Категорія № 2.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2009 року Справа № 2а-22930/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.
при секретарі: Смішливій І.М.,
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника 1 відповідача: Овчаренко Ю.С. (довіреність № 15-9-2774
від 12.08.2009р.),
представника 2 відповідача: Легкої Ю.Ю. (довіреність № 9-15-3101 від 11.09.2009р.),
представника 3 особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, до Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа – управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
25.05.2009р. ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа – управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради у якому просив визнати протиправними бездіяльність відповідача по виконанню виконавчих листів Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08, виданого 12.01.2009р. та № 2а-325/08, виданого 10.12.2008р. Зобов’язати відповідача накласти арешт на рахунок боржника – управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради. Стягнути з відповідача на його користь 2000 грн. відшкодування спричиненої моральної шкоди.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що у провадженні відповідача знаходяться виконавчі провадження про стягнення заборгованості з УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради відкриті за виконавчими листами Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08, виданого 12.01.2009р. та № 2а-325/08, виданого 10.12.2008р.
Постановами державного виконавця накладено арешт на р/р боржника, а саме: постановою від 17.02.2009р. накладено арешт на кошти у сумі 8206,46 грн. на виконання виконавчого листа № 2а-164/08 від 12.01.2009р.; постановою від 17.02.2009р. накладено арешт на кошти у сумі 3146,19 грн. на виконання виконавчого листа № 2а-325/08 від 12.01.2009р.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2009р. у справі № 2а-22035/09/1270 постанови про накладення арешту на кошти в обох випадках були скасовані.
На думку позивача, утворилася ситуація, коли рішення суду є, але воно не виконується внаслідок протиправних дій відповідача.
Ознайомившись з виконавчими провадженнями, позивач дізнався, що останнім документом який був у справах є примірник постанови про скасування арешту на рахунок УПСЗН. Інші виконавчі дії не учинялися, повторний арешт не накладався.
Позивач вважає, що не накладення арешту на рахунок боржника є бездіяльністю, яку вчинив відповідач, оскільки він прямо порушує чинне законодавство України, відповідно до якого засобами виконання судового рішення є накладення арешту на майно та грошові кошти боржника.
Також, позивачем заявлено вимогу про відшкодування йому моральної шкоди, яку оцінив у 2000 грн.
Ухвалою суду від 31.07.2009р. частково задоволено клопотання представника відповідача, Головне управління юстиції у Луганській області залучено до участі у справі як другого відповідача.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні, викладеним у позові. Крім того, позивач зауважив, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.06.2009р. він не отримував та наголосив на тому, що відповідач надіслав вказаний документ із порушенням законодавства.
Представники відповідачів надали заперечення на позов. Зазначили, що у провадженні підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходились 2 виконавчих провадження по примусовому виконанню виконавчих листів Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08 від 12.01.2009р. та № 2а-325/08 від 10.12.2008р. про стягнення з УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради на користь позивача в сумі 2850 грн. та 7450,25 грн.
12.12.2008р. та 24.01.2009р. відкрито вищезазначені виконавчі провадження та надано добровільний строк для виконання, копії постанов направлено сторонам.
17.02.2009р. державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, копії постанов направлено боржнику для виконання.
Також, 17.02.2009р. державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлено боржнику та управлінню державного казначейства у м. Луганську для виконання.
06.03.2009р. до підрозділу надійшов лист управління державного казначейства у м. Луганську для виконання у якому було зазначено, що постанови про арешт коштів боржника прийнято до виконання, залишок коштів на арештованому рахунку відсутній.
06.05.2009р. до підрозділу надійшла постанова Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2009р. прийнята у справі № 2а-22035/09/1270 про скасування постанов про арешт коштів боржника, що містяться на р/р 35212004000901, який є цільовим для виплати «Щорічної грошової допомоги ветеранам війни». У зв’язку з чим державним виконавцем винесено постанови про скасування процесуальних документів, а саме постанов про арешт коштів боржника від 17.02.2009р.
22.06.2009р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме виконавчого листа № 2а-325/08 від 10.12.2008р., а по виконавчому листу № 2а-164/08 від 12.01.2009р. 15.06.2009р. винесено постанову про арешт коштів боржника.
