Справа № 2а-2694/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :
головуючого судді - Шавиріної Л.П.
при секретарі - Подосельник Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман за участю позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Сумського взводу ДПС ОСОБА_4 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд –
В С Т А Н О В И В :
22 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Сумського взводу ДПС ОСОБА_4 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, який в судовому засіданні підтримав повністю і суду показав, що 13.10.2009 року він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в кабіні якого перебували свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, рухався по автошляху Суми-Краснопол’є. При цьому звернув увагу на те, що водії транспортних засобів, які рухалися йому на зустріч, подавали йому сигнали про те, що йому слід звернути увагу на передню частину автомобіля. Коли він зупинився, то побачив, що на його автомобілі одне із кріплень переднього номерного знаку пошкоджено, і вказаний знак провисає перпендикулярно до бамперу. Тому він зняв знак, поклав його в кабіну під скло і почав ремонтувати пошкоджене кріплення. В цей час до нього під’їхав відповідач і, не зважаючи на його пояснення, склав протокол про те, що він нібито рухався по автошляху на автомобілі без переднього номерного знаку, який знаходився в салоні, а також виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.5 КУпАП. Вважає вказану постанову незаконною і просить її скасувати у зв’язку з тим, що в його діях відсутній склад правопорушення.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дали суду пояснення, аналогічні поясненням позивача.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши їх доказами, суд встановив, що 13.10.2009 року відповідачем відносно позивача було складено протокол Правил дорожнього руху України, тобто скоєння правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, у зв’язку з тим, що він керуючи ввіреним йому транспортним засобом, рухався по автошляху Суми-Краснопол’є без номерного знака, який знаходився в салоні автомобіля.
І відразу ж 13.10.2009 року відповідач на місці склав та вручив позивачу постанову серії ВМ № 040082 про притягнення його до відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП(а.с.2).
Не погодившись з даною постановою, позивач просив постанову скасувати.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства виходячи зі змісту ст. 2 КАС України є захист права, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Правовідносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року, Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року, зареєстрованим в МЮУ 29.11.2006 року за № 1243/12117.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) згідно ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган(посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень на підставі ч.3 ст.71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але судом встановлено, що при винесені постанови про притягнення позивача до відповідальності відповідачем - посадовою особою, було грубо порушено вказані норми законодавства, бо роблячи висновок про наявність вини позивача, відповідач аналізував докази, добуті з порушенням закону : сам по собі факт фіксації відповідачем у протоколі на його погляд порушення, не може вважатися доказом такого, якщо водій заперечує таке порушення і його заперечення не спростовані зібраними відповідачем доказами – поясненнями свідків, висновками експертиз, тощо. Між тим жоден доказ у спростування заперечень позивача в матеріалах адміністративної справи відсутній, про що свідчить копія протоколу, вручена відповідачем позивачу на місці його складення, в якій відсутні посилання на будь-які докази.
Відповідно до ч.5 ст. 121 КУпАП заборонено керувати транспортним засобом з номерним знаком, закріпленим не у встановленому для цього місці(абз.4 п.30.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року).
Тобто діючим законодавством заборонено керувати транспортним засобом(який перебуває у русі) з номерним знаком, закріпленим не у встановленому для цього місці, а не знаходитися поруч з транспортним засобом, який не рухається, в якому номерний знак було знято під час вказаної зупинки для ремонту його кріплення.
Відповідно до ст.ст.11,71 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При винесення рішення відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному, об"єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні достовірно з пояснень свідків та позивача встановлено, що 13.10.2009 року о 09 годині 25 хвилин позивач не порушував вимоги абз.4 п.30.2 Правил, а тому не скоював правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, бо доказі на противагу цьому відповідачем суду не надані. Тобто постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, що унеможливлює притягнення позивача до відповідальності.
Наведене свідчить про те, що при розгляді справи встановлено наявність порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин.
Будь-яких доказів тому, що посадова особа діяла в межах норм і правил, встановлених законодавством, відповідач суду не надав.
Отже за результатами розгляду справи суд вважає доведеним факт порушення саме відповідачем прав та законних інтересів позивача, якого було необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності бо відсутність доказів свідчить про відсутність провини, що є підставою закриття провадження по справі відповідно до ст. 247 КУпАП.
У зв’язку з цим суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11,71,86,159-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною постанову інспектора Сумського взводу ДПС ОСОБА_4 від 13 жовтня 2009 року серії ВМ № 040082 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.5 КУпАП та скасувати її, провадження по справі закрити.
Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Постанову виготовлено у повному обсязі 26.11.2009 року.
Головуючий суддя –