РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/670/16-ц

провадження у справі № 2/0285/71/18

20 лютого 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В., при секретарі судового засідання – Музика Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічними позовними заявами: ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим; ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 59093,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.11.2015 року становило 1344787,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 18.06.2008 р. був укладений договір про надання кредиту № 287/1-654, відповідно до якого ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 41226 доларів США зі сплатою 14,5% річних. 20.08.2009 р. між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1, згідно якого ОСОБА_2 зобов’язався солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору. Зобов’язання за договором відповідачі не виконали.

25.04.2016 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до договору поруки термін повернення всієї суми кредиту – 17.06.2013 р. На час звернення до суду порука припинена, оскільки строк дії поруки договором не встановлено, а кредитор не пред’явив вимоги до поручителя протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Ухвалою суду від 27.04.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до провадження.

30.05.2016 року ОСОБА_1 у даній справі подано зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору   недійсним. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1, зазначає, що кредит не отримував, договір з банком не підписував.

Ухвалою суду від 30.05.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження.

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" у судове засідання 20.02.2018 року повторно не прибув, подав заяву про перенесення розгляду справи на інший день.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року позовну заяву ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без розгляду, у зв’язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні свій зустрічний позов підтримали, при вирішенні зустрічного позову ОСОБА_2 покладались на розсуд суду. Пояснили, що ОСОБА_1 не укладав з АКБСР «Укрсоцбанк» договір про надання кредиту від 18.06.2008 року № 287/1-654, грошові кошти не отримував.

ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не прибули. В матеріалах справи наявна заява представника ОСОБА_3 про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 18.06.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (реорганізовано у ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 287/1-654, відповідно до якого останньому надано грошові кошти в сумі 41226 доларів США зі сплатою 14,5% річних. Кредит надано на придбання автомобіля «Iveko» (а.с. 8-17).

20.08.2009 року сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору (а.с. 19).

На підтвердження факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів банком надано копію заяви на видачу готівки від 18.06.2008 року (а.с. 96).

18.06.2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір застави автомобіля НОМЕР_1, метою якого є забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 287/1-654 від 18.06.2008 року. (а.с. 97-100)

20.08.2009 р. між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір поруки №1, згідно якого ОСОБА_2 зобов’язався солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 287/1-654 від 18.06.2008 року. (21-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою суду від 18.01.2017  року по даній справі призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручалось Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

01.03.2017 року на адресу суду надійшов висновок експерта №1/174 від 24.02.2017 року, згідно якого встановлено, що досліджувані підписи від імені ОСОБА_1, які розміщені у спірному примірнику договору кредиту №287/1-654 від 18.06.2008, в графі «Від імені ОСОБА_4 ОСОБА_1», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, експертом надано відповіді лише щодо підпису на нижньому полі аркушів  договору, що посвідчують дійсність інформації на таких аркушах, але не надано відповідь про належність ОСОБА_1 підпису у Статті 8 «Реквізити та підписи сторін», Сторона 2. ОСОБА_4, що є виразом згоди особи з умовами договору.

Разом з тим, суд визнав обґрунтованими посилання позивача ПАТ «Укрсоцбанк» на необхідність дослідження додаткових вільних зразків підпису ОСОБА_1 які не були надані суду та експерту.

За клопотанням ПАТ «Укрсоцбанк» ухвалою суду від 26.06.2017 року призначено повторну комісійну почеркознавчу експертизу, витребувано додаткові докази, які надано на дослідження експертів.

Ухвалою від 15.11.2017 року задоволено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для дослідження.

04.12.2017 року від Незалежного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість проведення почеркознавчої експертизи, у зв’язку з недостатністю вільних зразків підпису ОСОБА_1

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовуючи вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу.

За змістом ч.1 та ч.2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши висновок експертного дослідження в сукупності з іншими доказами в справі за правилами ст. 89 ЦПК України, суд не бере до уваги наданий висновок, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, експертом надано відповіді лише щодо підпису на нижньому полі аркушів  договору, що посвідчують дійсність інформації на таких аркушах, але не надано відповідь про належність ОСОБА_1 підпису у Статті 8 «Реквізити та підписи сторін», Сторона 2. ОСОБА_4, що є виразом згоди особи з умовами договору.

Крім того, комісія експертів не змогла провести повторну експертизу за відсутності достатньої кількості зразків підпису ОСОБА_1

Оскільки для проведення комісійної експертизи надавались додаткові матеріали, які не були предметом дослідження раніше проведеної експертизи, і всієї сукупності зразків виявилось недостатньо для проведення необхідних досліджень, викликає сумнів обґрунтованість висновку експерта №1/174 від 24.02.2017 року, за результатом дослідження меншої кількості зразків.

Разом з тим, посилання ОСОБА_1 на те, що він не укладав спірний кредитний договір, спростовуються сукупністю наступних доказів:

- заява на видачу готівки від 18.06.2008 року (а.с. 96);

- додатки до договору кредиту №287/1-654 від 18.06.2008 року (а.с.13-17);

- згода фізичної особи-підприємця – суб’єкта кредитної історії (а.с. 18)

- додаткова угода №1 до кредитного договору від 20.08.2009 року (а.с. 19);

- договір застави автомобіля від 18.06.2008 року (а.с. 97-100);

- договір поруки №1 від 20.08.2009 року (21-25).

Зазначені документи містять особистий підпис ОСОБА_1 і будь-яких доказів на їх спростування суду надано не було.

Суд також зазначає, що договір застави автомобіля та договір поруки для забезпечення виконання кредитного договору укладені у різний час та посвідчені нотаріально. Процедура такої нотаріальної дії передбачає встановлення нотаріусом особи, яка є стороною договору.

Крім того, договір застави автомобіля містить позначку про його реєстрацію в МРЕВ ДАІ, що також підтверджує його перевірку відповідними посадовими особами.

Зміст позовної заяви поручителя ОСОБА_2 свідчить про відсутність у нього будь-яких сумнівів у дійсності договору поруки, що в свою чергу доводить обізнаність ОСОБА_2 з фактом укладання договору кредиту №287/1-654 від 18.06.2008 року та з його змістом. Укладання такого договору без досягнення домовленості між позичальником та поручителем є неможливим, з огляду на текст підписаного договору.

Суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували добровільність укладання ОСОБА_1 договорів поруки та застави.

Наданий ПАТ "Укрсоцбанк" до позовної заяви розрахунок заборгованості містить інформацію про 5 платежів позичальника на погашення кредиту. (а.с. 5)

Будь-яких доказів на спростування розрахунку ОСОБА_1 не надано. За таких обставин, слід дійти висновку, що позичальником вчинено дії на виконання спірного договору, які свідчать про згоду з його умовами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні спору про визнання кредитного договору недійсним, судом враховувалися вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема вимоги статей 203, 215, 1054 ЦК України, статей 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом також враховувалися вимоги статей 536, 638 ЦК України з приводу того, чи було досягнуто між сторонами кредитного договору згоди щодо усіх істотних умов договору.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, суд прийшов до висновку, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним, слід відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2, суд приходить до наступних висновків.

Порука є способом забезпечення зобов'язань при укладенні кредитних договорів та має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори.

Відповідно до ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини четвертої ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 6.2 договору поруки - порука припиняється після повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою.

Таким чином, договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед Банком або повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-68цс11, умови договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин, порука на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-69цс11, у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. При цьому звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності

Відповідного спору. Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки. Право поручителів не підлягає захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечить положенням ч. 1ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про обґрунтованість зустрічного позову ОСОБА_2, що є підставою для визнання поруки припиненою.

Документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в рівних частинах - по 275,60 грн. з кожного.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 95, 141, 259, 265, 268, 273 Цивільного процесуального

кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 "про визнання договору поруки припиненим" задовольнити повністю.

Визнати припиненою поруку за договором поруки №1 від 20.08.2009 року, який укладено між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) ОСОБА_1 (позичальник), ОСОБА_2 (поручитель).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,  третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсним договору кредиту – відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 275 (двісті сімдесят п’ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 275 (двісті сімдесят п’ять) грн. 60 коп.

Інформація про сторони:

- Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ЄДРПОУ - 0003919, адреса - 03150, м. Київ, вул. Ковпака, б. 29;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_2, адреса - Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Дружби, б. 75-А;

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_3, адреса - Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Багате, вул. Степова, б. 12-А.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У випадку подання апеляційної скарги, рішення наберає законної сили за результатами апеляційного розгляду

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. 

Згідно п. 15.5  Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

 Повний текст рішення виготовлено 28.02.2018 року.

Суддя А.В. Помогаєв