Судове рішення #6990412

                                                                           

                                                                                                            Справа  №  2-940-09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 листопада 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді                    - Шавиріної Л.П.

при секретарі                            - Подосельник Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман Донецької області у відсутності сторін справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебальцевський завод металургійного машинобудівництва» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, суд -

 В С Т А Н О В И В  :

                    16 серпня 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 630 грн. та відшкодування завданої у зв’язку з цим моральної шкоди в сумі 5000 грн.

                   В судове засідання позивач не з’явився, позов підтримав повністю, просив його задовольнити, справу розглянути у його відсутності.

                   Відповідач ВАТ «Дебальцевський завод металургійного машинобудівництва» про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, його представник в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

                   Перевіривши матеріали справи, суд встановив, що з 02.10.2006 року по 01.06.2007 року позивач перебував у трудових відносинах з  відповідачем, де працювала системним адміністратором(а.с.2-4,20).

                   01.06.2007 року трудові відносини між сторонами було розірвано відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України – за угодою сторін, про що відповідачем було видано наказ № 48-к від 01.06.2007 року(а.с.20).

                   Але незважаючи на це остаточний розрахунок з позивачем відповідач зробив лише 06.09.2007 року, а трудову книжку йому видав ще пізніше – 10.09.2007 року (а.с.24,54-55,103).

                   Відповідно до ст.ст.1, 2  Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року  заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури такої заробітної плати належать і виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положення і т.і.

                  Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

                  Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

                  Незважаючи на те, що  позивача звільнено 01.06.2007 року остаточний розрахунок з ним відповідач провів лише 06.09.2007 року тобто через 3 місяці і 5 днів.

                  На підстав ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116  КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

                   Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і  в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку підлягають задоволенню повністю, бо відсутність коштів у відповідача не звільняє його від своєчасного та беззастережного виконання законодавства.

                   При цьому середня заробітна плата позивача, розрахована судом за останні  повністю ним відпрацьовані  2 місяці – квітень-травень 2007 року і складає 510,57 грн. (539,02+482,12 = 1021,14 : 2) – а.с.98,102.

                   Тоді середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.06.2007 року по 06.09.2007 року буде значно більшим, ніж пред’явлена позивачем  сума позову в цій частині.

                   Але відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                  При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також   і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

                   Аналізуючи зібрані по справі докази, суд встановив, що за час затримки остаточного розрахунку позивач не мав іншого доходу, про що свідчить копія журналу руху трудових книжок працівників ВАТ, в якій  існує запис про те, що трудова книжка позивачу була вручена лише 10.09.2007 року, що унеможливлює його працевлаштування і отримання доходу до цього часу. А відповідач не надав суду жодного доказу на спростування вимог позивача в цій частині.

                   Вирішуючи вимоги позивача в  частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд враховує те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

                   Суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів тому, що відповідач порушив законні права позивача, що призвело до моральних страждань, про що свідчать звернення у різні інстанції (а.с.104-115), втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя під час затримки остаточного розрахунку та видачі трудової книжки, бо потягло за собою погіршення його матеріального становища.

                   Але вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування такої шкоди, суд враховує вимоги розумності, справедливості та відповідності розміру дійсної шкоди, завданої позивачу і вважає, що позовні вимоги позивач в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 500 грн.

                   Крім того відповідно до ст.ст.3,4 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 року позивач при зверненні до суду з позовом  про стягнення заробітної плати звільняється  як від сплати судового збору,    який    розраховується    у    розмірі     1% суми позову, але не менше 521 грн., так і відповідно до ст.. 81 ЦПК України і постанови КМУ від 21 грудня 2005 року № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,0 грн.

                   Але враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволені, на підставі ст.ст.81, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути вказаний судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

                   Керуючись ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, ст.ст.47,116,117 КЗпП України, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд –

 В И Р І Ш И В  :

                    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

                   Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебальцевський завод металургійного машинобудівництва» на користь ОСОБА_1 середній  заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 630,0 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500,0 грн. та на користь держави судовий збір  в сумі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

                   Рішення може  бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його винесення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                   Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, поданою  до Краснолиманського міського суду у 10-денний строк з дня отримання його копії.

                   Повне рішення виготовлено 30.11.2009 року.

 Головуючий суддя –

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація