Справа № 2-а-175/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 грудня 2009 р.                                  м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська у складі: головуючого судді Дячкова С.В., при секретареві Тур І.В., за участю позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська – Малєтової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська про зобов’язання вчинити певні дії, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати незаконною відмову відповідача щодо нарахування і виплати суми щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача нараховувати та сплачувати щомісячну соціальну державну допомогу в розмірі 30% від встановленої мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки в сумі 2732 грн.; зобов’язати відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної державної допомоги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в подальшому при нарахуванні пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він оскаржує дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що є порушенням його прав та законних інтересів.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що визначення терміну "мінімальний розмір пенсії за віком" визначено лише в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але цей термін застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом.

    Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в її пенсійному посвідченні.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (ст. 110 Закону). Зазначений Закон не був визнаний неконституційним та мав юридичну силу протягом всього 2006 року, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно виплати заборгованості за 2006 рік.

Також Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність.

Саме з цього періоду (а не з січня 2006 року) такій категорії осіб як "діти війни" поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте відповідний перерахунок відповідачем до 01.01.2008 року здійснено не було.

Таким чином суд доходить висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Надаючи оцінку позовним вимогам стосовно 2008 року суд зазначає, що Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни в тому числі до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", викладено ст. 6 Закону в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Дана редакція ст. 6 Закону діяла до 22.05.2008 року та втратила чинність у зв'язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, отже з 22.05.2008 року позивач має право на отримання суми щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Одночасно суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 в своєму позові просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок у відповідній сумі. Проте суд не має можливості вирішити таку позовну вимогу, оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1, що стане підміною функцій УПФУ, що неприпустимо відповідно до чинного законодавства.

Не можуть бути задоволені вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної державної допомоги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в подальшому при нарахуванні пенсії, оскільки підставою для звернення до суду є порушення права, а таке право, в даному випадку, не порушено.

З урахуванням сукупності викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська здійснити перерахунок державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити її виплату.  

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через районний шляхом подачі в 10 денний термін з дня оголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і представленням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 3 ст. 186 КАС України.

Суддя                               С.В.Дячков