ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

28.02.2018 Київ П/9901/447/18 9901/447/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 1072дс-17 від 28.12.2017 щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження за скаргою від 15 грудня 2017 року та зобов'язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі відповідач, КДКП) про скасування рішення № 1072дс-17 від 28.12.2017 члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ОСОБА_4 щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження стосовно начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та начальника другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 28.12.2017 № 1072дс-17 було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження за скаргою позивача від 15 грудня 2017 року з підстав, що скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора, що є підставою для відмови у відкритті дисциплінарного провадження відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру», однак, на думку позивача, при прийнятті оскарженого рішення відповідач не надав належної правової оцінки повідомленим ним обставинам стосовно дій прокурорів щодо не належного розгляду його звернень про вчинені щодо нього злочини.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом ч. 4 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 КАС України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує «кожному» захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Отже гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У позовній заяві висловлюється незгода позивача із рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 28 грудня 2017 року № 1072дс-17, яким відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження за його дисциплінарною скаргою від 15 грудня 2017 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та начальника другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5.

Частиною 10 ст. 131 Конституції України установлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

За п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону №1697-VII член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Відтак, оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення у визначеному Законом № 1697-VII порядку, не є суб'єктами дисциплінарного провадження і за Законом № 1697-VII не наділені правом на оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.

Аналогічний підхід до вирішення тотожних спорів (стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів) неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 01 серпня 2017 року (справа № 21-3827а16) та від 31 жовтня 2017 року (справа № П/800/413/16).

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 29 грудня 2017 року (справа № 9901/15/17) рішення КДКП за результатами розгляду дисциплінарної скарги, незважаючи на те, що його прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для останнього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус КДКП у цих правовідносинах, рішення цього органу й не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду із позовом і наведене вище правове регулювання цих правовідносин суд вважає, що законних підстав для відкриття провадження у справі за заявленим позовом немає, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст. 22, 170, 248, 266 КАС України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 1072дс-17 від 28.12.2017 щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження за скаргою від 15 грудня 2017 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя І.Я. Олендер