Представники відповідачів зазначили, що державним виконавцем вжито всіх відповідних дій, які передбачені Законодавством, тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
У провадженні підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на виконанні перебували 2 виконавчих провадження відкритих за Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08 від 12.01.2009р. та № 2а-325/08 від 10.12.2008р. про стягнення з УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради на користь позивача в сумі 2850 грн. та 7450,25 грн.
Постановами від 12.12.2008р. (а.с.5) та 24.01.2009р. (а.с.6) державним виконавцем відкрито виконавчі провадження на виконання зазначених виконавчих листів та надано добровільний строк для виконання, копії постанов направлено сторонам.
17.02.2009р. державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.59, 72) та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с.58, 71), копії постанов направлено боржнику для виконання.
Постановами державного виконавця від 17.02.2009р. (а.с.61, 74) накладено арешт на кошти УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради у межах сум 8206,46 грн. та 3146,19 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2009р. у справі № 2а-22035/09/1270 (а.с.7-13) позовні вимоги УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради задоволено повністю та скасовано постанови про арешт коштів божника, у тому числі постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17.02.2009р. про арешт коштів боржника у межах суми 8206,46 грн. у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2а-164/08, виданим 12.01.2009р. Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 та постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17.02.2009р. про арешт коштів боржника у межах суми 3146,19 грн. у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2а-325/08, виданим 10.12.2008р. Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 Постанову допущено до негайного виконання.
06.05.2009р. виконуючим обов’язки начальника підрозділу винесено постанови про скасування процесуального документу, а саме: постанови про арешт коштів боржника від 17.02.2009р.(а.с.63, 76).
Також, у судовому засіданні встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009р. у справі № 2а-22035/09/1270 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2009р. скасовано, позовні вимоги УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради задоволено частково. Постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про арешт грошових коштів УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську скасовано в частині включення до постанов про накладення арешту на кошти боржника в установі банку сум виконавчого збору та сум витрат на проведення виконавчих дій.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, судом враховується таке.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру — у двомісячний строк (частина 2 статті 25 Закону).
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі — виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, частиною 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
На виконання вказаних вимог закону 17.02.2009р. державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів божника, які направлено для виконання до боржника та до управління Державного казначейства у м. Луганську.
Статтею 9 Закону встановлено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008р. за № 609 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бджетних установ.
Порядком передбачено, що безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з екномічної сутності заборгованості.
Тобто, цільове списання коштів можливе лише з цільового рахунку. Цільові кошти для виплати зазначеної щорічної допомоги є єдиним засосбом примусового виконання судових рішень, встановленого законодавством України.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Отже, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку що старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже жодних порушень з його боку у судовому засіданні не встановлено.
Крім того, судом встановлено, що 15.06.2009р. постановою державного виконавця у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2а-164/08 від 12.01.2009р. накладено арешт на кошти УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради у межах сум 8206,46 грн. (а.с.65), копію якої направлено сторонам.
Також, 22.06.2009р., через відсутність майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві – виконавчого листа № 2а-325/08 від 10.12.2008р. виданого Ленінським районним судом м. Луганська (а.с.78-79), у якій стягувачеві роз’яснено про те, що виконавчий документ може бути повторно пред’явлено до виконання в строк до 22.06.2012р. Копію постанови та виконавчий лист направлено ОСОБА_1
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо не накладення повторного арешту на рахунки боржника та бездіяльність відповідача повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться у матеріалах справи.
Що стосується посилань позивача на той факт, що він не отримував копію постанови про повернення виконавчого документу та виконавчий лист № 2а-325/08 від 10.12.2008р., то суд відзначає, що факт надіслання позивачу листом № 3505/14-32/7 від 23.06.2009р. зазначених документів підтверджено копією фіскального чеку «Укрпошти» від 23.06.2009р. (а.с.118) та копією реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за 23.06.2009р. (а.с.120) з відміткою поштового відділення на ньому.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.
Отже, і в цій частині посилання позивача є необгрунтованими, оскільки державний виконавець діяв у відповідності з вимогами Закону.
Згідно вимог ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача стосовно стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У зв'язку з тим, що публічно-правовий спір судом вирішено не на користь позивача, суд вважає за необхідне також відмовити позивачу у відшкодуванні моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, до Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа – управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди – відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 7 грудня 2009 року.
Суддя К.О. Пляшкова