УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-634  2008 р.         Головуючий у 1 інстанції - Рябішин А.О.

Категорія: ст.121 ч.3 КК України, ТЗ     Доповідач     - Слєпуха О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року серпня місяця 06 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді - Батрака В.В., суддів - Томилка В.П., Слєпухи О.Є., з участю:

прокурора - Рибачук Г.А., адвоката    - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах захисника -адвоката ОСОБА_1  на вирок Полтавського районного  суду Полтавської області від 03 червня 2008 року. Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

житель АДРЕСА_1, працюючий слюсарем AT БУ-9 „Полтаванафтагазбуд", несудимий, -

засуджений до позбавлення волі: за ст.121 ч.1 КК України до 6 років і 6 місяців, за ст.122 ч.1 КК України до 2 років.

На підставі ст.70 КК України остаточно призначено покарання 6 років і 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30000 грн. моральної шкоди і на користь держави в особі райфінвідділу Київської районної ради м.Полтави 430,66 грн. витрат на лікування.

За вироком суду він визнаний винним в тому, що увечері 05 березня 2002 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї будинку

14 по вул.Котовського в с.Копили Полтавського району і області, на грунті неприязнених стосунків з ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що остання і ОСОБА_4 знаходяться в помешканні навпроти вікна, здійснив з мисливської рушниці, зарядженої дробом, постріл через вікно будинку в сторону ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в цей момент сиділи один біля одного впритул і спричинив їм тілесні ушкодження. ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння і ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляціях засуджений і в його інтересах захисник просять змінити вирок місцевого суду і призначити ОСОБА_2 покарання, не пов'язане з позбавленням або обмеженням волі, застосувати ст.ст.69, 75 КК України та посилаються на те, що суд першої інстанції обрав ОСОБА_2 занадто суворе покарання без врахування того, що він раніше ні до якої відповідальності не притягався, що після скоєння злочину пройшло більше 6 років, він не мав наміру нанести тілесні ушкодження потерпілим, а постріл зробив випадково, після того як спіткнувся і рушниця вдарилася об край вікна.

На думку апелянтів суд першої інстанції крім того не взяв до уваги позитивні характеристики на ОСОБА_2 з місць проживання та роботи та колективне звернення односельців, що просили його суворо не наказувати і те, що на його утриманні стара мати. Не звернув місцевий суд на його вік, незадовільний стан здоров'я. Він має ряд хронічних хвороб і перебуває на стаціонарному лікуванні в СІЗО, де відсутні умови для лікування цих хвороб.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, пояснення захисника, що просила задовольнити подані апеляції, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляцій і приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Винність засудженого у скоєнні злочинів при обставинах, викладених у вироку, доведена.

Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтвердили те, що засуджений зайшов в будинок, де вони сиділи на дивані і вимагав повернути йому гроші та ключі, а потім вийшов з дому та повернувся з рушницею та вистрелив з неї через вікно і спричинив тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_5 показала те, що ОСОБА_2 увечері повідомив їй, що вбив людину і вона побачила поранену дівчину, що лежала на порозі вхідних дверей.

Ця свідок і свідок ОСОБА_6 підтвердили факт того, що в господарстві ОСОБА_2 була вилучена мисливська рушниця.

Ця обставина підтверджується і протоколом огляду помешкання ОСОБА_2 (а.с.11, т.1), в ході якого була виявлена рушниця, в каналі якої знаходилась відстріляна гільза.

Свідок ОСОБА_7, допитаний на досудовому слідстві підтвердив те, що прокинувся у власному будинку від пострілу і побачив поранену ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з рушницею.

Під час огляду будинку цього свідка (а.с.9, т.1) у вікні, який був оббитий поліетиленом, був виявлений отвір, а на дивані плями бурого кольору.

Як видно з імунологічної експертизи (а.с.94-95, т.1) на куртці ОСОБА_2 виявлена кров, яка могла належати потерпілій ОСОБА_3

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз (а.с.83-86, 96-97, т.1) потерпілим були завдані вогнепальні поранення, що утворились від дії дробу і по ступені тяжкості ОСОБА_3 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно з висновком балістичної експертизи вилучена у ОСОБА_2 рушниця є вогнепальною зброєю, яка пригодна для пострілів (а.с.88-89, т.1).

Сам засуджений, як на слідстві, так і в суді визнавав те, що він спричинив вогнепальні поранення потерпілим.

На початку слідства, в поясненні (а.с. 13, т.1) та під час допиту його в якості підозрюваного (а.с. 18, т.1), він визнавав факт того, що з'ясовував стосунки з дівчатами, тримав палець на спусковому крючку і вистрелив у вікно будинку, де перебували потерпілі, з мисливської рушниці.

В подальшому, під час допитів його як обвинуваченого та в судовому засіданні, він змінив свої показання і став стверджувати те, що випадково вистрелив з рушниці і по різному називав механізм утворення пострілу.

Ці його доводи про необережне спричинення тілесних ушкоджень потерпілим обгрунтовано суд першої інстанції не взяв до уваги, так як вони спростовуються сукупністю зазначених доказів.

Правильний зробив висновок місцевий суд про те, що ОСОБА_2 після конфлікту з потерпілими, діяв спрямовано і послідовно, пішов додому, взяв рушницю, в якій курок був взведений і незважаючи на те, що його життю та здоров'ю ніщо не погрожувало і достовірно знаючи розташування потерпілих в будинку, здійснив постріл в їх напрямку.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 № 1267 (а.с.97, т.1), раневий канал пошкоджень цієї потерпілої мав горизонтальний напрямок.

Висновок балістичної експертизи (а.с. 141, т.1) повністю спростував доводи засудженого про здійснення пострілу з його рушниці без натискання на спусковий крючок.

В судовому засіданні експерт-криміналіст підтвердив ці висновки, а також те, що можливо було поранити потерпілих одним пострілом з мисливської рушниці ОСОБА_2 і зазначив те, що останній постріл зробив в горизонтальному положенні та не міг його зробити при таких обставинах, як вказував ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Суд правильний зробив висновок про те, що засуджений умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_4 і тому правомірно кваліфікував його дії за ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КК України.

Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини, скоєних ним двох злочинів, один з

яких вважається тяжким, наслідки від його дій, те, що злочини він вчинив в стані алкогольного сп'яніння. Цю обставину він обгрунтовано визнавав такою, що обтяжує покарання.

Тому суд правильно не знайшов підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України.

При цьому місцевий суд взяв до уваги дані особи ОСОБА_2 та пом'якшуючі обставини, на які посилались засуджений і його захисник в апеляціях та обрав покарання, що відповідає вимогам ст.65 КК України.

Як видно з матеріалів справи, стан здоров'я ОСОБА_2 такий, що дозволяє йому перебувати в СІЗО і лікуватись в медичній частині цієї установи.

На підставі викладеного і, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляції засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без змін.