КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/7819/17 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у незабезпеченні автоматичного збільшення значення суми податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення податку у розмірі 211 591 128 грн., задекларованого Товариством в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення податку у розмірі 211 591 128 грн., задекларованого Товариством в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що вказані позивачем в податковій декларації суми не підпадають під визначені п.34 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України випадки збільшення значення суми податку ( позитивне або від'ємне) на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки пп.4 наведеного положення передбачає, що таке збільшення контролюючими органами здійснювалося одноразово у період до 31.07.2015, в той час як позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року подано лише 21.09.2016.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує, що подана ним податкова декларація за червень 2015 рокує формою податкової звітності з податку на додану вартість, а сформовані в ній показники мали бути враховані ДФС при автоматичному збільшенні суми, на яку товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування на величину від'ємного значення. Крім того, позивач вказує, що декларацію за червень 2015 року подано товариством лише в серпні 2016 року, у зв'язку із обставинами непереборної сили, наявність яких підтверджена сертифікатом Торгово-промислової палати України № 691 від 30.04.2014.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.09.2016 ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" подано до Державної фіскальної служби України податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, в якій позивачем задекларовано показник рядка 24 (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) у розмірі 211 591 128 грн.

Оскільки, за поданим податковим звітом коригування від'ємних значень у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму коштів 211 591 128 грн. не відбулось, позивач звернувся із відповідними листами до контролюючого органу.

За наслідками розгляду звернення товариства ДФС України листом від 07.12.2016 № 2649616199-99-12-03-01-15 повідомила позивача про відмову у відображенні в системі електронного адміністрування податку на додану вартість показників рядка 31 уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, оскільки чинним законодавством не передбачено як збільшення так і зменшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму відємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту на додану вартість за червень 2015 року, поданою у 2016 році.

Вважаючи таку бездіяльність контролюючого органу протиправною, позивач звернувся із даним позовом в суд.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкова декларація з податку на додану вартість, що подані позивачем до контролюючого органу є формами податкової звітності з ПДВ, а отже, сформовані у них показники (зокрема у рядках 24 та 16.3) мали бути враховані при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено ст. 200-1 ПК України, якою доповнено вказаний Кодекс згідно Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності із 01.01.2015 року.

Згідно п. 200-1.1, п. 200-1.2 ст. 200-1 ПК України (у редакції до 29.07.2015 року), система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

На виконання приписів вказаної норми ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" затверджено Порядок електронного адміністрування ПДВ (далі - Порядок №569), яким визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно п. 1 Порядку №569, система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 01.07.2015 року або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.

При цьому, п. 35 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено, що період із 01.02.2015 року до 01.07.2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Порядку №569, рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

За змістом приписів п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України (у редакції до 29.07.2015 року) платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою:

SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ, де:

SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

SПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника;

SНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

29.07.2015 року набрав чинності Закон України від 16.07.2015 року №643-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", відповідно до якого, всі складові формули, визначені приписами п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України, на третій робочий день після набрання чинності цим Законом дорівнюють нулю, крім значень її складових НаклОтр, SНаклВид та SМитн, що були сформовані починаючи із 01.07.2015 року (п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України). Під час обрахунку показників SНаклОтр та SНаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи із 01.07.2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 01.07.2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників SНаклОтр, SНаклВид та SМитн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи із 01.07.2015 року. Під час обрахунку суми SНакл також використовуються показники, визначені п. 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу (абз. 9, 10 п. 200-1.3 ПК України).

Згідно з п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових SНаклОтр, SНаклВид та SМитн, що були сформовані починаючи із 01.07.2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом:

4) до 31.07.2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених ст. 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до ст. 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку.

Згідно п. 9-2 Порядку №569, після закінчення перехідного періоду, зазначеного у п. 1 цього Порядку:

1) ДФС автоматично збільшує розмір суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної відповідно до п. 9 цього Порядку, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/ чотири квартали, та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення. Сума такого збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку ДФС шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком з урахуванням середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/чотири квартали, станом на дату перерахунку. На запит платника податку ДФС інформує його про результати такого перерахунку шляхом надсилання електронного повідомлення;

2) сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до п. 9 цього Порядку, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку. На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету в звітному (податковому) періоді, або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному (податковому) періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку вважаються погашеними.

За змістом приписів п. 10 Порядку №569, ДФС: 1) обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі; 2) оприлюднює на офіційному веб-сайті алгоритми обрахунку показників формули обчислення зазначеної суми та джерела їх формування.

Отже, визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

30.07.2015 року ДФС оприлюднила план заходів ДФС для забезпечення реалізації норм Закону України №643-VІІІ з удосконалення системи електронного адміністрування ПДВ, в розділі ІІІ якого передбачено обнуління показників та перерахунок суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН), для зареєстрованих платників податку, зокрема:

- з 00 годин 00 хвилин 03.08.2015 року (на початок третього робочого дня після дня набрання чинності Законом №643-VІІІ) ДФС буде проведено обнуління суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН ("СУМА"Накл), сформовану відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 та п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та значення усіх її складових, визначених ПК України, крім показників "СУМА"НаклОтр, "СУМА"Митн та "СУМА"НаклВид, що були сформовані, починаючи із 01.07.2015 року;

- протягом 03.08.2015 року (третього робочого дня після дня набрання чинності Законом №643-VІІІ) сума "СУМА"Накл зареєстрованим платникам податку збільшиться на:

- суму середньомісячного розміру сум ПДВ, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених або розстрочених за останні 12 звітних місяців/4 квартали ("СУМА"овердрафт);

- суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 01.07.2015 року ("СУМА"Перепл);

- суму від'ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 року та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року;

- суму залишків коштів на електронних рахунках платників у системі електронного адміністрування ПДВ станом на початок робочого дня 03.08.2015 року за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 цього Кодексу, також така сума зменшується на суму податкових зобов'язань, задекларованих платником за звітний (податковий) період за червень 2015 року/II квартал 2015 року;

- на кінець третього робочого дня після дня набрання чинності Законом №643-VІІІ сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН ("СУМА"Накл), буде обрахована на підставі оновлених значень усіх її складових та інших показників, які згідно з вимогами п. 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.

Планом заходів окремо зазначено, що у зв'язку із переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ в штатний режим:

- починаючи із 04.08.2015 року реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, складених до 01.07.2015 року, здійснюватиметься без обмеження сумою "СУМА"Накл.;

- до 20.08.2015 року платникам податку, що застосовують звітний податковий період квартал, сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН ("СУМА"Накл), буде збільшена на суму від'ємного значення, непогашеного станом на 01.07.2015 року та задекларованого у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за ІІ квартал 2015 року.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачем у вересні 2016 року подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка була прийнята податковим органом, що підтверджується відповідною квітанцією.

Апелянт, посилаючись на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції», зазначав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності, а не від певних зобов'язань, які покладені на платника, в той час як чинним законодавством не встановлено окремих норм, які з урахуванням форс-мажорних обставин, давали право на збільшення значення реєстраційної суми податку.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта помилковими та відхиляє їх з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ "ЛЕО" подана до контролюючих органів у вересні 2016 року у зв'язку із обставинами непереборної сили, підтверджених сертифікатом Торгово-промислової палати України №691 від 30.09.2014р., відповідно до норм ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (надалі - Закон про АТО), яка визначає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення АТО, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України та норм ст. 102 ПКУ, згідно якої граничні строки для подання податкових декларації підлягають продовженню контролюючими органами, зокрема, для платників які мали обмежену свободу пересування внаслідок обставин непереборної сили, підтверджених документально.

В той же час, відповідно до положень пп. 4 п. 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування ПДВ на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

До податкової звітності з ПДВ, згідно п. 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №13), належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Відтак, податкова декларація з податку на додану вартість подана позивачем до контролюючого органу є формами податкової звітності з ПДВ, а отже, сформовані у них показники (зокрема у рядках 24 та 16.3) мали бути враховані при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано суму 211 591 128 грн. до суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ, та, відповідно, не збільшено суму податку за червень 2015 року, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив порушення положень ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності, відповідно до якої кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Такий висновок підтверджується відповідною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976), Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, Yvone van Duyn v. Home Office) відповідно до якої порушення принципу мирного володіння може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності (наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади), а також відзначив встановлене у справі, що розглядається порушення принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципів правової держави, верховенства права та відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Затримання відображення показників фінансової звітності у відповідній системі, встановлене у справі, що розглядається, фактично призвело до негативного впливу на господарську діяльність позивача, зупинення виконання зобов'язань по укладеним договорам та виконання останніх.

При цьому, судом першої інстанції не встановлено, а з матеріалів справи не вбачається розумна співрозмірність між використаними засобами та тією метою, на яку була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно, примусила змінити напрямок її використання задля забезпечення сталої господарської діяльності.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності невідображення сум в системі електронного адміністрування, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги судом першої інстанції задоволено правомірно.

За таких підстав, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01 березня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

Л.В.Бєлова

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Аліменко В.О.