Справа N 2-6305  

2009  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  "09" грудня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:  

головуючого: судді   Кучеренко Н.В.  

при секретарі:   Левандовської О.М.  

за участю представника позивача –   ОСОБА_1  

представника відповідача –   ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням, за участю третьої особи – Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області та   зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за участю третьої особи – Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області   ,  

  В С Т А Н О В И В:  

  Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та вселити його у вказану квартиру, зазначивши що п   очинаючи з 1989 року він мешкав та був зареєстрований у державній квартирі АДРЕСА_2. У вищевказаній квартирі він мешкав разом зі своєю матір’ю ОСОБА_5, яка була наймачем квартири. У подальшому у спірній квартирі стала мешкати донька його померлого брата ОСОБА_4, а з 2007 року вона зареєструвалась у даній квартирі. 17 вересня 2008 року його мати померла. Після смерті матері відповідачка стала чинити йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням, зокрема не пускала його до квартири, не відчиняла двері, пропонувала залишити місце свого постійного проживання, влаштовувала сварки. Відповідачка неодноразово висказувала свій намір про продаж квартири, заявляла що після продажу квартири, купить для нього будинок у селі. Для досягнення своєї мети вона перестала пускати його до квартири, забрала ключі від вхідної двері, намагалася зняти його з реєстрації. Під впливом вказаних дій він 09 липня 2009 року був знятий з реєстрації свого місця проживання у вказаній квартирі, однак ніякого наміру залишати житло в квартирі він не мав, а знявся з реєстрації тільки під впливом та вимогами відповідачки. Однак ОСОБА_3 свої обіцянки не виконала, продовжує не впускати його в квартиру, де знаходяться майно та речі.  

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву, згідно якої просить визнати   ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою № 62 в будинку № 51 по пр. Б. Хмельницького в м. Мелітополі, зазначивши що вона проживає та зареєстрована в квартирі № 62 будинку № 51 по пр ОСОБА_6 в м. Мелітополі. Реєстрацію місця проживання здійснено 07.07.2007 року, а фактично вона мешкає за вказаною адресою з дитинства, разом зі своєю бабусею ОСОБА_5, яка була основним наймачем квартири та з 1997 року призначена її опікуном. В вищезазначеній квартирі з 27.01.1994 року зареєстрований син ОСОБА_5 - ОСОБА_3. Однак він у вказаній квартирі не проживає близько 4-х років, з 1997 року по 2001 рік постійно мешкав в Приазовському районі в с. Степанівна по вул. Леніна 294. В подальшому до вересня 2008 року ОСОБА_3 проживав в квартирі періодично. Після смерті ОСОБА_5 він проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_7 В зв’язку з тим, що позивач не проживає в спірній квартирі більше 6 місяців, 09.07.2009 року за його заявою його було знято з реєстрації місця проживання, він може бути визнаний втративши право користування житловим приміщенням.  

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, наполягають на заявлених позовних вимогах, зустрічний позов не визнали та пояснили, що позивач проживає в спірній квартирі з 1989 року. Разом з ним в квартирі проживала його мати та племінниця. Коли племінниці виповнилось 16 років вона зареєструвалась у вказаній квартирі. Після смерті матері відповідачка почала чинити йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням. До смерті матері він постійно проживав в спірній квартирі, а після її смерті племінниця почала чинити йому перешкоди. В неї були наміри продати квартиру та купити йому будинок в селі. Він їй повірив та виписався з квартири, однак вона його обманула, будинок не купила, а до квартири не пускає, забрала ключі від житла. Іншого житла в нього немає, жити йому ніде. Він ніколи не проживав в с. Степанівка та у ОСОБА_7 по вул. Станіславського 111/1. Коли він знімався з реєстрації, в графі куди вибуває він вказав адресу своєї знайомої, однак точної її адреси він не знав та вказав адресу навмання.  

В судовому засіданні відповідачка та її представник наполягають на задоволенні зустрічної позовної заяви, первісний позов не визнають, оскільки ніхто не чинив перешкод ОСОБА_3 у проживанні в квартирі. З 1989 по 1994 роки він знаходився в місцях позбавлення волі.   З 1997 року по 2001 рік він постійно мешкав в Приазовському районі в с. Степанівна по вул. Леніна 294. Після смерті ОСОБА_5 він проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_7 ОСОБА_3 вже більше 6 місяців не проживає в квартирі, сам виписався з квартири. ОСОБА_4 сирота, обидва її батьки померли, а ОСОБА_5 була її опікуном. Позивач добровільно виписався з квартири, сам заповнював бланки. Позивач погрожував племінниці, вимагав приватизувати квартиру та продати її, однак наміру продати квартиру в неї не було, оскільки вона сирота та їй немає де жити. Після смерті матері ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі, а отже може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням.          

Представник третьої особи -   Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області   в судове засідання не з’явився, від нього надійшло клопотання про розгляд первісної справи за його відсутності. З рішенням суду будуть згодні. 4.12.2009 року від представника третьої особи надійшло клопотання по зустрічному позову, згідно якого він заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки ОСОБА_3 09.07.2009 року був знятий з місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки та її представника, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7, дослідивши інші матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає повному задоволенню, а в зустрічному позові ОСОБА_4 слід відмовити за наступними підставами.  

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Судом встановлено що з   1989 року позивач ОСОБА_3 мешкав в квартирі АДРЕСА_2.  

Наймачем вищевказаній квартирі була мати позивача - ОСОБА_5, яка також проживала в даній квартирі та з 1982 року була зареєстрована в ній.  

Окрім позивача та ОСОБА_5 в квартирі мешкала відповідачка - племінниця позивача та онука ОСОБА_5 - ОСОБА_4.  

Відповідно до копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 були ОСОБА_15 та ОСОБА_16 /а.с.29/.  

Батьки ОСОБА_4 померли, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть 1-ИД № 060971 та І-ЖС № 036569 /а.с.27-28/.  

Згідно копії рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 12.03.1997 року № 70/7 ОСОБА_5 призначено опікуном над ОСОБА_4 /а.с.25/.  

Згідно ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.    

27.01.1994 року в квартирі   АДРЕСА_2 був зареєстрований   син наймача ОСОБА_5 – позивач ОСОБА_3  

07.07.2007 року в квартирі   АДРЕСА_2 була зареєстрована онука   наймача ОСОБА_5 – відповідачка ОСОБА_3  

Згідно інформації в.о. начальника відділу РАЦС по м. Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 16.10.2008 року відділом РАЦС зареєстровано актовий запис про смерть ОСОБА_5 від 17.09.2008 року з/а №1741 /а.с.7/.  

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла 16.09.2008 року /а.с.26/.  

30.09.2008 року в зв’язку зі смертю наймач ОСОБА_5 була знята з реєстрації.  

09.07.2009 року був знятий з реєстрації позивач ОСОБА_3  

18.08.2009 року на підставі заяви ОСОБА_4 на неї був переоформлений особовий рахунок, в зв’язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_5  

Згідно довідки КП «Житломасив» № 846 від 17.09.2009 року наймачем квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_5, яка була зареєстрована за вказаною адресою з 1982 року та знята з реєстрації 30.09.2008 року в зв’язку зі смертю. Окрім ОСОБА_5 за вказаною адресою були зареєстровані наступні особи: син – ОСОБА_3, зареєстрований 27.01.1994 року та знятий з реєстрації 09.07.2009 року, онучка – ОСОБА_4 з 07.07.2007 року і до теперішнього часу. 18.08.2009 року на підставі заяви ОСОБА_4 на неї був переоформлений особовий рахунок, в зв’язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_5 Таким чином з 18.08.2009 року наймачем квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_4 /а.с.10/.  

Отже після смерті основного наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 в квартирі проживали позивач ОСОБА_3, який був зареєстрований в спірній квартирі з 27.01.1994 року та відповідачка ОСОБА_4, яка була зареєстрована в спірній квартирі з 07.07.2007 року.  

Судом встановлено що ОСОБА_3 був знятий з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 09.07.2009 року, що підтверджується копією його паспорту та копією талону зняття з реєстрації місця проживання в України /а.с.5-6 12/.  

Однак при розгляді вказаної справи судом було встановлено, що позивач ОСОБА_3 знявся з реєстрації під впливом відповідачки, яка пропонувала йому кошти для того, щоб він залишив квартиру та виписався з неї, виказувала свій намір про продаж квартири та обіцяла придбати йому будинок в селі, стверджуючи при цьому, що без житла позивач не залишиться.    

Після того як позивач знявся з реєстрації, відповідачка перестала пускати його до квартири, забрала ключі, двері не відчиняла. ОСОБА_3 не міг зайти до квартири. Свої обіцянки щодо придбання йому будинку вона так і не виконала, залишивши при цьому позивача без житла.  

Вказані обставини підтверджуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, зокрема показаннями свідка ОСОБА_8, яка пояснила суду, що ОСОБА_3 проживав в спірній квартирі з 1989 року разом зі своєю матір’ю, доглядав за нею. Разом вони купували меблі, холодильник, пральну машинку, в них був спільний бюджет. Потім в квартирі стала проживати його племінниця ОСОБА_4. Однак ОСОБА_5 ніколи не казала, що хоче залишити квартиру онуці. Після смерті ОСОБА_5 вона бачила, як ОСОБА_4 неодноразово приходив до квартири, однак ОСОБА_4 двері йому не відчиняла, а ключів від квартири в нього не було. ОСОБА_17 його виписала з квартири, вона дуже груба людина.  

Свідок ОСОБА_9 будучи допитаною в судовому засіданні пояснила що ОСОБА_3 проживав в спірній квартирі з 1989 року разом зі своєю матір’ю. Мати хворіла, а він доглядав за нею. Разом вони купували меблі, холодильник, в них був спільний бюджет. Після смерті матері, ОСОБА_4 почала виганяти його з квартири, а він не міг їй протистояти та уходив. Потім повертався, стукав у двері, а вона його не пускала. Сестра позивача ОСОБА_18 була вхожа до квартири, коли вона приходила, то пускала ОСОБА_3. Вона приходила, щоб накормити брата. Однак як тільки приходила ОСОБА_4, то знову виганяла його з квартири. Він і стукав, і дзвонив у двері, а вона його не пускала. Його бачили на вулиці під дощем. До ОСОБА_4 в квартиру ходили парні, а ОСОБА_3 їм заважав. ОСОБА_17 дуже груба людина, виражається брудною лайкою. Вважає, що позивач виписався з квартири під впливом ОСОБА_4. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що ОСОБА_4 пообіцяла йому сплатити гроші, тому він і виписався з квартири.  

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила що ОСОБА_3 її брат. З 1989 року він проживає в спірній квартирі з матір’ю. Батьки ОСОБА_17 померли і її брат ОСОБА_3 забрав дівчинку до себе. В 2006 році, коли ОСОБА_4 виповнилось 16 років, вона отримала паспорт та прописалась в спірній квартирі. Брат завжди доглядав за матір’ю, а ОСОБА_4 гуляла, не приходила ночувати додому. В вересні 2008 року ОСОБА_5 померла, в квартирі залишилась ОСОБА_4 та брат. Він дуже спокійна людина, слабохарактерний. ОСОБА_17 це заважало, вона провокувала його на сварки та скандали, а він ніколи не сварився та уходив з квартири. В липні 2009 року він знявся з реєстрації, а вона про це не знала. Потім вони ходили до дільничного інспектора, він сказав звертатись до суду. Ключів у ОСОБА_3 не було, він навіть не міг зайти в квартиру, щоб переодягнутись. ОСОБА_17 обіцяла купити йому будиночок в селі. В квартирі знаходяться речі брата: одежа, взуття, холодильник, пральна машинка, меблі, які він купував разом з матір’ю тощо. За квартиру завжди платила вона, а коли перестала туди ходити, то перестала сплачувати за послуги, тоді стали відрізати світло за борги, почала рости заборгованість за квартирну плату.  

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_13 – дільничний інспектор пояснив, що в середині літа до нього прийшла ОСОБА_4 та пояснила, що в неї конфлікт з тіткою, а дядько хоче жити в її квартирі. Він подзвонив тітки, а та сказала, що ОСОБА_4 сплатила дядькові 150 грн., щоб той виписався з квартири, а потім йому придбають нове житло. Однак коли дядько виписався, житла йому так і не купили. Пізніше до нього приходили і тітка, і дядько та говорили, що після того, як дядько виписався з квартири, ОСОБА_4 перестала впускати його до житла. Він пояснив їм, що це цивільно-правові відносини і їм треба звертатись до суду. Він розмовляв зі старшою по будинку, вона не дуже гарно відзивалась щодо ОСОБА_4, казала, що вона груба, голосно слухає музику, покинула навчання. Також він їздив до училища, майстер погано охарактеризував ОСОБА_4, сказав, що її будуть відраховувати. ОСОБА_3 пояснював, що йому нема де жити, ОСОБА_4 до квартири його не впускає. Де він проживає він не знає, лише відомо що він постійно знаходиться на ринку по вул. Червоноармійській, бомжує, бо іншого житла у нього не має.  

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона працює паспортисткою КП «Житломасив». До неї звернувся ОСОБА_3 і сказав, що буде виписуватись з квартири. Через деякий час він знову прийшов разом з племініцей та сказав, що буде виписуватись. Вона йому роз’яснила, що він втратить право на квартиру, а він сказав що ОСОБА_14 купить йому будинок в селі. На виписку ОСОБА_14 прийшла разом з ним, допомагала йому заповнити бланки. Через деякий час після виписки, він прийшов та сказав, що шкодує про те, що виписався з квартири, ОСОБА_14 до квартири його не впускає. Вона йому пояснила, що прописатись в квартирі він може лише за згодою володільця.  

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12  

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_12 вона знає з дитинства, вона мешкає в квартирі з 2002 року. ОСОБА_3 відбував покарання в місцях позбавлення волі, а коли повернувся став мешкати разом з матір’ю. В квартирі вони мешкали втрьох. Були випадки, коли ОСОБА_3 напивався та вчиняв сварки, а ОСОБА_12 викликала бабусі швидку допомогу, оскільки їй було погано. Після смерті бабусі ОСОБА_12 часто пропадав з квартири, коли приходив вимагав документи на квартиру. Останній рік вона його не бачила.  

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона півроку спілкувалась з ОСОБА_12, ходила до неї в гості. Коли вона один раз прийшла до неї, Віка сказала, що повинна прийти тітка, і вони вийшли на балкон. Однак прийшов дядько з якимось чоловіком, вони почули крики, Віка забігла до кімнати, а за нею тітка, теж кричала, била її парасолькою, вимагала якісь документи. Вона вибігла, щоб за неї заступитись. Однак та витовкла її на балкон, почала перекидати всі ящики, шукала якісь документи. Потім тітка забрала її речі і сказала, що віддасть тільки тоді, коли Віка віддасть документи на квартиру та прийме їх умови договору.  

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона познайомилась з ОСОБА_4 навесні. Їх познайомив син. Син сказав, що у ОСОБА_4 немає батьків, що вона мешкала в квартирі разом з бабусею. Коли бабуся померла, стала проживати сама. Віка запрошувала її в гості. Вона приходила, в квартирі була тітка. Коли вона приходила до квартири, в квартирі чужих речей не було. Віка ніколи не говорила, що в квартирі ще хтось мешкає і, що в неї є рідний дядько. Віка дуже гарна людина, вона самостійна, сумлінна, акуратна, сама сплачує за комунальні послуги. Володимира вона ніколи не бачила і не знає його.  

Однак показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 не стосуються предмету розгляду справи, оскільки про обставини при яких ОСОБА_3 знався з реєстрації свого місця проживання їм нічого не відомо і суду вони нічого про це не повідомили.  

Навпаки ж свідки ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_13 повідомили суд про обставини при яких позивач виписався зі спірної квартири, а саме що відповідачка обіцяла купить позивачу будинок в селі, якщо він випишеться з квартири. Також вони підтвердили факт того, що після зняття з реєстрації відповідачка перестала впускати до квартири ОСОБА_3, не відчиняла двері, і що зараз позивачу нема де жити, він постійно знаходиться на вулиці.  

Підстав не приймати до уваги показання вказаних свідків у суду немає.  

Також згідно довідки КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 106/5105 від 05.09.2009 року за ОСОБА_3 нерухомого майна у м. Мелітополі та Мелітопольському району не значиться, отже проживати позивачу дійсно нема де.  

Суд відкидає доводи відповідачки та її представника про те, що ОСОБА_3 не проживав в спірній квартирі добровільно, оскільки з 1997 року по 2001 рік він постійно мешкав в Приазовському районі в с. Степанівна, а після смерті ОСОБА_5 він проживав ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_7  

Згідно довідки сільського голови Богданівської сільської ради № 560 від 30.11.2009 року, виданій ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, в будинку ОСОБА_19 та в будинку її матері ОСОБА_20 за адресою с. Степанівна Друга Приазовського району Запорізької області по вул. Леніна 4 ОСОБА_3 ніколи не проживав та в теперішній час не проживає.  

Згідно довідки голови квартального комітету від 23.11.2009 року, виданої ОСОБА_7, вона з чоловіком проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, а її брат ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 ніколи з нею не проживав і не проживає в теперішній час.  

Судом підтверджено доводи позивача та його представника, а також показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, про те, що в спірній квартирі знаходяться речі позивача: його одежа, взуття, а також предмети домашнього обіходу, які він купував разом з матір’ю: стінка, холодильник, пральна машина.  

На цих підставах суд відкидає доводи відповідачки про те, що позивач не проживав в спірній квартирі більше 6 місяців і самостійно покинув дане житлове приміщення, оскільки судом було доказано, що відповідачка обманним шляхом виписала його з квартири, пообіцявши придбати йому окреме житло, а після цього перестала пускати до житла, не відчиняла двері, забрала ключі.  

Також судом були прийняті до уваги доводи допитаних свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, про те, що відповідачка ОСОБА_3 могла обманути позивача з приводу придбання будинку, оскільки згідно її особистої характеристики з місця навчання, вона за характером неврівноважена, недисциплінована, схильна до брехні, має обмежене коло спілкування, постійних дружніх зв’язків не підтримує ні з ким.  

Згідно наказу від 02.11.2009 р. № 22 «В-УДЗ» ОСОБА_4 відрахована достроково у зв’язку з випуском за результатами поетапної атестації з 02.11.2009 року зі складу учнів, які навчались за професією «Кухар» у зв’язку з небажанням навчатися.  

Навпаки ж згідно особистої характеристики з місця проживання ОСОБА_3 до моменту його виписки він характеризується позитивно. Відносини з сусідами рівні доброзичливі.  

Отже враховуючи особисті дані сторін, суд вважає що ОСОБА_4 могла скористатись довірливим ставленням свого дяді до неї, та ввести його в оману з приводу придбання йому будинку, а він в силу свого характеру довірився їй, як племінниці та рідній людині.      

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.  

Згідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.  

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.  

Зокрема статтею 40 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.  

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг,   житло   .    

Статтею 25 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожен має право на життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров’я, добробуту свого та своєї сім’ї, включаючи їжу, одяг,   житло   , медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, а також право на забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншої відсутності засобів для існування за незалежних від нього обставин.      

Статтею 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають прав на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.  

Будучи позбавленим права на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 позивач лишився прав, наданих йому Конституцією України, зокрема права на житло та права на достатній життєвий рівень для себе.  

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 суд не знаходить.  

Таким чином на підставі викладеного, суд вважає необхідним  визнати за ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та вселити його в дану квартиру, а у зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням слід відмовити.  

Керуючись ст.25 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 3, 21, 22,40,48 Конституції України, ст. ст. 9,65 ЖК України, ст.ст. 15, 57, 59, 84, 107, 208,212-215 ЦПК України,  

  В И Р І Ш И В:  

Позов   ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням, за участю третьої особи – Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області   - задовольнити повністю.  

Визнати за ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.  

Вселити   ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_5.  

У   зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за участю третьої особи – Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області – відмовити.  

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

  Суддя: