Справа № 346/4071/15-ц

Провадження № 22-ц/779/192/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року, постановленого суддею Веселовим В.М. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги,

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивував тим, що 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та третьою особою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №0805/0808/71-016, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 37 000 доларів США з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 21.08.2008 року по 19.08.2038 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_1 зобов'язався перед банком відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, які виникли з кредитного договору №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, а ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях та набуло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Оскільки ОСОБА_2 взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконувала, то станом на 28.07.2015 року за нею наявна заборгованість в розмірі 34 390,76 доларів США, що еквівалентно 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту - 29 771,83 долар США, що еквівалентно 656 834,39 грн., відсотки - 4 618,93 доларів США, що еквівалентно 101 904,12 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту - 656 834,39 грн., відсотки - 101 904,12 грн.

17 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_1 про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги.

В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_2 зазначила, що укладений між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року має характер договору факторингу, а тому на нього поширюються положення ст.ст. 1077-1086 ЦК України. Всупереч вимогам ст. 1077 ЦК України позивачем до матеріалів справи не долучено доказів проведення оплати за відступлене право вимоги.

Таким чином, Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року є недійсним. Крім того, згідно положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена сума грошової вимоги, яка підлягає виконанню.

У порушення вимог положень ст. 1082 ЦК України позивачем у повідомленні про перехід прав вимоги від 15.01.2015 року, яке вона отримала, не вказано суми грошової вимоги, яка передається.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року в частині купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року, укладеним між нею та ВАТ «Сведбанк».

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту 656 834,39 грн., відсотки - 101 904,12 грн., та на користь держави 3 654 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення первісного позову ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказав, що не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що він був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки жодних повідомлень чи повісток він не отримував.

В порушення вимог норм процесуального права суд провів розгляд справи та ухвалив рішення без його участі, чим позбавив його прав, передбачених ст. ст. 27, 31 ЦПК України, порушив принцип змагальності сторін та позбавив його права на перегляд заочного рішення в порядку, передбаченому главою 8 розділу 3 ЦПК України.

Також апелянт вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив про те, що 21.08.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0805/0808/71-016. Однак, такі твердження суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не укладав кредитний договір із ПАТ «Сведбанк», а виступав в даних правовідносинах поручителем згідно договору поруки від 21.08.2008 року. Крім поруки, кредитний договір забезпечений іпотекою нерухомого майна, про що вказано в п. 2.1. кредитного договору. Проте позивач іпотечний договір суду не надав та не вказав чи відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд вказане питання не досліджував, чим допустив неповноту з'ясування обставин справи.

Крім того, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги той факт, що зобов'язання поручителя за договором поруки носять строковий характер і на момент пред'явлення позову даний строк закінчився. Згідно правових позицій Верховного Суду України, висловлених в постановах від 10.09.2014 року (справа №6-28цс14) та від 20.04.2016 року (справа №6-2662цс15), вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Оскільки умовами основного зобов'язання передбачено погашення кредиту періодичними платежами, а позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, то даний строк слід обраховувати з моменту настання строку погашення чергового платежу, який не виконано позичальником.

Позичальник ОСОБА_2 припинила виконання своїх зобов'язань за кредитним договором в травні 2014 року, коли здійснила оплату платежу за квітень 2014 року. Однак з даним позовом позивач звернувся лише 01.09.2015 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку на звернення в суд з позовом до поручителя. Таким чином у зв'язку з припиненням договору поруки позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Апелянт просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовити.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2017 року скасовано рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.09.2016 року яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апелянт ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з»явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у зв»язку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності апелянта та його представника.

Представник ПАТ «Дельта Банк» Мусієнко М.Б. заперечила вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Дельта Банк» Мусієнко М.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконували, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 758 738,51 грн., яка підлягає стягненню з поручителя.

Однак колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено що 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №0805/0808/71-016, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 37 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних за весь строк фактичного користування кредитом та кінцевим терміном погашення кредиту 19.08.2038 року (а.с. 6-13).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_1 зобов'язався перед банком відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, які виникли з кредитного договору №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року (а.с. 14-15).

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінив ПАТ «Сведбанк» як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях та набув право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 71).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за кредитами) між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 року (а.с. 72), ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року та договором іпотеки від 28.08.2008 року. Загальна сума права вимоги, що відступається, згідно вказаного витягу становить 32 363,20 долари США.

Відповідно до розрахунку ПАТ «Дельта Банк» загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 21.08.2008 року станом на 28.07.2015 року складає 34 390,76 доларів США, що еквівалентно 758 738,51 грн.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то згідно ч.1 ст.530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк.

За кредитним договором, відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1,2 ст. 1054 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до укладених кредитного договору та договору поруки боржник та поручитель взяли на себе зобов»язання повернути суму кредиту до 19 серпня 2038 року, сплачуючи її щомісячними платежами згідно з графіком платежів, який є невід»ємною частиною кредитного договору.

З огляду на зазначене, у разі неналежного виконання боржником зобов»язань за кредитним договором, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України строк пред»явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Таким чином, з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення шестимісячного строку для пред»явлення вимог до поручителя.

У разі пред»явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов»язання порука припиняється в частині певних щомісячних зобов»язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Відповідно до надісланої на адресу відповідача ОСОБА_3 досудової вимоги від 26.11.2014 року (а.с.100) вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» повідомляє останнього про наявність простроченої заборгованості, однак вимога не містить посилання про зміну сторонами строку виконання основного зобов»язання.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 20.04.2016 року (справа №6-2662цс15) строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

З огляду на те, що позивачем ПАТ «Дельта Банк» 01 вересня 2015 року пред»явлено позов про дострокове стягнення з поручителя всієї суми заборгованості за кредитним договором, в той час як строк виконання основного зобов»язання сторонами не змінено, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме стягнення з поручителя суми заборгованості в межах шестимісячного строку дії поруки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором кредиту №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року, наданого представником позивача ОСОБА_2 останню оплату за кредитним договором здійснила 01.05.2014 року, банк пред»явив позов про стягнення заборгованості до поручителя 01.09.2015 року,тому до стягнення підлягає борг в межах шестимісячного строку дії поруки, тобто за період з 01.03.2015 року по 28.07.2015 року в розмірі 43793,62 грн., з яких тіло кредиту - 10277,27 грн., відсотки - 33516,35 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

З відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПАТ «Дельта Банк» суму сплаченого на користь держави судового збору в розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року в розмірі 758 738,51 грн., з яких тіло кредиту - 656 834,39 грн., відсотки - 101 904,12 грн., та суми сплаченого на користь держави судового збору в розмірі 3 654 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №0805/0808/71-016 від 21.08.2008 року в розмірі 43793,62 грн., з яких тіло кредиту - 10277,27 грн., відсотки - 33516,35 грн., та суми сплаченого на користь держави судового збору в розмірі 1762 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта