Справа № 2-а-254/08

ПОСТАНОВА

іменем України

05 серпня 2008 року о 14 годині 35 хвилин     м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючого-судді     Сенчишина Ф.М.

При секретарі     Гареліковій Т.Ю.

за участю позивача     ОСОБА_1

представника відповідача УПСЗН     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій УПСЗН Торезької міської ради, зобов'язання відповідача УПСЗН до вчинення певних дій, стягнення грошового відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, позивач як інвалід 3-ї групи по 1-й категорії у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. УПСЗН йому виплачена така допомога за 2001, 2002, 2003, 2004 роки по 21 гривні 50 копійок, за 2005, 2006 та 2007 роки - в розмірі по 90 гривень. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного закону, оскільки УПСЗН не доплатило позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення в загальному розмірі 7017 гривень 50 копійок. Діями відповідача позивачеві завдано й моральної шкоди, котра проявляється в перенесених та таких що до цього часу не припиняються, душевних переживаннях та фізичних стражданнях, в змінення звичного життєвого устрою, в ходінні "по інстанціях", вимушеному вишукуванні додаткових джерел для придбання імпортних дорогих медикаментів. Перенесені моральні страждання позивач оцінює в 6000 гривень.

Позивач просить:

- визнати неправомірними дії відповідача УПСЗН, спрямовані на обмеження його права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат;

- зобов'язати  відповідача призначити  позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі не менше 4-х мінімальних заробітних плат;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щорічної з 2001  року з дня утворення УПСЗН, як правонаступника відділу соціального забезпечення Торезької міської ради з виплатою недоотриманої різниці в розмірі 9358 гривень 30 копійок;

- стягнути   з   відповідача   6000   гривень   в   якості   відшкодування   завданої   моральної (немайнової) шкоди.

Ухвалою суду від 21 липня 2008 року до участі у розгляді справи у якості другого відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

Позивач ОСОБА_1 судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони грунтуються. На запитання головуючого не зміг назвати поважних причин, які перешкоджали йому звернутися до суду з позовом раніше.

Представник відповідача УПСЗН - ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. Визнала той факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії (інвалід 3-ї групи), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради та відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Заперечила проти задоволення позовних вимог мотивуючи це тим, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно із п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать в тому числі і нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України.

ПКМУ № 987 від 20.06.2000 р. «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Виходячи з існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р., та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562. Фінансування витрат, пов'язаних з виплатою допомоги позивачеві, за 2001, 2002, 2003, 2004 р. здійснювалось у розмірі 21 грн. 50 коп., визначеному ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р., за 2005, 2006, 2007 роки у розмірі 90 гривень, визначеному ПКМУ від 12.07.2005 р. № 562. В 2008 року виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві не здійснювалася. Компенсації на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 та 2007 p.p. позивачу виплачені. Вважає дії УПСЗН при призначенні та виплаті позивачу компенсації на оздоровлення правомірними і просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Окрім того зазначає, що дію ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2006 та 2007 роки законами про державний бюджет на відповідний рік. Вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди необгрунтованими та безпідставними.

Другий відповідач ГУДКУ, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмове клопотання провести розгляд справи за відсутності свого представника та надав суду письмові заперечення проти позовних вимог. Заперечення відповідач мотивує тим, що органи державного казначейства України не наділені повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та документів необхідних для здійснення розрахунково - касового обслуговування. Не вбачає потреби в зобов'язанні відповідача виконувати завдання, які вже викладені постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1232. Окрім того зазначає, що відповідачем права позивача не порушено і, відповідно, немає підстав застосовувати заходи захисту таких прав.

На підтвердження заявлених вимог та заперечень проти них, сторонами надані та досліджені судом наступні письмові докази:

- копія довідки Київського облвиконкому;

- копія експертного висновку;

- копія посвідчення інваліда війни 3 групи;

- копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія

1) з вкладкою;

- копія пенсійного посвідчення;

- копія довідки МСЕК про встановлення позивачеві 3-ї групи інвалідності;

- копія паспорту позивача;

- довідки УПСЗН щодо розмірів та періоду виплати щорічної допомоги на оздоровлення;

- копії заяв позивача до УПСЗН;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію УПСЗН;

- корпії положень УПСЗН.

На підставі пояснень сторін та досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини:

ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є інвалідом 3 групи, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради та на підставі ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, визначених Кабінетом Міністрів України:

- за 2001 рік - 21 гривня 50 копійок 20 серпня 2004 року;

- за 2002 рік - 21 гривня 50 копійок 20 серпня 2004 року;

- за 2003 рік - 21 гривня 50 копійок 21 серпня 2004 року;

- за 2004 рік - 21 гривня 50 копійок 23 червня 2005 року;

- за 2005 рік - 90 гривень 23 грудня 2005 року;

- за 2006 рік - 90 гривень 31 жовтня 2006 року;

- за 2007 рік - 90 гривень 27 серпня 2007 року.

В 2008 році виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення не здійснювалися.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення (компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії- п'ять мінімальних заробітних плат.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії- 26 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 100 гривень, для інвалідів 3 групи - 21 гривня 50 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 90 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно із Положенням «Про Державне Казначейство України», затвердженим ПКМУ від 21 грудня 2005 року за№ 1232, основними завданнями казначейства є забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського розрахунку, що серед іншого передбачає розрахунково-касове обслуговування і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язанням.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2001 та 2002 роки, суд виходить з того, що зазначені вимоги задоволенні не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256. Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі і у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає вимогам ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили - Закон. Нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалася УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати або на кінець відповідного року, якщо виплати в поточному році не здійснювалися та становив:

- щодо виплат за 2003 рік визначається станом на 31 грудня 2003 року, оскільки відповідні виплати в 2003 році не здійснювалися, - 205 гривень (Закон України № 380- IV від 26 грудня 2002р.);

- щодо виплат за 2004 рік визначається станом на 31 грудня 2004 року, оскільки відповідні виплати в 2004 році не здійснювалися, - 237 гривень (Закон України № 1344- IV від 27 листопада 2003р.);

- щодо виплат за 2005 рік визначається станом на 23 грудня 2005 року, на час здійснення виплати, - 322 гривні (Закон України № 2285-IV від 23.12.2004р.);

- щодо виплат за 2007 рік визначається станом на 27 серпня 2007 року, на час здійснення виплати, - 440 гривень (Закон України № 489-V від 19.12.2006р.);

Суд оцінює як безпідставне посилання представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії-" передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки в них передбачається обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідні роки. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення до прийняття 12.07.2005 року постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за №562, залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. Тому позовні вимоги до УПСЗН щодо визнання незаконними дій та зобов'язання до вчинення дій підлягають задоволенню.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача УПСЗН на те, що згідно п. 30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", зупинена дія на 2007 рік відповідних положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсацій і допомоги у розмірах кратних мінімальній заробітної плати, оскільки зазначена норма визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Визначаючи розмір недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, яку відповідач УПСЗН зобов'язаний виплатити позивачеві, суд виходить з наступних розрахунків:

- за 2003 рік - 205 х 4 - 21,5 = 798 гривень 50 копійок;

- за 2004 рік - 237 х 4 - 21,5 = 926 гривень 50 копійок;

•   -     за 2005 рік - 332 х 4 - 90 = 1238 гривень;

•   -     за 2007 рік - 440 х 4 - 90 = 1670 гривень; усього 798,5+926,5+1238+1670 = 4633 гривні.

Щодо позовних вимог, що стосуються виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то згідно п. 37 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235 - IV, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначена правова норма була чинною на час виникнення спірних правовідносин та є чинною й на час розгляду справи в суді. Відповідно відповідач УПСЗН Торезької міської ради правомірно здійснив нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві за 2006 рік в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за №562 від 12.07.2005 року, а саме в розмірі 100 гривень. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, суд виходить з того, що в 2008 році такі виплати відповідачем УПСЗН не здійснювалися, строк здійснення їх виплати не минув, відповідно відсутній предмет оскарження, і у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про стягнення грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд виходить з того, що такі вимоги позивача не ґрунтуються на законі, і окрім того в судовому засіданні позивачем не підтверджено ні сам факт, ні якісні характеристики "перенесених моральних страждань", тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання ГУДКУ в Донецькій області забезпечити казначейське обслуговування УПСЗН Торезької міської ради, суд виходить з того, що позивач не надав суду жодного доказу порушення його прав та інтересів з боку Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області, а контроль ГУДКУ за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведенні платежів на виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення прямо передбачені законодавством і на час розгляду справи в суді не порушені. За наведених обставин у суду відсутні предмет розгляду по справі (рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, який би можна було перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України), тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 56 Конституції України, ст. 256, 257, 267, 1173 ЦК України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, п. 37 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235 - IV, постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, Положенням «Про Державне Казначейство України», затвердженим ГЖМУ від 21 грудня 2005 року за №1232, ч. 2 ст.3, ст.ст. 9,  11,  14, 71,  160 -  163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенні ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення: за 2003 рік - 798 гривень 50 копійок, за 2004 рік - 926 гривень 50 копійок, за 2005 рік - 1238 гривень, за 2007 рік - 1670 гривень, а всього 4633 (чортири тисячі шістсот тридцять три) гривні.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 06 серпня 2008 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.