Справа № 380/512/16-ц Головуючий у І інстанції Косович Т. П.

Провадження № 22-ц/780/609/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 26 28.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.

секретар: Вергелес О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Тетіївська РДА про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації предмета іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що 04 листопада 2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення №10026/0538 філії Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №569, відповідно до кого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі в сумі 100000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,0% процентів річних строком на 10 років з кінцевим терміном погашення не пізніше 04 жовтня 2021 року. У забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору 04 листопада 2011 року між банком та майновими поручителями позичальника ОСОБА_2, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір №101, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф. та зареєстрований в реєстрі за №1490. Предметом іпотеки визначено нерухоме майно: земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та належить ОСОБА_3, та житловий будинок з належними до нього відповідними надвірними будівлями, загальною площею 89,5 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. На виконання умов кредитного договору банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредит в сумі 100000,00 гривень. Проте ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконувала, систематично порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 27 січня 2017 року складає 107195,37 гривень, яку ОСОБА_2 погашати відмовляється. Крім того майновими поручителями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 умови іпотечного договору № 101 від 04 листопада 2011 року виконані не були. Тому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 101 від 04.11.2011 року, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, задовольнити вимогу позивача про стягнення заборгованості, яка виникла в результаті невиконання умов кредитного договору, вирішити питання про розподіл судових витрат.

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Державний ощадний банк України», обґрунтовуючи її тим, що іпотечний договір № 101 від 04 листопада 2011 року не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку». Тому, просив суд визнати недійсним іпотечний договір № 101 від 04 листопада 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний ощадний банк України», посвідчений приватним нотаріусом Бурлаченко К.Ф. та зареєстрований за №101.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 107195,37 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 листопада 2011 року за №101, визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Розстрочено виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, 107195,37 грн. боргу згідно кредитного договору № 569 від 04.11.2011 року терміном на 35 місяців з грудня 2017 року по 31 жовтня 2020 року з необхідністю сплачувати щомісяця до останнього дня місяця по 3062,72 грн..

Відстрочено виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки терміном до 31.10.2020 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору іпотеки від 04.11.2011 року недійсним залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати рішення в частині розстрочки та відстрочки виконання рішення суду, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що задоволення заяви про розстрочку або відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, а обставини на які посилається ОСОБА_2 не є такими. Зазначає, що ОСОБА_2 не є іпотекодавцем, а тому задоволення вимоги ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки терміном до 31.10.2020 року є необгрунтованим.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Тетіївська РДА не скористались своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» не надали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що 04 листопада 2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №569. У забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору 04 листопада 2011 року між банком та майновими поручителями позичальника ОСОБА_2, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір №101. На виконання умов кредитного договору банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредит в сумі 100000,00 гривень. Проте ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконувала, систематично порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 27 січня 2017 року складає 107195,37 гривень, яку ОСОБА_2 погашати відмовляється. Крім того майновими поручителями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 умови іпотечного договору № 101 від 04 листопада 2011 року виконані не були.

В частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 107195,37 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 листопада 2011 року за №101, визначення способу реалізації предмета іпотеки рішення суду не оскаржується, а тому не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із положень ст.217, 373 ЦПК України (в редакції чинній на дату постановлення оскаржуваного рішення), і обґрунтовував свої висновки тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. В своєму клопотанні про розстрочку та відстрочку виконання рішення ОСОБА_2 посилається на, що вона є інвалідом 2 групи та на її утриманні перебуває малолітня донька Анна, яка є дитиною-інвалідом та часто хворіє, що потребує значних матеріальних витрат та ставить сім'ю в скрутне матеріальне становище. Вказані обставини підтверджуються копією пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (т.3 а.с.48), копією свідоцтва про народження дитини (т.3 а.с.55), актом депутата Тетіївської міської ради від 01.12.2017 року (т.3 а.с.54), копією довідки №11 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді (т.3 а.с.56) та довідками про доходи ОСОБА_2 (т.3 а.с.49, 50, 52, 53). З огляду на викладене, суд вважав наведені відповідачем обставини такими, що ускладнюють виконання рішення.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 листопада 2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10026/0538 філії Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 569, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі в сумі 100000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,0% процентів річних строком на 10 років з кінцевим терміном погашення не пізніше 04 жовтня 2021 року (т.1 а.с.13-17).

У забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору 04 листопада 2011 року між банком та майновими поручителями позичальника ОСОБА_2, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір №101, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 1490 (т.1 а.с.18-20).

Предметом іпотеки за домовленістю між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визначено нерухоме майно: земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га, цільове призначення якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого на підставі рішення 25 сесії 5 скликання Тетіївської міської ради від 22 листопада 2007 року №338 (т.1 а.с.37); та житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, а саме хлівом, загальна площа житлового будинку складає 89,5 кв.м, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 14 листопада 2002 року, виданого Тетіївською міською радою (т.1 а.с.32), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору дарування частки будинку від 18 квітня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Тетіївської державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г. та зареєстрованим в реєстрі за №1239 (т. 1 а.с.33).

На виконання умов кредитного договору банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредит у сумі 100000,00 грн., що підтверджується копією фінансового розпорядження від 04 листопада 2011 року щодо видачі позичальнику грошових коштів, копією розпорядження відділу бухгалтерського обліку від 04 листопада 2011 року про відкриття позичальнику кредитного рахунку та копією заяви на видачу готівки від 04 листопада 2011 року № 616511_001 (т.1 а.с.21, 22, 23).

Проте ОСОБА_2 свої зобовязання належним чином не виконувала, систематично порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 27 січня 2017 року складає 107195,37 грн.. (т. 2 а.с.56-65).

Крім того, майновими поручителями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 умови іпотечного договору №101 від 04 листопада 2011 року виконані не були.

З метою повернення заборгованості на адресу відповідачів направлялось ряд листів, зокрема для позичальника листи-застереження від 07.02.2014 року №10, від 07.04.2014 року №87, від 07.07.2014 року №172, від 17.10.2014 року №285 (т.1 а.с. 49,50,51,52), в яких її попереджали про необхідність погашення простроченого платежу та можливість звернення на все майно позичальника. Листи-нагадування від 03.10.2012 року № 359, від 02.12.2013 року №330, від 10.01.2014 року №11, від 19.05.2014 року №129, від 02.09.2014 року №231 (т. 1 ас. 44, 45,46,47,48), в яких банк просив позичальника надати до устави банку оновлені довідки про доходи за останні шість місяців та звернутися в кредитну службу для оформлення нового договору страхування та попереджав про те, що у разі її відмови від подання у зазначений термін оновленої довідки про доходи або інших документів, що підтверджують фінансовий стан, а також ненадання підтвердження сплати щорічного страхового платежу, за банком залишається право відкликання кредиту та право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Також на адресу позичальника ОСОБА_2 25.06.2013 року за № 160 та 15.06.2014 року за № 215, 21.11.2014 року за № 340 направлено листи-вимоги, в яких банк вимагав не пізніше 30 днів з дати направлення листа здійснити повне погашення боргу (т.1 а.с.53, 57, 61).

15.08.2014 року за № 216 направлено лист про усунення порушень від, в якому ОСОБА_2 повідомлялось про те, що невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором є підставою для відкликання банком всієї суми кредиту відповідно до умов кредитного договору (т.1 а.с.58).

Майновому поручителю ОСОБА_3 були направлені листи про усунення порушення від 25.06.2013 року № 157, від 15.08.2014 року № 218 та від 21.11.2014 року № 343. (а.с.55, 60, 64).

Майновому поручителю ОСОБА_4 були направлені листи про усунення порушення від 15.08.2014 року № 217 та від 21.11.2014 року № 342. (т. 1 а.с. 59, 63).

Майновому поручителю ОСОБА_5 були направлені листи про усунення порушення від 15.08.2014 року № 216 та від 21.11.2014 року № 341. (т. 1 а.с. 58, 62).

Проігнорувавши направлені листи, відповідачі своїх зобовязань за кредитним договором № 569 від 04.11.2011 року та іпотечним договором № 101 від 04.11.2011 року не виконали.

Встановлено, що 06 грудня 2017 року відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду, обгрунтовану тим, що вона є інвалідом, самостійно утримує доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка також є інвалідом, і має низький дохід. Вказала, що з урахуванням її доходів вона має можливість повністю погасити боргове зобовязання протягом 35 місяців, з відповідною сплатою щомісячно 3062,72 грн..

Тому, просила суд розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з неї 107195,37 грн. боргу згідно кредитного договору № 569 від 04.11.2011 року терміном на 35 місяців з грудня 2017 року по 31 жовтня 2020 року з необхідністю сплачувати щомісяця до останнього дня місяця по 3062,72 грн.. Відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки терміном до 31.10.2020 року.

Відповідно до ст.217 ЦПК України (в редакції чинній на дату постановлення оскаржуваного рішення суду) суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

З урахуванням того, що кредит був забезпечений майновою порукою, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вирішення вимог відповідача ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2, 107195,37 грн. боргу згідно кредитного договору терміном на 35 місяців з грудня 2017 року по 31 жовтня 2020 року з необхідністю сплачувати щомісяця до останнього дня місяця по 3062,72 грн., оскільки матеріали справи не підтверджують існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду.

Також, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відстрочення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки терміном до 31.10.2020 року.

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на ст.373 ЦПК України (в редакції чинній на дату постановлення оскаржуваного рішення суду) є помилковими, оскільки регулюють правовідносини, що виникають на стадії виконання рішення.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не є іпотекодавцем, а тому задоволення вимоги ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки терміном до 31.10.2020 року є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, іпотекодавці не зверталися до суду із завами про відстрочення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що право позивача та його законне очікування виконання боржником свого обов'язку буде порушено, в разі відстрочення виконання рішення.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що відповідно до положень ст.217 ЦПК України( в редакції чинній на дату постановлення оскаржуваного рішення суду) суд має право визначити порядок виконання рішення, надати відстрочку або розстрочити виконання, але така відстрочка виконання рішення суду не може порушувати прав стягувача та його законного очікування на повернення коштів в строки визначені договором та законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду в частині відстрочення, визначення порядку виконання рішення та розстрочення виконання рішення не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено в цій частині з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зави відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року в частині відстрочення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки терміном до 31.10.2020 року та розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, 107195,37 грн. боргу згідно кредитного договору № 569 від 04.11.2011 року терміном на 35 місяців з грудня 2017 року по 31 жовтня 2020 року з необхідністю сплачувати щомісяця до останнього дня місяця по 3062,72 грн. скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «28» лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: