Справа № 22 Ц- 2272 / 2008 р.     Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук Л.М.

Категорія     Доповідач Мережко М.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13   червня      2008   p.      колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого - Мережко М.В.    

Суддів,     -   Гуля В.В., Волохова Л.А.

При секретарі - Приходько Л.Г.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво=-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2008 р по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Києво-=Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про позбавлення права користування жилим приміщенням, скасування реєстрації по місцю проживання,

за зустрічним   позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про вселення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів ,-

Встановила:

У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернулась в суд з зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 01 серпня 2003 року згідно договору купівлі-продажу нею була придбана квартира АДРЕСА_1.

18 вересня 2004 року зареєстровано   шлюб між нею та   відповідачем, після   чого відповідач переїхав проживати до спірної квартири, і був зареєстрований 04 листопада 2004 року у вказаній квартирі.

22 січня 2007 року шлюб між сторонами розірваний.

Проживати разом з відповідачем вона не в змозі , добровільно відповідач знятися з реєстрації не бажає. Крім того, позивачка змушена сплачувати збільшені тарифи .

Оскільки відповідач не є членом її сім"ї , вона просить визнати його таким , що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі, яка належить на праві власності позивачці.

Не погоджуючись з позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву про вселення. Свої вимоги обґрунтовував тим , що до офіційної реєстрації шлюбу, вони з ОСОБА_3 тривалий час проживали фактично однією сім"єю, він допомагав фінансово придбати спірну квартиру, зробив капітальний ремонт в квартирі, сплачував комунальні послуги за квартиру .

Після конфлікту , який стався між сторонами у січні 2007 року , ОСОБА_3 стала чинити перешкоди в користуванні квартирою , не впускала ОСОБА_4 до спірної квартири   , внаслідок чого   він позбавлений можливості права користування житлом.

Єдиним місцем проживання відповідача є спірна квартира, іншого житла він не має, тому просить вселити його у спірну квартиру.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2006 р.   у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, позов  ОСОБА_4 задоволений .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права , та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити, в задоволені позову ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, спірна квартира, розташована за адресою : АДРЕСА_1 , є однокімнатною, жилою площею 10,8 кв.м., яку ОСОБА_3 придбала згідно договору купівлі-продажу від 01 серпня 2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у шлюбі з 18 вересня 2004 року до 22 січня 2007 року .

ОСОБА_4 вселився у спірну квартиру за згодою ОСОБА_3 , як член сім"ї власника житла.

Згідно вимог ст.. 156 ЖК України до членів сім"ї власника будинку ( квартири) належить особи, зазначені в частині другій ст.. 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст.. 157 ЖК України члена сім"ї власника ( в тому числі колишнього ) може бути виселено у випадках , передбачених ч.1 ст. 116 ЖК України, а не у зв"язку з тим, що приміщення необхідне для проживання самого власника.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд , відмовляю в задоволенні позову ОСОБА_3, дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.. 116 ЖК України, для визнання ОСОБА_4, таким що втратив право користування жилим приміщенням.

Правильним є висновок суду про вселення ОСОБА_4 до спірної квартири . оскільки , як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_4 користуватися спірною квартирою, іншого житла останній не має.

Постановляючи рішення, суд вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_4 та відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги не спростовують    висновків суду першої інстанції, не грунтуються на вимогах закону і не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313-315, 317,319   ЦПК України , колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2008 р.-залишити без змін.    

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.