Справа № 3527     Суддя 1- інстанції- Савкевич К.М.

Категорія - 41     Доповідач- Єлгазіна Л.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2008 року     Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого-судді Ювченко Л.П. Суддів- Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б. При секретарі - Бєжині В.Ю. За участю сторін: позивача ОСОБА_2, представника відповідача Червинної Н.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача „Відкритого Акціонерного товариства Державна холдингова компанія „Донбасшахтобуд" ДВАТ „Трест Красноармійськшахтобуд" на рішення Красноармійського міськрайнного суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до „Відкритого Акціонерного товариства Державна холдингова компанія „Донбасшахтобуд" ДВАТ „Трест Красноармійськшахтобуд" - „ Про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди "

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 10.09.2007 року звернувся до суду з позовом - „ Про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди " до Акціонерного товариства Державна холдингова компанія „Донбасшахтобуд" ДВАТ „Трест Красноармійськшахтобуд", в обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював на підприємстві з 07.08.1991 року по 15.06.2007 року.

В день звільнення йому не виплатили нараховану та не оспорену відповідачем заробітну плату за період роботи з серпня 2006 року по 15.06.2007 року, яка склала 7 854,73 гривні.

За час затримки виплати заробітної плати, позивач просив стягнути на свою користь середній заробіток, із розрахунку 3300 гривень середньомісячної заробітної плати з дня звільнення по день постановления судового рішення, а також моральну шкоду у зв,язку з порушенням його прав у сумі 10 000 гривень.

Рішенням Красноармійського міськрайнного суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, суд дійшов висновку, що дійсно позивачу відповідачем не виплачено заробітну плату на день його звільнення, заборгованість якої склала 4591,11 гривні , а також дійшов висновку, що у зв,язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати позивачу спричинено моральну шкоду, яку суд визначив в межах заявлених вимог у сумі 500гривень. Зазначені суми стягнуті на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку на користь позивача на підставі ст.. 117 КЗпП України, суд, на користь позивача стягнув з відповідача 5000 гривень, в іншій частині відмовив, посилаючись на п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", оскільки на думку суду першої інстанції, розрахунок з відповідачем проведено несвоєчасно у зв,язку із виникненням спору про розмір належних до виплати позивачу сум на час його звільнення.

Не погодившись із судовим рішенням, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві у стягненні середнього заробітку у сумі. На думку апелянта судом не взято до уваги, що у затримці виплати заробітної плати відсутня вина відповідача, оскільки вони є державним підприємством, і працюють за державними замовленнями, від яких залежить стан підприємства. Загальний борг по заробітній платі складає понад 3 мілн. гривень. Основною причиною невиплати заробітної плати є несвоєчасне та неповне фінансування з Державного бюджету робіт, які виконанні по державним замовленням. На думку апелянта вони довели, що відсутня вина роботодавця у несвоєчасній виплаті заробітної плати, що згідно ст.. 117 КЗпП України є підставою у відмовленні стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Заслухавши суддю- доповідача, пояснення представника відповідача, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та постановити нове рішення по суті вимог апеляційної скарги, пояснення позивача, який просив відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (ст.ЛОч.3. ЦПК України)

Апеляційним судом встановлено, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах з відповідачем з 16.07.1990 року по 15.06.2007 року (а.с.9-11) і в день його звільнення підприємство не сплатило йому нараховану та неоспорену заробітну плату , яка згідно наданої довідки склала 7 854,73 гривні за період роботи з серпня 2006 року по 15.06.2007 року (а.с.З).

Згідно вимог ст.. 117 КЗпП України, - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.. 116 КЗпП України, при відсутності їх спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник, або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ч.1 ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" п. 20 передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв,язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред,явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст..Н7 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду  справи  -  по  день  постановления  рішення,  якщо  роботодавець  не  доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Питання про правильність нарахування середнього заробіток за весь період затримки розрахунку позивачу при його звільненні, розглядалося за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Апеляційним судом Донецької області, і Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2008 року, рішення Красноармійського міськрайнного суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року - змінено в частині нарахування середнього заробітку за весь період затримки розрахунку позивачу.

Згідно ст..318 ЦПК України, якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлений цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв,язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановлює ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду

Доводи , на які посилається апелянт, заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ( а.с.56 -62) фінансування відповідача відбувається з Державного бюджету України, у зв,язку з недостатнім фінансуванням на підприємстві виник колективний трудовий спір, з приводу якого працівники зверталися до Національної служби посередництва та примирення (а.с.42-43), до міністерства та Верховної Ради України ( а.с.33-41) і даний спір триває по наступний час . З наданих суду документів вбачається, що заборгованість по заробітній платі виникла на протязі декількох років не з вини підприємства, яке проявляло належну дбайливість щодо належного фінансування .

Таким чином, апеляційний суд вважає, що маються всі підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідачем доведено, що заборгованість по заробітній платі виникла внаслідок недостатнього та нерівномірного фінансування підприємства з Державного бюджету і вина відповідача у своєчасній виплаті заробітної плати та затримки розрахунку згідно ст.,117 КЗпП України відсутня і тому позовні вимоги в частині стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.294, 307, 309, 316, 317,318, 319 ЦПК України Апеляційний суд,

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ДВАТ „Трест Красноармійськшахтобуд" - задовольнити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року та Рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2008 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до „Відкритого Акціонерного товариства Державна холдингова компанія „Донбасшахтобуд" ДВАТ „Трест Красноармійськшахтобуд" - „ Про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,   - в іншій частині рішення залишити без зміни.

Раніше видані виконавчі листи про стягнення середнього заробітку негайно відізвати з виконавчої служби як втративши силу .

Рішення Апеляційного суду набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.