АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/1158/18 Головуючий 1 інст. - Курганнікова О.А.

Справа № 641/4192/17 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають із сімейних правовідносин

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.

- Хорошевського О.М.

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, тертя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в якому просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав, щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначала, що вона з 21 лютого 2015 року до 25 серпня 2016 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу, відповідач припинив приймати участь в утриманні спільного сина. Зараз вона знаходиться у відпустці по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку. Всі кошти, які вона має на прожиття, складаються з щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною в розмірі 860,00 грн. Через таке скрутне становище, вона неодноразово зверталася до відповідача за допомогою, однак відповідач маніпулює її тяжким матеріальним становищем, ображає та принижує, шантажує дитиною під час її спроб домовитися про його участь у забезпеченні і житті сина. Під час їх чергової зустрічі 23.10.16 року відповідач побив її публічно, завдавши легких тілесних ушкоджень їй та синові, який знаходився під час побиття в неї на руках. Зазначені обставини були встановлені в кримінальній справі в якій Комінтернівським районним судом м. Харкова 16.02.2017 року було постановлено обвинувальний вирок ОСОБА_5 і ці обставини свідчать про поведінку відповідача, яка є небезпечною для життя і здоров'я спільної дитини, небезпеку подальшої участі відповідача в житті сина, негативний вплив на його розвиток і виховання.

Крім того, ОСОБА_6 має вроджені вади здоров'я, потребує особливого піклування і турботи, лікування, профілактичних та реабілітаційних заходів, лікуванням дитини, розвитком і реабілітацією сина відповідач не цікавиться, за місцем проживання дитину не навідує у зв'язку з чим вона була змушена звернутися до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Всі ці факти, на її погляд, свідчать про безвідповідальне ставлення відповідача до дитини, здоров'я сина, його виховання, належного виконання батьківських обов'язків і попередня поведінка відповідача характеризує ОСОБА_5 як людину безвідповідальну, небезпечну, неврівноважену, егоїстичну, схильну до насильства у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач злісно ухиляється від виконання всіх своїх батьківських обов'язків і є небезпечним для дитини, її розвитку і виховання у зв'язку з чим вона змушена була звернутись до суду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач почав перераховувати кошти на утримання дитини в недостатньому обсязі і то лише з лютого 2017 року, тобто вже після звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про стягнення аліментів. Справа про стягнення аліментів з ОСОБА_5 розглядалася протягом восьми місяців через ненадання відповідачем інформації щодо доходів та надання ним недостовірної інформації про свій матеріальний стан, яка потребувала спростування. Добровільно відповідач в утриманні дитини не приймав участі, через що ОСОБА_3 була змушена протягом восьми місяців в судовому порядку, тобто примусово, доводити обов'язок відповідача приймати участь в утриманні ОСОБА_6

Також, позивачем у справу надавалися докази (довідки медичних установ) щодо вад здоров'я дитини, яка потребує додаткового піклування та догляду, регулярного обстеження та лікування: синдром доброякісної лікворної гіпертензії, внаслідок раннього ураження центральної нервової системи (родова травма), про що у справу було надано висновок КЗОЗ «Харківська міська дитяча лікарня № 5» від 08.02.17р. з встановленим діагнозом і рекомендаціями щодо лікування.

Вважає, що жодних доказів на підтвердження участі у піклуванні про здоров'я дитини і її фізичному розвиткові відповідачем надано не було. Попри очевидність ставлення відповідача до виконання обов'язків щодо забезпечення піклування про здоров'я дитини, підтвердженого поясненнями самого ОСОБА_5 та його уповноваженого представника, судом першої інстанції було зроблено висновок про відсутність вини та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.

Таким чином, вважає апелянт, в цій частині судом першої інстанції було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи і наявним у справі доказам, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Також, в оскаржуваному рішенні Комінтернівський районний суд м. Харкова, як на доказ участі відповідача в житті і вихованні дитини, посилається на оглянуті фотокартки, на яких зображені позивачка, відповідач та дитина на прогулянці. Також судом першої інстанції зазначено, що цю обставину визнала позивачка (абз. 1 стор. 5 оскаржуваного рішення). Такі висновки не відповідають ані дійсному стану речей і обставинам справи, ані наявним матеріалам.

Оскільки на фотокартках зображена єдина прогулянка, яка відбулася за ініціативи самої позивачки у спробі домовитися з ОСОБА_5 щодо участі відповідача в житті дитини. Інші фото в матеріалах зображують ОСОБА_5 з дитиною в день, коли відповідач вчинив побиття позивачки і дитини.

Також посилається на те, що суд надав невірну оцінку показам свідків щодо обставин взаємовідносин сторін.

Таким чином, відповідач злісно ухиляється від виконання всіх своїх батьківських обов'язків і є взагалі небезпечним для дитини, її розвитку і виховання.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити, посилаючись на викладені в апеляційній скарзі доводи.

ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав і просив відхилити, вказуючи, що від виконання своїх батьківських обов'язків не відмовляється та неодноразово робив спроби поспілкуватись і провести час разом із сином, однак ОСОБА_3 перешкоджає йому бачитись з сином, постійно провокує сварки. Вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм правильну оцінку.

Після оголошення перерви позивач та її представник в судове засідання не з'явились, надали заяви про відкладення розгляду справи, однак апеляційний суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки належним чином були повідомлені про розгляд справи та доказів на підтвердження поважності причин пропуску не надали, крім того ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 надали пояснення в судовому засіданні 07.02.2018 року, в якому підтримали апеляційну скаргу та надавали пояснення, мали можливість обґрунтовували свої доводи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Згідно ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов'язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що засудження відповідача ОСОБА_5 за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини ОСОБА_6 судом не встановлено, він не є хронічним алкоголіком та наркоманом, будь яких належних та допустимих доказів щодо жорстокого погодження з дитиною відповідачем та ухилення його від батьківських обов'язків, матеріали справи не містять, а під час судового розгляду зазначені обставини судом не встановлені.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва народження серія НОМЕР_1 виданого Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції від 21 серпня 2015 року ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року та батьками його є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а. с. 6).

15 серпня 2016 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано (а. с. 7).

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Матеріали справи містять висновок Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту населення Харківської міської ради від 06.10.2017 року, в якому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітньої сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_5 наніс дитині психологічну та фізичну травму та не може виконувати свої батьківські обов'язки щодо виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, а також оскільки ОСОБА_5 не звертався до органу опіки та піклування з приводу встановлення його порядку участі у виховані сина, а також не звертався за захистом своїх порушених прав щодо спілкування з дитиною. (а.с.90-92)

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту населення Харківської міської ради від 06.10.2017 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, не заслуговують на увагу, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Судом першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, надано належну оцінку та критично оцінено висновок Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради № 571 від 06.10.2017 року і обґрунтовано зазначено, що вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто скоєння умисного легкого тілесного ушкодження саме потерпілої ОСОБА_3, а тому не може бути прийнятий як доказ стосовно стверджень позивача, щодо жорстокого погодження батьком відносно своєї дитини.

В апеляційній скарзі та в судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 посилались на те, що факт спричинення відповідачем тілесних ушкоджень дитині ОСОБА_6 його батьком підтверджуються подіями які викладені у вироку стосовно ОСОБА_5

Однак, вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто скоєння умисного легкого тілесного ушкодження саме потерпілій ОСОБА_3, а тому не може бути прийнятий судом як доказ стосовно стверджень позивача, щодо жорстокого погодження батьком відносно своєї дитини, про що було зазначено в оскаржуваному рішення суду першої інстанції.

Крім того, як вбачається з вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року «висновком експерта № 6387-ая/16 від 28.10.2016 року, на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_6, 1,3 роки, з урахуванням наданої медичної документації та консультації лікаря дитячого нейрохірурга, встановлено, що у дитини мали місце наступні тілесні ушкодження - синець, садно на обличчі , садно на тлі синця на червоній каймі верхньої губи. Ці ушкодження утворились: синець від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар або удар-стиснення; садно утворилось за механізмом тертя-ковзання; садно тлі синця за механізмом удар-тертя-ковзання, та могли бути отримані за 4-6 діб до моменту огляду. Цей висновок підтверджується характером ушкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців. За ступенем тяжкості: синець садно, садно на тлі синця викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і відносяться до категорії Легких тілесних ушкоджень. Діагноз: «наслідки перенесеного гіпоксично - ішемічного ураження головного мозку», ймовірніше всього є наслідком гіпоксії, яка могла розвинутись, як під час вагітності, так і під час пологів. Виходячи з вищевикладеного, даний діагноз має ознаки захворювання центральної нервової системи, тому при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався. Вирішення питання про можливість утворення тілесних ушкоджень, встановлених при конкретних обставинах та умовах, на які вказує мати дитини тобто в конкретній обстановці та мовах події не входить до компетенції судово-медичного експерта, а є виключно компетенцією судово-слідчих органів (а. с. 26-27).»

Доказами відповідно до ст.76 ЦПК України (в редакції Закону № №2147-VIIIвід 03.10.2017року) є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України (в редакції Закону № №2147-VIIIвід 03.10.2017р.) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, позивачем не надано ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції належних та достовірних доказів на підтвердження факту спричинення відповідачем тілесних ушкоджень дитині ОСОБА_6 його батьком - ОСОБА_5

Посилання апелянта на те, що, судом першої інстанції було зроблено необґрунтований висновок про сплату аліментів на утримання дитини шляхом перерахування відповідачем коштів на особистий картковий рахунок ОСОБА_3 без зазначення про сплату аліментів і тому можна зробити висновок про те, що ОСОБА_5 не піклується про дитину, є помилковим, оскільки як пояснила ОСОБА_3 в судовому засіданні, що ОСОБА_5 почав надавати допомогу з лютого 2017 року, а оскільки сторони припинили проживати разом з серпня 2016 року то можна зробити висновок, що ОСОБА_5 перераховує кошти саме на утримання його сина ОСОБА_6

Крім того, рішення про стягнення аліментів, яке, зі слів апелянта та її представника, ухвалено в грудні 2017 року, є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам суду не надано.

Також, сам факт невідвідування батьком поліклініки та не бездоганна поведінка батька з точки зору належного виконання обов'язків по вихованню дітей не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав.

Оскільки винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним батьківських обов'язків не встановлено, суд визнав, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, буде суперечити інтересам останнього.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,2, 136, 141, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний сул, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2018 року

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський