ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №524/10396/15-а

адміністративне провадження №К/9901/12125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 524/10396/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, прийняту 10 лютого 2016 року у складі головуючого судді Нестеренка С.Г. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 10 березня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Спаскіна О.А., суддів: Сіренко О.І., Любчич Л.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 заявила позовні вимоги про:

- визнання протиправними дій (бездіяльності) Управління Пенсійного Фонду України в м. Кременчук Полтавської області (далі - ПФУ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії;

- зобов'язання ПФУ здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Суди встановили, що на виконання судових рішень у справі № 1601/6876/2012 позивачу ПФУ виплатило кошти (перераховану пенсію) у червні 2013 року та у квітні 2014 року.

На заяву позивача від 10 грудня 2015 року листом від 22 грудня 2015 року ПФУ повідомило, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії не проводились.

Суди дійшли висновку, що позивач знав або міг дізнатись про невиплату йому компенсації при отриманні сум перерахованої пенсії ще у червні 2013 року та у квітні 2014 року. Оскільки позов подано у грудні 2015 року, строк звернення до суду пропущено.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Зокрема, заявник посилається на наявність процесуальних порушень під час розгляду справи та зазначає, що строк звернення до суду не порушено, оскільки позов подано у межах строку з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права.

Відповідач, ПФУ, надав заперечення проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення. Вважає, що строк на звернення до суду пропущено, а тому суди дійшли правильного висновку про залишення позову без розгляду.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Згідно з частиною 2 статті 99 КАС (у редакції, чинній на час звернення з позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 стверджує, що про порушення своїх прав вона дізналась з листа ПФУ від 22 грудня 2015 року, а тому, звернувшись з позовом 29 грудня 2015 року, вона не порушила шестимісячний строк.

З таким твердженням позивача суд не погоджується.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи, що ПФУ виплатило кошти позивачу у червні 2013 року та у квітні 2014 року, виплата компенсації мала б здійснюватись у відповідні місяці.

Отримавши на виконання судових рішень суми коштів (пенсії) та не отримавши сум компенсації у відповідні місяці, позивач дізнався, або принаймні повинен був дізнатись (мав таку можливість) про порушення його прав.

Отже, звернувшись у грудні 2015 року з позовом про захист прав, порушених у червні 2013 року та у квітні 2014 року, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Частиною 1 статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що наявності правових підстав для поновлення пропущеного строку не встановлено, суди дійшли правильного висновку про залишення позову без розгляду.

Посилання заявника на наявність процесуальних порушень під час розгляду справи, зокрема, безпідставний виклик її у судове засідання за умови розгляду справи у скороченому провадженні, порушення строку розгляду справи, не є підставою для скасування оскаржених рішень, оскільки відповідно до частини 2 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі № 524/10396/15-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду