість ремонту «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, становить 102716,66 гривень. Загальна сума вирахувань зношення запчастин без ПДВ становить 67005,23 гривень. Загальна сума після вирахувань становить 35711,43 гривень (а.с.62-64).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 на виплату реєстраційний номер №160000084059 від 30 листопада 2016 року адресована голові Правління ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3», такий погодився із вартістю відновлювального ремонту згідно калькуляції №16-84059 у сумі 28391,43 гривня, та з тим, що розрахунок стразового відшкодування було здійснено з вирахуванням величини фізичного зносу.

Вказана заява виготовлена на відповідному бланку, має реєстраційний номер, виготовлена та заповнена, окрім пункту 8, дати її підписання, підпису та П.І.Б. підписанта, в зв’язку з чим суд приходить до беззаперечного висновку, що така виготовлена ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3» та саме страховою компанією у ній зазначена вартість відновлювального ремонту, а ОСОБА_1 лише погодився з такою.

При цьому, матеріали цивільної справи не містять доказів про те, що ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3» пропонував ОСОБА_1 відшкодувати вартість відновлювального ремонту його транспортного засобу у сумі 35711,43 гривень та що останній відмовився від такої та жодних претензій до страхової компанії та ОСОБА_2 не має, як зазначив представника відповідача, в зв’язку з чим суд не приймає такі доводи останнього до уваги.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування до справи №160000084059 на підставі калькуляції №16-84059 від 25 жовтня 2016 року, вартість відновлювальних робіт по ремонту транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, становить 102716,66 гривень, а сума страхового відшкодування – 27391,43 гривня (а.с.68).

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07 грудня 2016 року по рахунку ОСОБА_1, на його рахунок 06 грудня 2016 року здійснено переказ коштів у сумі 27391,43 гривня за страховим актом №160000084059 від 05 грудня 2016 року(а.с.8).

Таким чином, суд приходить до беззаперечного висновку, що ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3» виконала свої зобов’язання перед ОСОБА_1 у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до акту виконаних робіт від 26 жовтня 2016 року виготовленого та підписаного ОСОБА_4, вартість відновлювальних робіт транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, склала 84441 гривня (а.с.6).

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку №1623043400941 від 21 березня 2016 року, ОСОБА_4, зареєстрований як фізична особа-підприємець, яка здійснює свою господарську діяльність, а саме: технічне обслуговування та ремонти автотранспортних засобів, за адресою: вул. Богдана Хмельницького, буд. 33, в м. Сміла Черкаської області (а.с.9).

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оскільки ремонті роботи по відновленню транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, виконаний особою, яка уповноважена на проведення таких робіт, акт містить найменування виконаних робіт, кількість витраченого часу та використаних запчастин, вартість робіт та запчастин, містить інформацію щодо предмету доказування, відтак суд приходить до висновку, що акт виконаних робіт від 26 жовтня 2016 року є належним доказом, в зв’язку з чим не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що такий не являється доказом у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час судового розгляду, представником відповідача не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо невідповідності зазначених в акті виконаних робіт від 26 жовтня 2016 року фактично виконаним роботам, що у такому завищена вартість запчастин чи виконаних робіт та витраченого часу.

При цьому, суд має зазначити, що загальна вартість виконаних робіт по відновленню транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2, відповідно до акту від 26 жовтня 2016 року не перевищує вартості ремонту вказаного транспортного засобу, без вирахування зношення запчастин, яка зазначена у ремонтній калькуляції №16-84059 від 25 жовтня 2016 року виконаній ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3», проти якої відповідач жодним чином не заперечує.

Разом з тим, суд не може погодитися з тим, що всі виконані роботи по відновленню автомобіля НОМЕР_5, та замінені запчастини, потребували виконанню та заміні саме внаслідок пошкоджень, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09 жовтня 2016 року з вини ОСОБА_2

Так, відповідно до акту виконаних робіт від 26 жовтня 2016 року, під час відновлення автомобіля НОМЕР_5, замінені деталі: кронштейн кріплення правого крила №1Т0810334А на суму 127,25 гривень, передня частина автомобіля №2К0805588 загальною вартістю 7020,37 гривень, телевізор №957804 загальною вартістю 922,61 гривні, водяний насос омивача №1Т0955651А загальною вартістю 1089 гривень, стабілізатор передній 1К0411303АМ загальною вартістю 3413 гривень, та проведено слюсарні роботи по заміні стабілізатора переднього на загальну суму 320 гривень.

Разом з тим, як вбачається з акту огляду транспортного засобу від 13 жовтня 2016 року та ремонтної калькуляції №16-84059 від 25 жовтня 2016 року, які виконані ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3», пошкодження вищевказаних деталей автомобіля НОМЕР_5, після дорожньо-транспортної пригоди 09 жовтня 2016 року не виявлено та проведенню вказаних робіт не потребувало.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ремонтні роботи по відновленню автомобіля НОМЕР_5, а саме заміна деталей: кронштейн кріплення правого крила №1Т0810334А на суму 127,25 гривень, передня частина автомобіля №2К0805588 загальною вартістю 7020,37 гривень, телевізор №957804 загальною вартістю 922,61 гривні, водяний насос омивача №1Т0955651А загальною вартістю 1089 гривень, стабілізатор передній 1К0411303АМ загальною вартістю 3413 гривень, та проведення слюсарних робіт по заміні стабілізатора переднього на загальну суму 320 гривень, не пов’язані з механічними пошкодженнями вказаного транспортного засобу, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09 жовтня 2016 року з вини ОСОБА_2, в зв’язку з чим не можуть бути відшкодовані за рахунок третіх осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що загальна сума ремонтних робіт по відновленню автомобіля НОМЕР_5, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09 жовтня 2016 року, згідно акту виконаних робіт від 26 жовтня 2016 року, становить 71548,77 гривень.

Приймаючи до уваги, що ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3» сплатило ОСОБА_7 27391,43 гривню страхового відшкодування завданої шкоди, відтак невідшкодованими залишаються 44157,34 гривень, що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті визначає, що під збитками розуміється, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що джерело підвищеної небезпеки - автомобіль НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_2 та перебував у його власності, суд приходить до беззаперечного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 57049 гривень 57 копійко підлягають частковому задоволення, а саме з відповідача слід стягнути матеріальну шкоду у розмірі 44157 гривень 34 копійки, що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п.п.3,9 постанови від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

В зв’язку з пошкодженням транспортного засобу, належного позивачу, що є наслідком вчинення адміністративного правопорушення відповідачем, він зазнав душевних страждань та переживань, тому заподіяння з вини відповідача моральної шкоди, на думку суду, повністю знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Разом з тим, позивач не довів суду наявності моральної шкоди в заявленому обсязі, так як будь-які докази спричинення відповідачем моральної шкоди в заявленому розмірі у справі відсутні.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, оскільки визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість страждань позивача, стан його здоров'я, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, а також, враховуючи майновий стан відповідача, вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 1000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення серії ААЖ №792749 виданого Пенсійним фондом України 05 березня 2013 року, ОСОБА_2 являється інвалідом ІІ групи.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674 – VI, відповідача ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, частину судових витрат позивача ОСОБА_1 у сумі 670 гривень 50 копійок у вигляді сплати судового збору, слід компенсувати за рахунок держави пропорційно до тієї частини позовних вимог, які йому задоволено.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, відтак відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.141 ЦПК України, такому слід компенсувати за рахунок держави частину сплаченого судового збору при зверненні до суду пропорційно до суми задоволених судом вимог. Так, загальна сума задоволених вимог становить 45157 гривень 34 копійки, що відповідає 67,3% від заявленої ціни позову, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача (67,3% від 670 гривень 50 копійок становить 451 гривня 25 копійок).

Керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 247, 265-268, 281 ЦПК України, ст.ст.22, 280, 979, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, постановою Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п.п.3,9 постанови від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ «УСК «КНЯЖА ОСОБА_3» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_6, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_7, матеріальну шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди у сумі 44157 (сорок чотири тисячі сто п’ятдесят сім) гривень 34 (тридцять чотири) копійки та моральну шкоду в сумі 1000 (одну тисячу) гривень, а всього 45157 (сорок п’ять тисяч сто п’ятдесят сім) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави частину сплаченого судового збору, зобов'язавши Смілянське управління Державної казначейської служби України Черкаської області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_7, частину сплаченого згідно з квитанцією №0.0.699300311.1 від 02 лютого 2017 року судового збору в сумі 451 (чотириста п’ятдесят одну) гривню 25 (двадцять п’ять) копійок.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Відповідно до п.п.5 п.15 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: вул. Таранухівка, 85, с. Орловець Городищенського району Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_7.

Відповідач – ОСОБА_2, адреса: вул. Леніна, 153, с. Костянтинівка Смілянського району Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_6.

Третя особа – Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_3», адреса: вул. Глибочицька, 44, м. Київ.

Головуючий О.П.Опалинська