Справа № 2а-719/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 грудня  2009 року               Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:     головуючого     судді Слюсар Л.П.

                  при секретарі           Кудряшовій Т.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в  м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1до Управління  праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити  дії, зокрема нарахувати та виплатити суму недоплаченої  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відшкодувати шкоду у вигляді упущеної вигоди, визнання дій противоправними,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивачка звернулася до  Індустріального  районного суду  м. Дніпропетровська  з адміністративним позовом  до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити  дії, зокрема нарахувати та виплатити суму недоплаченої  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відшкодувати шкоду у вигляді упущеної вигоди, визнання дій противоправними.

В ході розгляду справи позовні вимоги позивачкою були уточнені. В обґрунтування своїх вимог  позивачка в уточненій позовній заяві  посилались на те, що  вона  знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, де отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі   до 130 грн. 00 коп.   Вважає, що  допомога повинна була виплачуватися  у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у відповідності до ст. 15 Закону України ?ро державну допомогу сім’ям з дітьми». Просила поновити строки позовної давності за період з квітня 2007 року по грудень 2008 року; визнати дії  відповідача щодо відмови в перерахунку виплат одноразової допомоги при народженні дитини  та виплати  допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку противоправними, та такими, що суперечать закону; стягнути з суб’єкта владних повноважень недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 6660,62 грн.; стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 766,00 грн.; стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді недополученої допомоги по догляду за дитиною до 3-років за період з квітня 2007 року по 8 липня 2007 року у розмірі 1091,16 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.  та судові витрати по справі.  

Представник відповідача  Управління  праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради в судовому засіданні  03.11.2009 року позовні вимоги не визнав.   Оскільки, згідно із Законом України „ Про державну допомогу сім’ям з дітьми ”, Постанови КМУ від 27.12.2001 року № 1751 „ Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми ”, а також порядку призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим по системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2007 року № 13 Управління призначає та виплачує  допомогу при народженні дитини та  допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розмір вказаної допомоги визначається Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Управління праці, як орган місцевого самоврядування, через який  Міністерство праці забезпечує виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ні Законами України, ні іншими законодавчими актами України не наділено повноваженнями щодо нарахування та перерахування розміру вищезазначеної допомоги. Просили  у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.  Наполягали на  відмові в задоволені  вимог за  2007 рік в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.  В подальшому просили розглядати справу без їх участі.

Суд, заслухавши сторони,  вивчивши матеріали справи, вважає, що уточнені позовні вимоги не  підлягають задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1року народила сина ОСОБА_2, що підтверджується копією Свідоцтва про народження дитини.  Позивачка  перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, де отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  по серпень 2009  року. Розмір щомісячної державної допомоги складав  від 129 грн. 03 коп. до 144 грн. 10 коп.

Щодо вимог позивачки  про нарахування і виплати одноразової допомоги при народження дитини  у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Згідно із ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції, яка діяла до набрання законної сили Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідно до Закону допомога при народженні дитини встановлюється  у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  Виплата одноразові допомоги позивачці здійснювалася  відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, відповідачем була  правомірно призначена  допомога при народженні дитини  у розмірі 8500 грн., тому у суду  відсутні підстави для визнання таких дій неправомірними.

Судом встановлено, що позивачка була  особою, на яку поширювалася дія статті 13 Закону № 2811-ХІІ, та мла право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом.

Згідно  ст. 15 Закону України „ Про державну допомогу сім’ями з дітьми ” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Законом України « Про державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено наступне:

Абзац 3 частини 2 ст. 56 Закону: допомога  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень  для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для  працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

Пункту 14 ст. 71 Закону: призупинити дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VІІІ « Прикінцеві положення» Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми»    

Статтею 62 Закону України „ Про державний бюджет України на 2007 рік ” прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений з 01 січня – 434 грн., з 01 квітня – 463 грн., з 01 жовтня – 470 грн.

Відповідачем була призначена позивачці відповідна державна допомога, що виплачується сім’ям з дітьми з урахуванням положень п. 14 ст. 71 Закону України „ Про

державний бюджет України на 2007 рік, яке визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 р.

Однак  позивачка  лише в  вересні  2009 року звернулася до суду з даним позовом, тобто з пропуском річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України,  про пропуск якого заявив відповідач у своїх запереченнях.  Позивачкою не надані докази поважності пропуску строку звернення до суду.

У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

 Таким чином суд вимушений відмовити в частині позову щодо стягнення з  відповідача  недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною  за  період з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року,  в зв’язку з пропуском звернення до суду.

Вимоги   позивачки щодо  стягнення недоотриманої суми з  01 січня 2008 року по  грудень  2008 року   задоволенню не підлягають з наступних підстав.  

 Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону України від 27.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Як вбачається позивачці в 2008 році  допомога по догляду за  дитиною нарахована та виплачена у відповідності до ст.15 зазначеного вище Закону в редакції від 27.12.2007 року.

Положення  ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону України від 27.12.2007 р., на час розгляду справи судом не визнані неконституційними, тому мають застосовуватися у спірних правовідносинах. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог щодо  стягнення із відповідача  недоотриману суму допомоги  за період з січня 2008 року по грудень 2008  - відсутні.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Суд вважає, що  оскільки позивачу було відмовлено в основному позові то суд не вбачає законних підстав для задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 3, 51, 56 Конституції України, ст. ст.12, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми",  Законом України « Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року N 107-VІ , Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік",  Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року по справі №29/2007,  Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року,   ст. ст.  11, 12, 99,100,  158, 159, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління  праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити  дії, зокрема нарахувати та виплатити суму недоплаченої  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відшкодувати шкоду у вигляді упущеної вигоди, визнання дій противоправними   - відмовити.  

           Постанова  набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.  У разі  подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.    

   Постанова може   бути оскаржена до апеляційного  адміністративного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ- з дня складання  в повному обсязі,  заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії  до апеляційної інстанції, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення.

      Суддя                                                                                                           Л.П. Слюсар