Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 913/433/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

на рішення Господарського суду Луганської області

у складі судді: Шеліхіної Р.М.

від 03.07.2017 року

та на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Склярук О.І.- головуючий, судді: Дучал Н.М., Геза Т.Д.

від 26.09.2017 року

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

до Військової частини польової пошти В0927 гранатометного взводу 2 механізованого батальйону,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про стягнення 5525, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулося з позовом до Господарського суду Луганської області про відшкодування майнової шкоди у розмірі 5525,80 грн., спричиненої пошкодженням автомобіля ЗАЗ 110380-40 "Славута", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної події.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він є власником автомобілю і збитки, заявлені до стягнення у даній справі, спричинені протиправними діями військовослужбовця - старшого водія гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини-польової пошти В0927 сержанта ОСОБА_4, вина якого встановлена вироком суду. Право власності на транспортний засіб позивач підтверджує копією акта приймання-передачі транспортного засобу від 23.07.2007 року серія МВЧ №731745 від підприємства виробника - Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" до Управління Виконавчої Дирекції ФСНВ в Луганській області для інваліда ОСОБА_5, про що вказав в листі від 14.06.2017 року №06/1182. Початкову ціну машини позивач підтверджує текстом зі штампу підприємства, яке видало автомобіль, - ВАТ "Луганськ-Авто". Штамп міститься на зворотній стороні копії акту приймання-передачі транспортного засобу від 23.07.2007 року серія МВЧ №731745. Про ці доводи позивач також вказав в листі від 14.06.2017 року №06/1182. Правомірність розміру заявлених вимог позивач обґрунтовує пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року "Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями", про що вказав в листі від 14.06.2017 року №06/1182. Факт дорожньо-транспортної події, в результаті якої спричинені збитки пошкодженням машини ЗАЗ 110380-40 "Славута", реєстраційний номер НОМЕР_1, наявність вини та винну особу позивач підтверджує вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 22.10.2015 року №423/1186/15-к, який набрав чинності.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.07.2017 року у задоволені позовних вимог відмовлено з посиланням на їх недоведеність.

Дане рішення мотивоване тим, що доказів того, що позивачем понесені реальні збитки на суму 5525,80 грн., в матеріалах справи не має. Відтак, у суду відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за збитки в порядку статей 1166, 1192 Цивільного кодексу України. Приписи пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2016 року, якими скористався позивач при визначенні розміру збитків, не регулюють правовідносини сторін по даному спору і не можуть бути правовою підставою для встановлення розміру реальних збитків за пошкодження чи втрату майна.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просило рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято без врахування усіх обставин справи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, на рішення Господарського суду Луганської області по справі №913/433/17 від 03.07.2017 року - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області по справі № 913/433/17 від 03.07.2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів належними та допустими доказами, що саме він реально зазнав втрат на суму 5525,80 грн. у зв'язку зі знищенням або пошкодженням його власного майна, або зробив витрати на суму 5525,80 грн., чи мусить зробити витрати в сумі 5525,80 грн. для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Реєстраційна справа по обліку автомобілю ЗАЗ 110380-40 "Славута", реєстраційний номер НОМЕР_1, безкоштовно виданого Фондом інваліду праці ОСОБА_5 (нині померлому), в матеріалах даної судової справи відсутня. Результати проведеної відповідачем перевірки стану автомобілю у грудні 2016 року не оформлені висновком повноважної особи (робітника МВС, експерта, робітника Фонду), а тільки письмовими поясненнями дружини інваліда праці ОСОБА_5 (нині померлого). Не з'ясовано, чи придатний автомобіль до експлуатації, чи можливо відремонтувати машину і на яку суму. Тобто, реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, позивачем не визначено у встановленому законом порядку (ст.1192 ЦК України). Таким чином, доказів того, що позивачем понесені реальні збитки на суму 5525,80 грн., в матеріалах справи відсутні. Відтак, відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за збитки в порядку ст.ст. 1166, 1192 ЦК України. В даному випадку, приписи п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2016 року №999, якими скористався позивач при визначенні розміру збитків, не можуть бути правовою підставою для встановлення розміру реальних збитків за пошкодження чи втрату майна, оскільки не регулюють правовідносини сторін по даному спору.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 03.07.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року по справі №913/433/17. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до військової частини - польова пошта В0927 та стягнути залишкову вартість автомобіля ЗАЗ 110380-40 «Славута» у розмірі 5525,80 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що дане рішення Господарського суду Луганської області від 03.07.2017 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року у справі № 913/433/17 є винесеними з порушенням ст. 129 Конституції України, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права та підлягають скасуванню. На виконання пункту 20 Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року №999, працівниками Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області був проведений огляд автомобіля, виданого інваліду ОСОБА_5 З результатами огляду був направлений лист до Управління виконавчої дирекції Фонду від 03.02.2017 року №05-27/145 за підписом начальника Відділення ОСОБА_6 Отже, результати проведеної перевірки, були оформлені належнім чином та висновком повноважної особи, а саме начальником Відділення ОСОБА_6

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 року прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області у справі № 913/433/17 Господарського суду Луганської області.

На підставі підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 року вказану касаційну скаргу разом зі справою №913/433/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 року у справі №913/433/17 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 року призначено до розгляду касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Господарського суду Луганської області від 03.07.2017 року та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року у справі №913/433/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.02.2018 року.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відзив на касаційну скаргу не подали.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.07.2007 року інвалід праці - громадянин ОСОБА_5 (нині померлий), був безоплатно забезпечений автомобілем ЗАЗ 110380-40 "Славута", реєстраційний номер НОМЕР_1. За твердженням позивача, безоплатне забезпечення автомобілем відбулось за рахунок коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у зв'язку з чим позивач вважає себе власником машини і підтверджує дані обставини копією акта приймання-передачі транспортного засобу від 23.07.2007 року серія МВЧ №731745. З даного акту вбачається, що підприємство виробник - Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" передало, а управління виконавчої дирекції ФСНВ в Луганській області одержало вказану машину для інваліда ОСОБА_5 (нині померлого).

Позивач, здійснюючи у грудні 2016 року перевірку переданих автомобілів встановив, що автомобіль, переданий інваліду ОСОБА_5 (нині померлий), пошкоджено в результаті ДТП і в розбитому стані (без ремонту) машина знаходиться в гаражі дружини померлого. Особу, винну в скоєнні дорожньо-транспортної події, встановлено вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 22.10.2015 року №423/1186/15-к, який набрав чинності. У вироку зазначено, що старший водій гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини - польової пошти В0927 сержант ОСОБА_4 (третя особа), визнаний винним у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 145 КК України.

Зазначеним вироком також встановлено, що 26.06.2015 року сержант ОСОБА_4 керуючи ввіреною йому машиною - автомобіль марки "ГАЗ-66" слідував по маршруту "Оріхово-Тошківка". Близько 9 годин цього ж дня, тобто 26.06.2015 року сержант ОСОБА_4 рухаючись на вищевказаному автомобілі по вул. Цуприка в м. Тошківка-1 Попаснянського району Луганської області з метою запобігання зіткнення з автомобілем, який рухався попереду у попутному напрямку не вибравши достатню швидкість, безпечну дистанцію та інтервал руху для недопущення можливість ДТП, не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху де скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ “Славута” реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_5, 1946 р.н.

Згідно копії письмового пояснення ОСОБА_7 (дружини померлого) від 01.02.2017 року, ремонтні роботи після ДТП не проводились і машина знаходиться у власному гаражі.

Позивач звернувся з даним позовом до суду і просив стягнути з відповідача збитки в сумі 5525,80 грн. за пошкодження автомобілю ЗАЗ 110380-40 "Славута", реєстраційний номер НОМЕР_1, спричинені протиправними діями військовослужбовця - старшого водія грантатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини - польової пошти В0927 сержанта ОСОБА_4

Розмір спричинених збитків сумі 5525,80 грн. за пошкодження автомобілю ЗАЗ 110380-40 "Славута", реєстраційний номер НОМЕР_1, позивач визначив шляхом розрахунку залишкової вартості автомобілю на підставі п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2016 року за №999.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереробної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід, тощо, що створює підвищенню небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода завдана джерелом підвищеною небезпеки, відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду,. оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності шкоди і фактичного розміру шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків.

Позивач не довів належними та допустими доказами, що саме він реально зазнав втрат на суму 5525,80 грн. у зв'язку зі знищенням або пошкодженням його власного майна, або зробив витрати на суму 5525,80 грн., чи мусить зробити витрати в сумі 5525,80 грн. для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Реєстраційна справа по обліку автомобілю ЗАЗ 110380-40 "Славута", реєстраційний номер НОМЕР_1, безкоштовно виданого Фондом інваліду праці ОСОБА_5 (нині померлому), в матеріалах даної судової справи відсутня.

Результати проведеної відповідачем перевірки стану автомобілю у грудні 2016 року не оформлені висновком повноважної особи (робітника МВС, експерта, робітника Фонду), а тільки письмовими поясненнями дружини інваліда праці ОСОБА_5 (нині померлого). Не з'ясовано, навіть, чи придатний автомобіль до експлуатації, чи можливо відремонтувати машину і на яку суму. Тобто, реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, позивачем не визначено у встановленому законом порядку (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на викладене, доказів того, що позивачем понесені реальні збитки на суму 5525,80 грн., в матеріалах справи відсутні, тому відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за збитки в порядку статей 1166, 1192 Цивільного кодексу України.

Приписи пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року, якими скористався позивач при визначенні розміру збитків, в даному вивадкові, не можуть бути правовою підставою для встановлення розміру реальних збитків за пошкодження чи втрату майна, оскільки не регулюють правовідносини сторін по даному спору.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд України дійшов висновку про те, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 03.07.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року у справі №913/433/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець