РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2008 року     м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Короткого І.П.
при секретарі     Черних І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  треті особи приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  про визнання угод недійсними,  визнання права власності,  відшкодування моральної шкоди (справа №№2-25750/2005,  2-446/2006,  2-120/2007,  2-1557/2008),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом,  в якому зазначив,  що під час шлюбу позивач та відповідач ОСОБА_2 (до зміни прізвища - ОСОБА_3) 31.10.1996 року за договором купівлі-продажу придбали 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. За цим же договором купівлі-продажу іншу 1/2 частини зазначеної квартири придбала ОСОБА_10 28.05.1997 року ОСОБА_10 подарувала належну їй 1/2 частину квартири відповідачу ОСОБА_2 Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.04.2001 року за позивачем було визнано право власності на 1/4 частину зазначеної квартири. 16.08.2002 року відповідач ОСОБА_2 за договором дарування,  посвідченим нотаріусом ОСОБА_7,  подарував зазначену квартиру ОСОБА_11 без письмової згоди позивача на відчуження квартири. 18.09.2002 року ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу продав зазначену квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині кожному. 19.05.2003 року ОСОБА_5 за договором дарування подарувала належну їй 1/2 частину квартири ОСОБА_6  Позивач зазначає,  що договір дарування квартири від 16.08.2002 року був укладений без письмової згоди позивача в порушення  ст. 23 КпШС України,  а тому відповідно до  ст. 48 ЦК УРСР 1963 року всі зазначені угоди повинні бути визнані недійсними. Позивач просить визнати договір дарування від 16.08.2002 року,  договір купівлі-продажу від 18.09.2002 року,  договір дарування від 19.05.2003 року недійсними,  повернути сторони у первісний стан,  визнавши за позивачем право власності на 1/4 частину зазначеної квартири. Крім того,  позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди,  яку зазнав позивач у зв"язку з незаконним відчуженням належної позивачу частини спірної квартири.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та у своїх поясненнях підтвердив зазначені у позові обставини. Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив,  що після винесення рішення суду про визнання за позивачем права власності на 1/4 частину квартири він з відома позивача подарував квартиру своєму батькові,  а позивачу виплатив % частину вартості квартири.

Відповідач ОСОБА_6  позов не визнала та пояснила,  що є добросовісним набувачем та не знала про права позивача на частину зазначеної квартири.

Дослідивши докази по справі,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено,  що під час шлюбу позивач та відповідач ОСОБА_2 (до зміни прізвища - ОСОБА_11) 31.10.1996 року за договором купівлі-продажу придбали 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. За цим же договором купівлі-продажу іншу 1/2 частини зазначеної квартири придбала ОСОБА_10 28.05.1997 року ОСОБА_10 подарувала належну їй 1/2 частину квартири відповідачу ОСОБА_2 Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.04.2001 року за позивачем було визнано право власності на 1/4 частину зазначеної квартири. 16.08.2002 року відповідач ОСОБА_2 за договором дарування,  посвідченим нотаріусом ОСОБА_7,  подарував зазначену квартиру ОСОБА_11 без письмової згоди позивача на відчуження квартири. 18.09.2002 року ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу продав зазначену квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині кожному. 19.05.2003 року ОСОБА_5 за договором дарування подарувала належну їй 1/2 частину квартири ОСОБА_6 т.е. Ці обставини підтверджуються договором купівлі-продажу квартири від 31.10.1996 року (т.1 а.с. ЗЗ),  договором дарування квартири від 28.05.1997 року (т.1 а.с. 34),  договором дарування квартири від 16.08.2002 року (т.1 а.с. 32),  договором купівлі-продажу квартири від 18.09.2002 року (т.1 а.с. 30),  договором дарування квартири від 19.05.2003 року (т.1 а.с. 99),  рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.04.2001 року та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31.10.2001 року (т.1 а.с. 40-43),

Відповідно до  ст. 48 ЦК УРСР 1963 року недійсною є угода,  яка не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна із сторін повинна повернути другій стороні все отримане по угоді.

 ст.  ст. 22 та 23 КпШС України передбачають,  що майно,  нажите подружжям за час шлюбу,  є його спільною сумісною власністю. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя,  що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення,  згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Оскільки судом встановлено,  що такої згоди у письмовій формі позивач на відчуження свого майна не давав,  спірні угоди повинні бути визнані недійсними,  оскільки не відповідають вимогам  ст. 23 КпШС України,  лише в частині відчуження 1/4 частини спірної квартири,  що належить позивачу. При цьому суд вважає,  що інші 3/4 частини зазначеної квартири були відчужені відповідачем ОСОБА_2 на законних підставах,  оскільки належали йому на праві особистої приватної власності.

Відповідно до ч.1  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає,  що позивач не довів факту заподіяння йому відповідачем моральної шкоди,  оскільки ніяких доказів в цій частині суду надано не було. Тому в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити. Також суд вважає,  що відповідач ОСОБА_2 не довів суду факту наявності між ним та позивачем угоди про компенсацію позивачу вартості його частини квартири та виплати ним позивачу такої компенсації.

Також безпідставним суд вважає заперечення відповідача ОСОБА_6  в тій частині,  що вона та відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є добросовісними набувачами,  а тому майно у них не може бути витребувано,  оскільки відповідно до  ст. 145 ЦК УРСР 1963 року спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 10,  11,  60,  88,  214,  215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити частково.

Визнати частково недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1,  укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 19.05.2003 року,  посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12,  в частині дарування ОСОБА_5 ОСОБА_13 ОСОБА_14 1/8 частини квартири АДРЕСА_1.

Зобов"язати ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,  укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  ОСОБА_5 18.09.2002 року,  посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8,  в частині продажу ОСОБА_3 ОСОБА_15 ОСОБА_16 1/8 частини квартири АДРЕСА_1,  та в частині продажу ОСОБА_3 ОСОБА_17 ОСОБА_18 1/8 частини квартири АДРЕСА_1

Зобов"язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вартість Ул частини зазначеної квартири по договору в сумі 10865 (десять тисяч вісімсот шістдесят п"ять) гривень.

Зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.

Зобов"язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1,  укладений між ОСОБА_3 (прізище після шлюбу - ОСОБА_2) ОСОБА_19 та ОСОБА_3 16.08.2002 року,  посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7,  в частині дарування 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності 1/4частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 в ОСОБА_20.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 солідарно в дохід держави судовий збір у розмірі 108 (сто вісім) гривень 65 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржуване судове рішення.