АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1875/18 Справа № 206/4373/17 Головуючий у 1 й інстанції - Кушнірчук Р. О. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи - в письмовому провадженні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності - задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 автомобіль марки "FORD TRANSIT", державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 та автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_3, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4.

Визначено за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рівними частки у спільній сумісній власності - кожному по 1/2 частині автомобіля марки "FORD TRANSIT", державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 та автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_3, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4.

Визнано за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), право власності на 1/2 частину автомобіля марки "FORD TRANSIT", державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) компенсацію у розмірі 55624,50 гривень за 1/2 частину автомобіля марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_3, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Таким чином, апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.2 ст.369 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі 04 квітня 2003 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №82.

Як вбачається з матеріалів справи, що під час перебування у шлюбі, за відповідачем було зареєстровано право власності на автомобіль марки "FORD TRANSIT", номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 03.09.2014 року (реєстрація відбулася 03.09.2014) та автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_8, 1999 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 10.08.2016 року (реєстрація відбулася 10.08.2016).

В цій же довідці зазначено, що автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_8, 1999 року випуску був перереєстрований на нового власника 07.09.2016 року, а саме на матір відповідача ОСОБА_5, про що свідчить також копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України , дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст. 69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

ОСОБА_2 заперечував щодо придбання автомобіля "VOLKSWAGEN TFANSPORTER" під час шлюбу, оскільки автомобіль було придбано 10 серпня 2016 року (хоча і до розірвання шлюбу за рішенням суду), але після фактичного припинення шлюбних відносин. Також відповідач наголошував на тому, що автомобіль було придбано за його особисті кошти, які він займав у родичів.

Як вбачається з матеріалів справи, що після звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про розірвання шлюбу (07 липня 2016 року), сторони продовжували проживати спільно та сумісно вели господарство фактично до ухвалення рішення по справі про розірвання шлюбу, тобто до 11 листопада 2016 року, оскільки під час розгляду справи про розірвання шлюбу, суд своєю ухвалою від 15.07.2016 надавав сторонам строк для примирення та лише після його спливу шлюб було розірвано (11.11.2016).

Таким чином на момент придбання ОСОБА_2 та подальшого відчуження своїй матері - автомобілю "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", сторони фактично проживали спільно, а тому на цей автомобіль розповсюджується критерій спільного майна подружжя, визначений у ст. 60 СК України.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. Факти, встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язково.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" у п. 22 зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

ОСОБА_2 надав звіт про оцінку майна автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_8, 1999 року випуску, згідно якого ринкова вартість зазначеного транспортного засобу станом на 14 листопада 2017 року становить 111249,00 гривень.

Як зазначено у ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ніякої домовленості щодо розподілу майна між сторонами по справі не існує, шлюбний договір між ними не укладався, отже майно, що було придбано ними за час шлюбу, а саме: автомобіль марки "FORD TRANSIT", номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, та автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_8, 1999 року випуску, в силу ст. 60 СК України, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що право спільної сумісної власності сторін безумовно розповсюджується на спірні автомобілі. Автомобілі були придбаний у період шлюбу, не є річчю індивідуального користування .

Таким чином, ОСОБА_3 об'єктивно має право на 1/2 частку автомобіля марки "FORD TRANSIT", номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, який було придбано 03 вересня 2014 року та зареєстровано за ОСОБА_2 як майно, набуте у період шлюбу.

В силу ч.ч. 1, 2, 4 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України , якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Так як, спірний автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_8, 1999 року випуску, не може бути поділений в натурі, між сторонами не існує домовленості щодо його поділу, а позивач згодна отримати грошову компенсацію за свою частку у спільній власності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 1/2 частку вартості спірного автомобіля відповідно до висновку спеціаліста від 14 листопада 2017 року, а саме 55624,50 гривень (111249,00 : 2 = 55624,50).

Вирішуючи суму компенсації з боку відповідача на користь позивача, приймає до уваги не висновок про оцінку майна, наданий представником позивача, а саме висновок про оцінку майна, складений 14 листопада 2017 року, який надав відповідач, оскільки його проведено з безпосереднім оглядом та ідентифікацією автомобіля марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", а тому він являється більш об'єктивним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, оскільки автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_8, 1999 року випуску та автомобіль марки "FORD TRANSIT", номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску є спільною сумісною власністю у відповідності до ст. 60 СК України, тому ОСОБА_3 об'єктивно має право на 1/2 частку майна.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу, а саме автомобіля, не є безумовною підставною для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів вважає невірними , оскільки відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що автомобіль марки "VOLKSWAGEN TFANSPORTER", номерний знак НОМЕР_8, 1999 року випуску було придбано 10 серпня 2016 року,до розірвання шлюбу за рішенням суду, але після фактичного припинення шлюбних відносин, колегія суддів ставиться критично, оскільки під час розгляду справи про розірвання шлюбу, суд своєю ухвалою від 15.07.2016 надавав сторонам строк для примирення та лише після його спливу шлюб було розірвано, а саме - 11 листопада 2016 року.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374 , http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2176/ed_2017_11_14/pravo1/T041618.html?pravo=1 - 2176 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 23 лютого 2018 року.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича