Справа № 2-973/ 2009 р.                

                                                          РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ        

                    25 листопада  2009 р. Карлівський районний суд Полтавської області в складі :

                       головуючого-судді                           Жмурка П.Я.                                                

                       при секретарі                                    Шаршонь Т.М.                                                                                

                       з участю позивача                            ОСОБА_1

          розглянувши    у відкритому судовому засіданні в м. Карлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до  Карлівської  міської  ради  про визнання права  власності на  самочинне будівництво, -                                      

У С Т А Н О В И В :

Позивач   просить суд визнати за життя за ОСОБА_2, померлою  ІНФОРМАЦІЯ_1 р., право власності  на самочинно побудовані будівлі: сіни «а», сарай «б», сарай «б1», навіс «б2», сарай « б 3», сарай «б4», що розміщені по АДРЕСА_1. Визнати за  ОСОБА_1 право  власності   на самочинно побудовані будівлі: сіни «а», сарай «б», сарай «б1», навіс «б2», сарай « б 3»,сарай «б4», що розміщені по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за  законом, як за  сином ОСОБА_2, яка помела  ІНФОРМАЦІЯ_1  року. Звільнити  від сплати державного мита  та  витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу, в зв»язку з тим, що  являюсь інвалідом  2 групи  і маю право на пільги, встановлені  законодавством України.

У  позовній заяві  позивач  посилається  на те, що    ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 83 році життя помела  його мати–ОСОБА_2. Заповіту вона не складала. Її спадкоємцем за законом  являється  син померлої, ОСОБА_1. Він юридично прийняв її спадщину шляхом подачі заяви про прийняття  спадщини згідно закону  у Карлівську державну нотаріальну контору  в шестимісячний термін з дня відкриття спадщини. Інших спадкоємців, передбачених ст.. 1261 Цивільного кодексу України , у померлої немає. Мати – ОСОБА_2 мала на праві приватної власності житловий будинок з господарсько – побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вищевказаний житловий будинок   належав їй на підставі  свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Карлівською державною нотаріальною конторою Полтавської області 08.02.2006 року за реєстром № 222 та зареєстрованого в Полтавському бюро технічної інвентаризації 16.02.2006 року в реєстрову книгу № 18 під № 2412 , реєстраційний номер : 13683043.З метою покращення житлових умов проживання , матір»ю за життя були самовільно побудовані  сіни «а», сарай «б», сарай «б1», навіс «б2», сарай « б 3»,сарай «б4». Вищевказаний житловий будинок з господарсько – побутовими будівлями і спорудами  ним  – ОСОБА_1  був належним чином  успадкований, в результаті чого Карлівською державною нотаріальною конторою  йому  видане свідоцтво про право на спадщину за законом  від 19.10.2009 р., зареєстроване в реєстрі за № 3217. На даний час він не має змоги провести реєстрацію свого права власності  на дане володіння  в ПП БТІ «Інвентаризатор» після отримання у державного нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом , так як на його території існують самочинно побудовані будівлі без належного на те  дозволу та не узаконені у встановленому законом порядку,  а саме : сіни «а», сарай «б», сарай «б1», навіс «б2», сарай « б 3»,сарай «б4». В зв»язку з вищевикладеним  він не має змоги користуватися та розпоряджатися своїм  майном у відповідності до цивільного законодавства  (продавати ,заставляти і т. ін.). Ст.. 376 ЦК України передбачає , що право власності  на самочинно  збудоване нерухоме майно може бути за рішенням  суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво. Істотних порушень  будівельних норм і правил  не вбачається, так як самовільно побудовані будівлі  знаходяться на території домоволодіння  і не виходять за його межі .

Більше того, з лівого боку домоволодіння  пролягає дорога , так що  навіс «б 2»  , який  розміщений найближче до краю межі  не може  бути предметом  спору між сусідами. Інші самочинно побудовані будівлі : сіни «а», сарай «б», сарай «б1», сарай « б 3»,сарай «б4» побудовані  на   території домоволодіння , де відсутні будь-які комунікації.

  В судовому  засіданні позивач   просить суд  задовольнити    позовну  заяву  і визнати право  власності  на самочинне будівництво.                                              

Представник відповідача в судове засідання не з»явився але надійшло повідомлення про те, що не заперечує проти задоволення позовних вимог і просить справу розглядати у його відсутності.

Суд, заслухавши  пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.                        

Оскільки, визнання права власності на самочинне будівництво, необхідне позивачу для оформлення будівлі, а у відповідності зі ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, може бути визнане лише судом, то суд, вважає можливим встановити право власності на самочинну побудову.  Оскільки позивач являється інвалідом 2 групи і у відповідності до     п .18 ст. 4 Декрету   КМУ «Про державне мито» має право на пільги  то суд вважає можливим звільнити його від сплати поклавши витрати на.

Керуючись ст. 376 ЦК України, ст.ст. 60, 84,209, 212, 215, 221-223 ЦПК України, суд ,-

                     В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1  задовольнити повністю.

Визнати за життя за ОСОБА_2, померлою  ІНФОРМАЦІЯ_1 р., право власності  на самочинно побудовані будівлі: сіни «а», сарай «б», сарай «б1», навіс «б2», сарай « б 3», сарай «б4», що розміщені по АДРЕСА_1.

 Визнати за  ОСОБА_1 право  власності   на самочинно побудовані будівлі: сіни «а», сарай «б», сарай «б1», навіс «б2», сарай « б 3»,сарай «б4», що розміщені по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за  законом, як за  сином ОСОБА_2, яка помела  ІНФОРМАЦІЯ_1  року.

Звільнити  від сплати державного мита  та  витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу, в зв»язку з тим, що   ОСОБА_1 являється  інвалідом  2 групи  і має право на пільги, встановлені  законодавством України.

Заяву про апеляційне оскарження на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя