ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.07 Справа № 26/376/06
Суддя
За позовом Дочірнього підприємства “Рідна марка” (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29 А)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі–СІЧ” (69015, м. Запоріжжя, б-р Вінтера, 30)
про стягнення 31 668,34 грн.
Суддя Зубкова Т.П.
Представники:
Від позивача не з’явився
Від відповідача Вєтрова М.В., дов. № 80 від 09.01.2007 р.
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 26 165,78 грн., які складаються з 24195,86 грн. основного боргу за договором поставки № 1034-06-Н від 09.06.2004 р., 280,95 грн. –3% річних та 1688,97 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
08.09.2006р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 11.10.2006 р. Ухвалою суду від 11.10.2006р. у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 31.10.2006р. Ухвалою суду від 31.10.2006р. за клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено. Розгляд справи відкладався на 04.12.2006р., на 17.01.2007р. В судовому засіданні було оголошено перерву до 24.01.2007р.
Позивач письмовою заявою (вих. № 04/09/РМЮ/У3 від 25.12.2006р.) уточнив та фактично збільшив позовні вимоги: враховуючі, що відповідач після звернення позивача до суду сплатив суму основного боргу в розмірі 24195,86 грн., позивач просить стягнути з відповідача 2685,48 грн. втрат від інфляції, 964,34 грн. –3% річних, 2407,54 грн. пені за неналежне виконання умов договору, а також, на підставі ст. 611 ЦК України –992 грн. збитків (витрат на відрядження представника позивача до господарського суду для участі у розгляді справи).
Заява відповідає вимогам ст.ст. 22, 28 ГПК України, прийнята судом.
Суд розглядає позовні вимоги про стягнення 31 668,34 грн.
Позивач обґрунтовує заявлені вимоги ст.ст. 16, 20, 509, 525, 526, 549, 551, 611, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 13, 199, 222, 232, 234 Господарського кодексу України та умовами договору № 1034-06-Н від 09.06.2004р.
Відповідач визнає, що порушив свої зобов’язання і сплатив заявлену до стягнення суму боргу лише після звернення позивача до суду. В той же час, проти стягнення пені та втрат від інфляції заперечує, заявив, що виконаний позивачем розрахунок цих вимог є необґрунтованим, до того ж конкретний розмір пені взагалі договором не встановлено. Також відповідач вважає необґрунтованою та документально не доведеною позовну вимогу про стягнення збитків. Крім того, заявив, що строк дії договору № 1034-06-Н сплинув 31.12.2005 р., тому всі поставки товару, що відбувалися після 31.12.2005 р., є самостійними угодами, на які умови зазначеного договору не поширюються.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором поставки № 1034-06-Н від 09.06.2004р. з додатковою угодою до нього (надалі –Договір), відповідно до якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач –прийняти і оплатити товар.
Згідно п. 12.1 даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року. В тому випадку, якщо сторони, в строк не менш чим за 20 днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомлять один одного про розірвання Договору, то останній вважається продовженим строком на один рік. Сторони не надали суду доказів розірвання Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі наданих при поставці накладних, підписаних уповноваженими представниками позивача та відповідача згідно з Додатковими умовами поставки або Замовленням. Датою прийомки партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником відповідача.
Як вбачається з Додаткових умов поставки до Договору, сторони домовились про відстрочку платежів на 60 календарних днів.
Згідно п. 3.3 Договору підставою для оплати поставленого товару є передача відповідачу оформлених в установленому чинним законодавством порядку товарної накладної і податкової накладної. При відсутності одного з вказаних документів, включаючи неналежне їх оформлення, оплата за поставлений товар відповідачем не здійснюється до усунення позивачем такого порушення.
Позивач належним чином виконував свої зобов’язання за Договором: протягом 2004 –2006 років поставляв відповідачу товар, що підтверджується наданими суду накладними.
Однак, в порушення умов Договору, відповідач зобов’язання щодо оплати товару належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 24195,86 грн., що підтверджується, зокрема, двостороннім Актом звірки від 25.07.2006 р., копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за Договором фактично складала 24195,86 грн.
Однак, 06.10.2006 р., тобто після порушення провадження у справі, відповідач погасив заявлену до стягнення заборгованість за Договором, перерахувавши платіжним дорученням № 1054 на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 24195,86 грн. з призначенням платежу “за соки, пиво согл. дог. № 1034-06-Н від 09.06.04.” (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).
За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 24195,86 грн. основного боргу належить припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати або поставки товару винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару або простроченої суми оплат за кожний день прострочки, але не більш подвійної ставки НБУ.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на вищевикладене вимога позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2 407,54 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції в сумі 2685,48 грн. та 964,34 грн. – 3 % річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача проти цих вимог не приймаються судом до уваги як нормативно та документально необґрунтовані.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 992 грн. збитків –витрат на відрядження представника позивача до господарського суду для участі у розгляді справи (проїзд залізничним транспортом, проживання в готелі, добові).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв’язок між порушенням права та збитками. Лише при наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.
Вимога позивача про стягнення збитків в сумі 992 грн. не підлягає задоволенню, тому що витрати на відрядження не можуть бути віднесені до збитків, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не перебувають у необхідному зв’язку з оспорюваною шкодою.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині стягнення 24 195,86 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-СІЧ»(69015, м. Запоріжжя, б-р Вінтера, 30, код 31953106) на користь Дочірнього підприємства «Рідна Марка»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29а, код 32378225) 2407,54 грн. пені, 2685,48 грн. втрат від інфляції, 964,34 грн. – 3 % річних, 302,52 грн. державного мита та 112,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу. Видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути позивачу з державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 4,32 грн. На повернення держмита видати довідку.
Суддя Т.П. Зубкова
(рішення оформлено 17.05.2007 р.)