АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 753/8414/17 Апеляційне провадження № 22-ц/796/205/2018Головуючий у суді першої інстанції - Кириченко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

судя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

позивач ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи Сухая М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_6, від імені та в інтересах якої на підставі договору діє адвокат Совершенний Руслан Петрович, та ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації про поділ спільних зобов'язань подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Стрельніков М.В. звернувся до суду з позовом до Виноргад-Стрельнікової О.Г., третя особа: ПАТ «Родовід Банк» про поділ спільних зобов'язань подружжя.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 06.10.2007 РАЦС Печерського РУЮ у м. Києві між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 797. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

25.07.2007 між ОСОБА_6 та ВАТ «Родовід Банк» укладено Кредитний договір №77.2/СЖ-268.07.2, згідно якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді відновлюваної кредитної лінії на загальну суму 90 000, 00 доларів США строком (терміном) до 25.07.2009 включно.

Однак, кошти за кредитним договором знімались позичальницею згідно письмових заяв відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору, більшість яких подана після укладення шлюбу. Кредитні кошти передавались ОСОБА_3, який повинен був ними розпорядитись в інтересах сім'ї.

Отже, в результаті отримання позичальником кредитних коштів боргові зобов'язання перед банком-кредитором несуть і чоловік, і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2013 у справі №2- 1879/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2013, позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.2/СЖ-286.07.2 від 25.07.2007 в розмірі 885 416,71 грн.

Таким чином, обидва з подружжя фактично є позичальниками кредитних коштів, згідно вищевказаного кредитного договору.

Розмір своїх зобов'язань, відповідно до їх фактичного використання, позивач вважає 80% від суми непогашеного кредиту, а саме: 708 333,35 грн.

Розмір зобов'язань відповідача, відповідно до їх фактичного використання, становить 20% від суми непогашеного кредиту, а саме: 177 083,36 грн.

Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_3 просив суд розподілити зобов'язання за кредитним договором № 77.2/СЖ-268.07.2. від 25.07.2007 наступним чином: визнати за ОСОБА_3 80% частини всіх боргових зобов'язань, що становить 708 333,35 грн. та за ОСОБА_6 - 20% частини всіх боргових зобов'язань в сумі 177 083,36 грн.

Відповідач ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 23.05.2007 по 06.10.2007.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_6 зазначала, що з квітня 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 почали проживати разом, як подружжя. 06.10.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено шлюб.

Перебування позивача та відповідача в фактичних шлюбних відносинах, проживання однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, та ведення ними спільного господарства, підтверджується заявами сусідів, позивач та відповідач пов'язані були не лише спільним місцем проживання, а й витратами на спільне майно та спільним побутом; позивач та відповідач, незважаючи на відсутність офіційної реєстрації шлюбу, у період з квітня 2007 по день укладення шлюбу спільно планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, спільно проводили дозвілля, зустрічалися з друзями та родичами, здійснювали спільні сімейні покупки, їздили відпочивати.

Встановлення факту проживання однією сім'єю сторонам необхідно для узаконення майнових інтересів подружжя до реєстрації шлюбу.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.11.2017 відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів (а.с. 107-110).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення первісного позову. Зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та не прийнято до уваги покази свідків.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної оцінки доказам на підтвердження спільного проживання позивача з відповідачем.

Насамперед слід зазначити, що Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з викладеним справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Проти задоволення пеляційної скарги позивача за первісним позовом не заперечував.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував за їх безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене відповідно до вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, необґрунтованості та недоведеності.

Вказані висновки суди є законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.07.2007 між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 77.2/СЖ-268.07.2, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 90 000 доларів США строком по 25.07.2009 (а.с. 8-12).

08.01.2008 договором № 1 було внесено зміни до кредитного договору № 77.2/СЖ-168.07.2 в частині зміни прізвища позичальника з ОСОБА_6 на ОСОБА_6, у зв'язку з укладенням шлюбу.

Статусу позичальника (в кредитних правовідносинах) будь-яка особа може набути виключно у випадку укладення відповідного договору кредитування/позики з фінансовою або банківською установою, що має відповідну Ліцезію на право зайняття такою діяльністю.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2013, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2013, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.2/СЖ-286.07.2 від 25.07.2007 в розмірі 885 416,71 грн.

Вказаним рішенням встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів, визначено розмір заборгованості, правомірність стягнення банком вказаних коштів саме з ОСОБА_6 як боржника за кредитним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищевикладене означає, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту передачі коштів позичальником чоловікові, факт розпорядження ним даними коштами та використання даних коштів в інтересах сім'ї.

Відповідно до абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно абз. 1 п. 24 цієї ж постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що находиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про поділ спільних зобов'язань подружжя не відповідають способам цивільно-правового захисту прав та інтересів судом згідно частини 2 ст. 16 ЦК України, оскільки позивач фактично просив змінити боржника у кредитному зобов'язанні, а порядок і умови зміни боржника в зобов'язанні передбачені ст. 520, 521, 523 ЦК України.

Більш того, слід зазначити, що між сторонами відсутній спір щодо поділу будь-якого іншого спільного майна подружжя в межах вирішення якого можливо було б врахувати спільні борги і інші спільні зобов'язання подружжя.

Водночас, також необхідно наголосити, що з огляду на фактичне визнання пред'явлених позовів один до одного, слід дійти висновку, що сторони фактично узгодили між собою розмір своїх зобов'язань за кредитним боргом, а відтак мають можливість самостійно їх виконати (кожний у своїй частині) без поділу боргу судом.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо незаконності відмови суду першої інстанції у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення) суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), крім того, важливою складовою є відсутність спору про право.

До заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відповідно до вимог частини другої статті третьої Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно правових позицій викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» йдеться про те, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (в чинній редакції), кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може грунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ППК України в чинній редакції).

Отже, враховуючи не надання сторонами належних і допустимих доказів, які б дозволили встановити факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 23.05.2007 по 06.10.2007, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення даних вимог.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг є безпідставними і необґрунтованими та не впливають на законність ухваленого судом рішення.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, необхідно зазначити, що у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного і первісного позовів та залишенням без задоволення апеляційних скарг, понесені сторонами судові витрати, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, від імені та в інтересах якої на підставі договору діє адвокат Совершенний Руслан Петрович - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа; Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації про поділ спільних зобов'язань подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.

Суддя-доповідач         М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва

Повний текст постанови складений 28 лютого 2018 року.