Верховний

Суд

УХВАЛА

26 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 916/772/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Морщагіної Н.С. - головуючого, Лисенко В.А., Ярош А.І. від 13 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Одеської області у складі Власової С.Г. від 29 жовтня 2015 року

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

до: 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро"

про стягнення 29 071, 84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" 16 листопада 2017 року звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року у даній справі.

Вказану скаргу разом зі справою № 916/772/14 на виконання Розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 15 грудня 2017 року № 38-р передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За приписами підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) Суд зазначає, що подана скарга не відповідає вимогам, що до неї ставились чинним на час звернення процесуальним законом.

Так згідно з частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), якою встановлено вимоги до форми та змісту касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами статті 4 Закону України № 3674 - VI (в редакції від 17 травня 2017 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складала 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення 29 071, 84 грн., при поданні такого позову позивач мав сплатити і сплатив 1 827 грн., а тому належною сумою судового збору для касаційного оскарження судових рішень, що прийняті за результатами розгляду таких вимог є 2 192, 40 грн. (120%*1 827 грн.).

Але в порушення наведених приписів до касаційної скарги взагалі не додано доказів сплати судового збору, як не додано і доказів надсилання копій касаційної скарги іншим учасникам справи, а тому Суд, керуючись положеннями частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) вважає за необхідне надати скаржникові строк для усунення виявлених недоліків.

Належні платіжні реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів:УК у Печерському районі

код отримувача (код за ЄДРПОУ):38004897

банк отримувача:ГУ ДКСУ у м.Києві

код банку отримувача820019

рахунок отримувача31213207700007

код класифікації доходів бюджету22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Крім цього Судом встановлено, що касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року подається товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" не вперше, оскільки попередньо подані касаційні скарги поверталися Вищим господарським судом України без розгляду з тих чи інших підстав, а тому відповідно, встановлений процесуальним законом строк на касаційне оскарження пропущено.

Так звертаючись з даною касаційною скарго скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, яке Суд за наслідками розгляду, вважає необґрунтованим, оскільки наведені в ньому доводи не підтверджуються матеріалами справи, а інших доказів у підтвердження таких доводів разом з касаційною скаргою не надано і крім цього, причини пропуску, що описані у клопотанні є суб'єктивними і залежали тільки від волі скаржника.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Пономарьов проти України (no. 3236/03, від 03.04.2008) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

За приписами частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуватиме ступінь виконання цієї ухвали, оскільки подання такої скарги, враховуючи ту кількість недоліків та значний пропуск строків, може бути розцінене зловживанням процесуальними правами з наступним застосуванням санкцій за такі дії, передбачених Главою 9 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 234, 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), статтями 107 - 111і Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року у справі № 916/772/14 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків скарги та наведення інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.