Справа №2а-913/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2009 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Слюсар Л.П.
при секретарі Кудряшовій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в листопаді 2009 року звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В позовній заяві позивачка і в ході судового розгляду обґрунтовувала свої вимоги ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року про визнання неконституційними деяких положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року.
Так як рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для всіх судів, та є обов’язковим для застосування, вважає, що відповідач неправомірно не нарахував та не виплатив їй у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30% мінімальної пенсії за віком, щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки та просила зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги за 2006-2008 роки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та стягнути із відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2006- 2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп., згідно з наведеним нею у позові розрахунком.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська в заперечені на позовну заяву позовні вимоги не визнав. В запереченні вказали, що на законодавчому рівні не було врегульовано виплату щомісячного грошового утримання. Відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Водночас, визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим Законом.
Також представник відповідача вказав в запереченні, що були внесені відповідні зміни до Законів України, якими регулювалися спірні правовідносини та з 01.01.2008 позивачу нараховується та виплачується надбавка до пенсії у розмірі, визначеному постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни, як це визначено ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить відмітка в пенсійному посвідченні № 140043 «дитина війни».
За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 350 гривень, з 1 квітня — 359 гривень, з 1 жовтня — 366 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у ст. 62 встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.
Законом України « Про державний Бюджет України на 2008 рік» що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривень, з 1 жовтня — 498 гривень.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті б, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як повідомила позивачка в ході судового засідання, про те що їй стало відомо про порушення своїх прав у 2007 року, але до суду позов не подавала, оскільки у неї були інші проблеми.
Тому суд не вбачає підстав для визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною та поновлення даного строку. Зважаючи на те, що представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні в частині стягнення за 2007 рік, у зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому відповідач нараховував та виплачував позивачці визначені постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 надбавку у 2008 році.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 було визнано неконституційним зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2008 рік
Прийнятою 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України постановою № 530 врегульовані розміри надбавок до пенсії дітям війни.
Однак відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються зокрема, основи соціально захисту, а її ст.75 установлено, що єдиним органом законодавчої сили в Україні є парламент – Верховна Рада. Конституція не надала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, - а останнім - своїми нормативними актами змінювати положення законів.
Виходячи із вищевикладеного позовна вимога про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку за 2008 рік підлягає задоволенню частково – а саме у період з 22.05.2008 до 31.12.2008 року, так як відповідач самостійно не здійснив такого нарахування після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили.
Керуючись ст. ст. 22, 92, 152 Конституції України, ст. ст. 8, 10, 11, 12, 18, 69, 94, 99, 100, 128, 158, 160-163, 186 КАС України, ст.ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10 рп/ 2008 суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня .2008 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ- з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення .
Суддя Л.П. Слюсар