№ 2-2290\09

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

 03 грудня 2009 року                                м. Запоріжжя  

 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:  

головуючого судді           Дмитрюк О.В.,

при секретарі                Прохорові Р.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Парфенон» про стягнення фактичної заборгованості по заробітній платі, заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення, -

 В С Т А Н О В И В:

02.04.2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Парфенон», який уточнювала в процесі розгляду справи,  про стягнення фактичної заборгованості по заробітній платі, заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди. В позові зазначає, що 18.06.2008 р. її було прийнято на посаду бухгалтера приватного підприємства «Парфенон», свідоцтво про реєстрацію № 12015698, яке зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 по трудовій книжці, з окладом 3000 грн., однак 800 грн. вона отримувала за відомістю, а 2200 грн. отримувала в конверті. З листопада 2008 р. і по теперішній час вона не отримує заробітну плату. Крім того, останній день вона була на своєму робочому місці 23.01.2009 р., а вже з 26.01.2009 р. її невмотивовано не допускають на робоче місце, зачинили двері. Невиплату грошових коштів директор ПП ОСОБА_2 мотивує тим, що зараз на підприємстві немає коштів, і не відомо, коли з’являться. Вважає дії ОСОБА_2 неправомірними  і подальшу співпрацю з підприємством «Парфенон» неприпустимою. В зв’язку з чим, в період з 01.11.2008 по 23.01.2009 р. їй повинна бути виплачена фактична заробітна плата, в період з 26.01.2009 по момент винесення рішення судом – заробітна плата за вимушений прогул та відшкодуванні грошова компенсація за невикористану відпустку та завдана моральна шкода.

За весь період ПП «Парфенон» зобов’язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 10565, 22 грн., виходячи з наступного: за жовтень 2008 р. – 3000 грн. (фактична заробітна плата за місяць роботи, за 23 відпрацьованих робочих днів; за листопад 2008 р. – 2608,70 грн. (фактична заробітна плата за 20 відпрацьованих робочих днів); за грудень 2008 р. – 3000 грн. (фактична заробітна плата за 23 відпрацьованих робочих днів); за січень 2009 р. – 1956,52 грн. (фактична заробітна плата на 15 відпрацьованих робочих днів).

На день пред’явлення позову до суду вона перебувала у вимушеному прогулі 42 дні, за цей час відповідач зобов’язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 5478,16 грн., виходячи з наступного: за лютий 2009 р. – 2608,70 грн. (фактична заробітна плата за 20 робочих днів вимушеного прогулу; за березень 2009 р. – 2869,46 грн. (фактична заробітна плата за 22 робочих дня вимушеного прогулу.

Відповідач також зобов’язаний виплатити їй грошові кошти за невикористану відпустку у розмірі 1907,06 грн., виходячи з наступного: 27000 (заробітна плата за дев’ять місяців) : 269 (кількість фактично відпрацьованих робочих днів) = 100,37 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати) х 19 днів (кількість фактично відпускних днів).

Крім того, нею понесені витрати, пов»язані з наданням правової допомоги при підготовці даної позовної заяви в сумі 2000 грн.  

Незаконні дії зі сторони директора ПП «Парфенон» ОСОБА_3 завдали їй моральної шкоди, що полягає у негативних емоціях та переживаннях, а саме: страх за себе, приниження честі та гідності, що в свою чергу викликало погіршення стану здоров’я , ускладнило взаємовідносини з оточуючими, склало у них та у інших осіб неправильну думку про неї і її поведінку як працівника, перешкоджало і перешкоджає знайти іншу роботу, що в свою чергу вимагає від неї зусиль в зміні організації свого життя. У зв’язку зі світовою фінансовою кризою, з подорожчанням цін та відсутністю чесно зароблених коштів, які їй відмовляється виплачувати керівник, значно погіршився її психічний стан, що потягло за собою психічні страждання та значне погіршення самопочуття. Своїми діями роботодавець завдав значну шкоду їй та її сім’ї, значно зменшився сімейний бюджет. Моральну шкоду вона оцінює у 5000 грн.

01.06.2009 р. ОСОБА_1С звернулася до суду з уточненою позовною заявою до ПП «Парфенон», директора ПП «Парфенон» ОСОБА_2 в частині скасування наказу про її звільнення. В уточненій позовній заяві зазначає, що вона була прийнята на роботу в ПП «Парфенон» на підставі безстрокового трудового договору на посаду бухгалтера. До обставин, викладених у первісному позові, додає, що 14.04.2009 р. поштовим повідомленням ПП «Парфенон» їй було надіслано копію наказу про звільнення № 03-04/09-1 від 03.04.2009, який вона отримала 16.04.2009 р. В наказі про звільнення зазначено: «Бухгалтер ПП «Парфенон» ОСОБА_1 була переважно відсутня на робочому місці з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. та відсутня щодня на робочому місці з 02.01.2009 по 31.03.2009 р. про що свідчать відповідні записи відповідних осіб, пояснення працівників підприємства Телеграфом 01.04.2009 р. ОСОБА_1 надіслано повідомлення про необхідність надати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці. Проте ОСОБА_1 письмових пояснень і підтверджуючих документів не надала, на роботу не виходить. На підставі вищевказаного, керуючись п. 4 ст. 40 КЗпП України, наказую: 1. Звільнити ОСОБА_1 з посади бухгалтера ПП «Парфенон» згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 03.04.2009 р. 2. У зв’язку з відсутністю на робочому місці про припинення трудових відносин ОСОБА_1 повідомити поштою та надіслати їй для ознайомлення копію наказу для звільнення. 3. Видачу трудової книжки і розрахунок зі звільненим працівником провести в строк, встановлений законодавством України. Підстава: доповідні записки, повідомлення телеграфом від 01.04.2009 р.». Наказ про своє звільнення вважає незаконним, таким, що винесений з грубим порушенням як вимог Конституції України, так і вимог діючого трудового законодавства, оскільки, вона не скоїла дисциплінарного проступку у вигляді прогулу. Вважає, що вищезазначений наказ підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог діючого законодавства про працю, звільнення працівника оформлюється наказом керівника підприємства. При цьому, такий наказ, як правовий акт локальної дії, повинен відповідати загальним вимогам, які пред’являються до такого роду документів, в т.ч. повинен містити підпис особи, яку звільняють, що свідчить про його ознайомлення з цим документом. Однак, як вбачається з врученої їй копії наказу про звільнення № 03-04/09-1 від 03.04.2009 р. нею не підписаний. Наказ про звільнення оголошується працівнику, відповідно до п. 31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку – у триденний термін. Наказ вона отримала 16.04.2009 р., що значно перевищує передбачений законодавством термін такого оповіщення.  

Крім того, підстава, відповідно до якої її було звільнено, не відповідає дійсності, оскільки вона не порушувала вимоги п. 4 ст. 40 КЗпП України. Наказ про звільнення було видано 03.04.2009 р., тобто після її звернення до суду з відповідною позовною заявою про своє порушене право та інтереси.

30.06.2009 р., 12.08.2009 р. і 14.10.2009 р. ОСОБА_1С зверталася до суду з уточненими позовними заявами до ПП «Парфенон» в частині періодів та сум що підлягають стягненню. Зазначає, що ПП «Парфенон» зобов’язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 7565,22 грн., виходячи з наступного: за листопад 2008 р. – 2608,70 грн. (фактична заробітна плата за 20 відпрацьованих робочих днів); за грудень 2008 р. – 3000 грн. (фактична заробітна плата за 23 відпрацьованих робочих днів); за січень 2009 р. – 1956,52 грн. (фактична заробітна плата на 15 відпрацьованих робочих днів).

На день пред’явлення позову до суду вона перебувала у вимушеному прогулі 42 дні, за цей час відповідач зобов’язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 6130,34 грн., виходячи з наступного: за січень 2009 р. – 652,18 грн. (за 5 днів вимушеного прогулу); за лютий 2009 р. – 2608,70 грн. (за 20 днів вимушеного прогулу); за березень 2009 р. – 2869,46 грн. (за 22 дні вимушеного прогулу); за квітень 2009 р. – 2869,46 грн. (за 22 дні вимушеного прогулу); за травень 2009 р. – 2739,03 грн. (за 21 день вимушеного прогулу); за червень 2009 р. – 2869,46 грн. (за 22 дні вимушеного прогулу); за липень 2009 р. – 3000 грн. (за 23 дні вимушеного прогулу); за серпень 2009 р. – 2739,03 грн. (за 21 день вимушеного прогулу); за вересень 2009 р. – 2869,46 грн. (за 22 дні вимушеного прогулу); за жовтень 2009 р. – 1956,45 грн. (за 15 днів вимушеного прогулу).

Відповідач також зобов’язаний виплатити їй грошові кошти за невикористану відпустку у розмірі 2016,66 грн., виходячи з наступного: 20803,89 (заробітна плата за дев’ять місяців) : 196 (кількість фактично відпрацьованих робочих днів) = 130,43 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати) х 123 дні (кількість фактично відпускних днів).

За позовом просить скасувати наказ про звільнення № 03-04/09-1 від 03.04.2009 р., поновити її на роботі в ПП «Парфенон» на посаді бухгалтера, стягнути з приватного підприємства «Парфенон» на свою користь невиплачену заробітну плату за період з 01.11.2008  по 26.01.2009 р. у розмірі 7565,22 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2016,66 грн., заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.01.2009 р. по момент винесення рішення судом, моральну шкоду у сумі 5000 грн., судові витрати за надання юридичної допомоги у розмірі 2000 грн.  

Позивач та її представник підтримали позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просили його задовольнити.  

Представник відповідача проти задоволеня позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях (том 1 а.с.84-87, том 2 а.с.42-45), просила відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та її представника,   представника відповідача, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.  

У судовому засіданні  встановлено, що з 17.06.2008 р. по 03.04.2009 р. ОСОБА_1  працювала на посаді бухгалтера ПП «Паренон». Відповідно до наказу № 17/06 від 17.06.2008 р. ОСОБА_1 встановлений посадовий оклад згідно штатного розпису (том 1 а.с.88). Згідно штатних розписів місячний посадовий оклад бухгалтера з 01.06.2008 р. до 01.12.2008 р. складав – 545 грн., а з 01.12.2008 р. – 605 грн. (том 1 а.с.102-107).

Наказом по ПП «Парфенон» № 03-04/09-1 від 03.04.2009 р. „Про припинення трудових відносин” позивач була звільнена з посади бухгалтера ПП «Парфенон» за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 03.04.2009 р. (том 1 а.с.136).

Обставини, викладені ОСОБА_1 в позовній заяві про те, що заробітну плату вона отримувала в більшому розмірі, ніж був відображений в відомостях про отримання заробітної плати, та щодо не допуску її на робоче місце не знайшли підтвердження в судовому засіданні та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими.  

Так, відповідно до акту перевірки територіальної інспекції праці в Запорізькій області № 08-02-056/0572 від 22.04.2009 р., встановлено, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві на посаді бухгалтера з 17.06.2008 р. з окладом згідно штатного розкладу. Згідно наданих для перевірки штатних розкладів оклад бухгалтера на момент прийняття на роботу становив 545 грн. на місяць, а з 01.12.2008 р. – 605 грн. Згідно розрахунково-платіжних відомостей та наказів про преміювання заявниці нараховувалися премії: у червні 2008 р. – 162,89 грн., у липні, серпні та вересні 2008 р. – по 255 грн., жовтні 2008 р. – 101,35 грн., листопаді 2008 р. – 102 грн. та у грудні 2008 р. – 66,68 грн. Документальних підтверджень нарахування та виплати заявниці інших сум, у тому числі заробітної плати «у конверті» у розмірі 2200 грн. на місяць, як стверджує заявниця, перевіркою не встановлено. Згідно наданих для перевірки табелів обліку робочого часу, заявниця у період з жовтня по грудень 2008 р.                                                                                                      працювала на умовах неповного робочого тижня, про що зазначено вище, та з оплатою праці відповідно до штатного розкладу пропорційно відпрацьованому часу, з січня 2009 р. у табелях обліку робочого часу проставлені прогули. Документальних підтверджень того, що заявниця в січні виходила на роботу або фактів не допуску її на робоче місце перевіркою встановити не вдалось. Щодо наявності заборгованості перед заявницею, перевіркою встановлено, що їй не виплачена заробітна плата за листопад 2008 р. – 263,84 грн., за грудень 2008 р. – 229,42 грн. та компенсація за невикористану щорічну відпустку – 249,09 грн. Заробітна за січень-березень 2009 р. заявниці не нараховувалась. Документальною перевіркою не встановлено існування інших сум заборгованості перед заявницею. ОСОБА_1 звільнено з підприємства за п.4 ст.40 КЗпП України з 03.04.2009 р. 01.04.2009 р. на адресу заявниці було направлено телеграфне повідомлення з проханням з»явитись на підприємство та повідомити причину невиходу на роботу та надати підтверджуючі документи по факту неявки на роботу. На дату звільнення заявниця не надавала жодних пояснень з приводу відсутності на роботі та будь-яких документів щодо причин такої відсутності (том 1 а.с.141-143).  

Табелі обліку робочого часу (том 1 а.с.108-115) та розрахунково-платіжні відомості (том 1 а.с.116-125) були предметом дослідження в судовому засіданні, та підтверджують висновки територіальної інспекції праці в Запорізькій області.    

Згідно довідки державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя № 47/17-2/32518217 від 21.05.2009 р. проводилась перевірка своєчасності та повноти сум нарахованої працівникам заробітної плати та перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_1 Відповідно до п.2.3.2 вказаної довідки місцезнаходження ПП «Парфенон» згідно до свідоцтва про державну реєстрацію – АДРЕСА_1 (юридична адреса), фактична адреса – м.Запоріжжя, вул..Експресівська, 28. П.3 довідки – згідно платіжних відомостей заробітна плата виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі. В платіжних відомостях за травень-жовтень 2008 р. стоять особисті підписи ОСОБА_1 про отримання заробітної плати. Заробітна плата за листопад-грудень 2008 р. та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 760,17 грн. перерахована поштовим переказом 23.04.2009 р. з ВПЗ-35. Висновок вказаної перевірки – порушень податкового законодавства не встановлено (том 1 а.с.144-145).  

Фактичне місцезнаходження ПП «Парфенон» - м.Запоріжжя, вул..Експресівська, 28, підтверджено також наданим суду договором оренди (том 1 а.с.90-93).

Висновок акту № 53 від 29.05.2009 р. управління пенсійного фонду в Шевченківському районі м.Запоріжжя «Про результати планової перевірки з питань правильності нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України ПП «Парфенон» - перевіркою не встановлено випадків неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою, або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду, відповідальність за які передбачена законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування  (том 1 а.с.146-149).

Відповідно до ч.3 ст..10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Покази свідка ОСОБА_4 суд до уваги не приймає, оскільки встановлено, що нею заявлено аналогічний позов, який знаходиться в провадженні іншого районного суду м. Запоріжжя, а тому вона має підстави давати покази на користь ОСОБА_1 Пояснення свідка ОСОБА_5 суд оцінює критично, оскільки остання не була офіційно працевлаштована на ПП «Парфенон», в судовому засіданні пояснила, що їй не відомо в якому розмірі в «конверті» ОСОБА_1 отримувала грошові кошти.

Враховуючи, що обставини, викладені ОСОБА_1 в позовній заяві, в частині отримання грошових коштів в більшому розмірі, ніж був відображений в відомостях про отримання заробітної плати, та щодо не допуску її на робоче місце не знайшли підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги про стягнення фактичної заборгованості по заробітній платі, заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди, не підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд виходив з наступного.

Позивач звернулася до суду з позовом про скасування наказу про звільнення 01.06.2009 р., а в частині поновлення на роботі лише 15.10.2009 р., хоча наказ про звільнення був отриманий нею 16.04.2009 р., що підтверджується конвертом з відповідною позначкою поштового відділення та не заперечується ОСОБА_1 (том 1 а.с.31).  

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З урахуванням вимог ст.233 КЗпП України, позивач пропустила строк для звернення до суду з заявою про скасування наказу про звільнення з займаної посади, поновлення її на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,  тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.  

Відповідно до ст..88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача витрати на правову допомогу та судові витрати.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК    України, ст. 233  України,  суд -

 В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Парфенон» про стягнення фактичної заборгованості по заробітній платі, заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

     Суддя                                          О.В. Дмитрюк