Справа № 2-938/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2009 року Бериславський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого судді Радченко С.В.
при секретарі Глушковій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди з працівника та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди з працівника та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що з 2001 року вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, являється платником податків та має в приватній власності магазин „Престиж”, який розташований в с.Зміївка, Бериславського району. 19.04.2002 року між нею та ОСОБА_2. було укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до якого остання працювала у магазині продавцем. 31.10.2003 року аналогічний договір було укладено з ОСОБА_3 9.04.2009 року в магазині було проведено інвентаризацію, під час якої виявлено недостачу підзвітних відповідачкам товаро-матеріальних цінностей на суму 18329грн.70коп. Причини недостачі відповідачі пояснити не змогли і від підпису акту інвентаризації відмовилися. Просила стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі недостачі та 10000грн. моральної шкоди.
У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що її перебування у декретній відпустці стало причиною тривалого періоду – півроку, коли ревізія в магазині не проводилася. Після проведення ревізії відповідачки відмовилися підписувати акт з невідомих причин. Вважає, що недостача сталася внаслідок умисних дій відповідачів, які брали товар і грошові кошти на власний розсуд, поза касовим апаратом та вагами. Дукач та Копилова працювали у неї майже сім років кожна і у них ніколи не бувало недостач, тому їх посилання на різні обставини, як то усушка чи утруска взагалі безпідставні, оскільки істотні умови праці за роки їх роботи не змінилися.
Відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали. Фактично не заперечуючи розрахунки акту інвентаризації від 9.04.2009 року, вважають що своїми діями не могли допустити таку велику суму недостачі. Звернули увагу, що недостача могла статися внаслідок усушки та утруски продуктів харчування, недостачі при доставці товару, розбіжностей між вагами поставщика та їхніми вагами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 19.04.2003 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (роботодавцем) та ОСОБА_2. (працівником) був укладений трудовий договір, відповідно до якого працівник зобов”язується реалізовувати товари та дотримуватися правил торгівлі за належну оплату, яка становить розмір, не нижче мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством /а.с.11/.
Аналогічний договір був заключений з ОСОБА_3 31.10.2003 року /а.с.13/.
Відповідно до ст.130 КЗпПУ, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов”язків.
Відповідно до п.5 ст.134 КЗпПУ, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку коли шкоди завдано недостачею.
Як вбачається з акту недостачі (а.с.15), зміст якого фактично не оспорюється сторонами і який суд вважає належним та допустимим доказом, за час роботи ОСОБА_2. та ОСОБА_3 на займаних посадах, у них виявлена недостача товаро-матеріальних цінностей в розмірі 18 329грн. 70коп., яка повинна бути стягнутою на користь позивачки у повному об”ємі.
Не підлягають задоволенню, на думку суду, вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди по факту виявлення недостачі, оскільки спричинення такої шкоди не підтверджено доказами.
Відповідно до ст.ст.232-234 КЗпПУ та керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 18 329грн.70коп. матеріальної шкоди, 183грн.29коп. витрат по оплаті судового збору, 252грн. по оплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення, а всього стягнути 18 764 грн. 99 коп. (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири грн. 99коп.).
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Бериславський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В. Радченко