ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-756/10/0408

Провадження № б/н

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" червня 2010 р.

Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі :

головуючого - судді Свистунової О.В

при секретарі Севастьянової І.В

за участю:

представника позивача ОСОБА_2 А

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що працював на підприємстві КМЗ «Криворіжсталь», доменний цех №1, що змінювало назви на КМК «Криворіжсталь», доменний цех № 1, КДГМК «Криворіжсталь», доменний цех № 1, ВАТ «Криворіжсталь», доменний цех №1, ВАТ «ОСОБА_5 Стіл ОСОБА_1 Ріг», та на теперішній момент мас назву ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1 Ріг», доменний цех № 1 (надалі. ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1 Ріг») - електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування.

Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини у нього було виявлено хронічне професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого- другого ст.

За фактом професійного захворювання було проведено розслідування професійного захворювання, про що був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання № 20 від 21.04.2009 року.

За висновком МСЕК від 27.05.2009р. року йому було встановлено безстроково 15% втрати професійної працездатності.

ОСОБА_6 рекомендацій МСЕК він потребує медикаментозного лікування та виробів медичного призначення.

Як встановлено під час розслідування професійного захворювання, причиною професійного захворювання є робота на протязі всього робочого стажу в умовах пилу, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала ГДК.

ОСОБА_6 розслідування винними була визнано керівництво підприємства ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1 Ріг», які не забезпечили безпечні умови праці і порушили гі. 16 ст.153 Кодексу Законів про працю України та ст.13 Закону України “Про охорону праці”.

Професійне захворювання виникло за обставин дії на протязі всього стажу з 13.09.1979 р. по 21.05.2007р. шкідливої дії пилу, що перебільшував ГДК через недосконалість робочого місця підвищена концентрація вмісту вільного двоокису кремнію (8І02), під час виконання своїх прямих службових обов’язків в якості електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування на підприємсті в доменному цеху № 1.

ОСОБА_6 данних санітарно-гігієничних характеристик умов праці наданих Саксаганської СЕС ( вих.. № 2-2-1584 від 03.08.2007р.) умови праці по професіях трудового стажу позивача в період праці в ВАТ “ОСОБА_5 ОСОБА_1 Ріг» характеризуються підвищеной важкістю праці та несприятливим мікрокліматом, а саме:

«Відповідно до «Гігієнічної класифікації праці»№ 528 від 27.12.2001р. клас умов праці на робочих місцях відносяться:

Електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання

•По пилу до 3.4;

•По шуму до 3.2;

•По важкості праці до 3.2.»

Таким чином, саме з вини підприємства, яким порушувались норми з безпеки праці та не були забезпечені безпечні умови праці, позивач частково втратив працездатність, і як наслідок втрати здоров’я, була спричинена моральна шкода. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 125 000 гривень та просить стягнути цю суму з відповідача, а саме - Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 не був присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала у повному обсязі, при цьому послалася на обставини вказані в позовній заяві, а саме зазначила, що з вини підприємства, позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності безстроково, зазначила, що позивач часто змушений звертатися за допомогою лікарів. Також, представник позивача пояснила, що його довірителю було відомо про шкідливі умови праці, проте, він не знав і не повинен був знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він отримав профзахворювання та переносить на теперішній час моральні та фізичні страждання.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» позов не визнала та суду пояснила, що умови праці в яких працював позивач обумовлені шкідливими виробничими факторами усунути які не можливо, позивач свідомо обрав місце роботи з шкідливими умовами праці, попрацювавши в умовах впливу шкідливих факторів 27 років і 7 місяців до звільнення на пенсію. Зауважила, що позивач також не обґрунтував розмір компенсації моральної шкоди, не надав доказів які б свідчили про перенесений психологічний стрес. Крім того, представник відповідача зауважила, що позивач втратив лише частково здібність до професійної діяльності. Крім того, зауважила, що представником позивача не додано належних документів у підтвердження її статусу, як особи, що надає правову допомогу. Враховуючи вищезазначене просить в позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

При обговоренні питання щодо спричинення позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, а також ті істотні зміни, які вимушено відбулись у його життєвих стосунках.

Як було встановлено у судовому засіданні ОСОБА_4 працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування, доменний цех №1 з 31.07.1967 року на КМЗ «Криворіжсталь», доменний цех №1, що змінювало назви на КМК «Криворіжсталь», доменний цех № 1, КДГМК «Криворіжсталь», доменний цех № 1, ВАТ «Криворіжсталь», доменний цех №1, ВАТ «ОСОБА_5 Стіл ОСОБА_1 Ріг», та на

теперішній момент має назву ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1 Ріг», доменний цех № 1 (надалі. ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1 Ріг»).

В травні 2007р. звільнений у зв’язку з виходом на пенсію.

Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 02.04.2009 р. встановлено професійні захворювання - діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого-другого ст.

21.04.2009р. було проведено розслідування та складено ОСОБА_6 розслідування професійного захворювання - № 20 (а.с.12-15), комісія в складі представників: керівництво ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», санітарно-епідеміологічної станції Дзержинського району, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань, клініки Українського НДІ промислової медицини, встановлено, що причиною професійного захворювання фактично є робота в умовах важкої фізичної праці та несприятливий мікроклімат, пунктом 17 зазначено саме - пил, що перебільшував ГДК. ОСОБА_6 пункту 19 ОСОБА_6 зазначено, що винним в професійних захворюваннях є- керівництво підприємства ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг».

За висновком МСЕК від 27.05.2009 року (а.с.16) позивачу первинно та безстроково встановлено -15 % професійної втрати працездатності та на безстроковий термін, протипоказаними є: важка праця, несприятливий мікроклімат.

Із наданих позивачем в якості доказів виписних епікризів встановлено, що він неодноразово (Празів) знаходився в медичних закладах на лікуванні, протягом 2007 - 2009років (а.с. 19-23). Як зазначено в медичних документах, лікарями йому рекомендовано: медикаментозне лікування, уникати фізичних навантажень, уникати переохолоджень, щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, санаторно- курортне лікування.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Так, суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично­допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійними захворюваннями, винним в отриманні позивачем професійних захворювань є відповідач. Від професійних захворювань позивач втратив працездатність в розмірі 15 % та на безстроковий термін. Від професійних захворювань позивач переносить фізичний біль. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійних захворювань порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а за таких обставин переносить моральні страждання та переживання.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи представника відповідача ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про те, що не лише він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли у 2009 році , тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону № 717-У скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону №1105-ХІУ. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 ОСОБА_7 України.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто - 125 000 гри., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв'язків, а саме 15% втрати професійної працездатності, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства у професійному захворюванні позивача. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача - 15% та на безстроковий термін, стан його здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, тривалість страждань і переживань, а також той факт, що з 01.06.2009 року мінімальна заробітна плата становить 625 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід призначити у розмірі 09 000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача 27.05.2009 року, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “Про позовну давність”, відповідно до п.З ч.І ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання. Право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 ОСОБА_7 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується. ОСОБА_6 ч.З ст.22 ОСОБА_7 України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

ОСОБА_6 Рішення КСУ України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов»язків, полягає на підприємства заподіявши таку шкоду, зазначена норма також зазначена у вимогах ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України. А також, враховуючи ті обставини, що втрату працездатності позивачу було встановлено лише у травні 2009 року, а звернувся позивач із зазначеними вимогами лише у грудні 2009 року, у зв»язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, що підтверджено письмовими матеріалами справи, суд вважає, що строк позовної давності для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не попущено.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надана доказів на спростування тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

Враховуючи також вимоги ст.. 84 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., що також підтверджено: договором про надання юридичних послуг (а.с.8-9), довіреністю (а.с.26) та квитанцією 1241.343.2 про сплату коштів по наданню юридичних послуг від 25.11.2009 року (а.с.1).

Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру позовних вимог, що задоволені судом, а саме: судовий збір в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 07,50 грн., відповідно до вимог ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України та Постанови КМУ від 21.12.2005 року за № 1258. Позивача по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р, ст.ст. 7, 8, 10, 11, 27, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237і КЗпГІ України, суд-

ВИ РІШІВ:

Позов ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 9 000 гривень (дев»ять тисяч грн.) та витрати на правову допомогу в розмірі - 300 грн. (триста грн.. 00 коп.).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" на користь держави судовий збір в розмірі - 08,50 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" на користь держави (одержувач: УДК у м. Кривому Розі код СДРПОУ 24230992, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012 р/р 31218259700020) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі - 07,50 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.

Суддя: О. В. Свистунова