ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.07 Справа № 26/417/06
Суддя
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»(72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 77)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес –Міг»(72311, Запорізька область, м. Мелітополь, б-р 30 років Перемоги, 48/21)
про стягнення 20 000,00 грн.
Суддя Зубкова Т.П.
Представники:
Від позивача Ніколов В.В., дов. № 1/16-07-57 від 17.01.2007р.
Від відповідача Марущенко А.М., дов. б/н від 29.11.2006р.
СУТЬ СПОРУ :
ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Гермес –Міг»про стягнення 20 000 грн. заборгованості.
26.10.2006р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 30.11.2006р. Ухвалою голови господарського суду Запорізькій області від 30.11.2006р. строк вирішення спору продовжено на один місяць, до 26.01.2007р. Ухвалою суду від 30.11.2006р. у зв’язку з неявкою позивача та за усним клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 18.01.2007р.
Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України та гарантійним листом № 69 від 13.12.2004р., згідно якого відповідач прийняв на відповідальне зберігання строком до 31.03.2005р. вугілля марки АКО у кількості 40 тонн і зобов’язався повернути його позивачу або замінити його на вугілля марки АМ в кількості 37 тонн. Мотивуючи цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 20 000 грн.
Відповідач проти позову заперечує, в засіданні суду пояснив, що позивач до цього часу не звертався до нього з вимогою повернути вугілля, вантажний транспорт за ним не направляв. Акцентує увагу суду на тому, що грошових зобов’язань перед позивачем на себе не приймав, тому вимога про стягнення грошових коштів в сумі 20 000 грн., на думку відповідача, є безпідставною.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно гарантійного листа (вих. № 69 від 13.12.2004р.) ТОВ «Гермес –Міг»прийняло від ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня»на відповідальне зберігання вугілля марки АКО у кількості 40 тонн і зобов’язалося повернути його або здійснити його заміну на вугілля марки АМ в кількості 37 тонн. Строк зберігання –до 31.03.2005р.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 –175 Господарського кодексу України, на які посилається в обґрунтування своїх вимог позивач).
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договір зберігання між юридичними особами укладається у письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (стаття 937 ЦК України).
Статтею 948 цього кодексу визначено, що поклажодавець зобов’язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
У відповідача, в свою чергу, в силу ст. 949 Цивільного кодексу України виник обов’язок повернути позивачу майно, яке було передано на зберігання.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, пунктами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку предметом зберігання є вугілля марки АКО у кількості 40 тонн. Згідно гарантійного листа відповідач взяв на себе зобов’язання повернути позивачу саме вугілля марки АКО у кількості 40 тонн або, як домовились сторони, замінити його на вугілля марки АМ в кількості 37 тонн.
Згідно наданих доказів та пояснень представників сторін, позивач не звертався до відповідача з приводу отримання переданого на зберігання вугілля.
Натомість, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20000,00 грн. заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги саме гарантійним листом № 69.
Однак, згідно цього гарантійного листа відповідач не приймав на себе грошових зобов’язань перед позивачем.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 20000,00 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
У позові відмовити.
Суддя Т.П. Зубкова
(рішення оформлено 15.05.2007 р.)