Справа № 369/891/18

Провадження № 2/369/1380/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20.02.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю:

секретаря Раситюк М.П.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу та стягнення компенсації вартості частки у спільному сумісному майні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, де просила:

- встановити факт її проживання разом з відповідачем однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013;

- стягнути на її користь з відповідача компенсацію вартості 1/2 частини спільного сумісного майна, набутого ними за час проживання однією сім'єю без шлюбу у період з 01.12.2011 по 02.12.2013, а саме: земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 98 964,00 грн.;

- стягнути на її користь з відповідача судовий збір у розмірі 1 694,44 грн.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 16.08.1986 вона з відповідачем зареєструвала шлюбу у Черкаському міському відділі ЗАГС за актовим записом № 1950, і від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2006 шлюб між сторонами був розірваний.

Зі слів позивача, після розірвання шлюбу сторони припинили своє спільне проживання, відповідач намагався будувати стосунки з іншими жінками, внаслідок чого у нього від іншої жінки у ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_5.

Як вказувала позивач, деякий час у неї з відповідачем не складувались відносини, але вже у середині 2011 року вони покращились: вони почали підтримувати досить теплі, схожі на сімейні, стосунки, періодично проживати разом чи у позивача у Черкасах, чи у відповідача у Києві.

Так, з 01.12.2011 року позивач та відповідач прийняли рішення постійно проживати разом сім'єю за адресою: АДРЕСА_2, вести спільне господарство, мати взаємні права та обов'язки, спільний бюджет, що і зробили.

Позивач стверджувала, що вона з відповідачем проживали так до 02.12.2013, поки відповідач не повідомив про те, що почав паралельно підтримувати інтимні стосунки з колишньою своєю коханкою, від якої у нього є син ОСОБА_5, вона знову була вагітна дитиною від нього та повинна була народжувати у грудні 2013 року, після чого вони планують зареєструвати шлюб. Після цього між сторонами було розірвано стосунки остаточно, позивач повернулася проживати до м. Черкас.

Як зазначала позивач, за час її спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013 жоден з них не був у зареєстрованому шлюбі.

Поруч із цим, ОСОБА_1 вказувала, що, до того, як вони з відповідачем почали проживати однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 вона працювала, здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, постійно отримувала достойний дохід. У процесі такої діяльності позивач накопичила певні збереження, які також пішли на оплату спільних сумісних з відповідачем витрат під час їх спільного проживання сім'єю без шлюбу у період з 01.12.2011 по 02.12.2013. У вказаний період проживання разом з відповідачем сім'єю без шлюбу позивач начебто також продовжувала працювати та отримувати достойні доходи.

Зі слів позивача, всі свої зароблені кошти вона вкладувала у сімейний бюджет разом з відповідачем та витрачала на їх сумісні потреби.

Крім того, позивач стверджувала, що за час їх спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013 ними за спільні кошти та для спільного використання на ім'я відповідача було придбано нерухоме майно, а саме:

- на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 16.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. за реєстровим № 1463, земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за 48 258,00 грн.;

- на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 27.11.2013 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А. за реєстровим № 1280, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за 149 670,00 грн.

ОСОБА_1 зазначала, що незадовго до її звернення до суду при особистій зустрічі вона ініціювала питання перед відповідачем щодо того, щоб поділити в натурі їх спільне сумісне майно, а саме: вище загадані земельну ділянку та квартиру, на що отримала відповідь, що він вже давно відчужив їх своєму батьку, який на разі помер.

А тому, на думку позивача, на даний час розділити в натурі спільно нажите майно вона з відповідачем не мають можливості.

Позивач вважала, що з огляду на те, що вона разом з відповідачем на рівних умовах формувала їх сімейний бюджет у період з 01.12.2011 по 02.12.2013, за рахунок якого було набуто вище зазначені земельну ділянку та квартиру на ім'я відповідача, який відчужив їх своєму батьку без згоди на це позивача, вона має право на компенсацію вартості 1/2 частини цього нерухомого майна, що складає 98 964,00 грн.

Як стверджує позивач, у добровільному порядку відповідач не бажає сплатити їй вказані кошти, говорячи, що зробить це лише, якщо це йому присудить суд.

Враховуючи вказані обставини, позивач вважала, що найефективнішим способом захисту її права на разі буде стягнення на її користь з відповідача компенсації вартості 1/2 частини спільного сумісного майна, набутого ними за час проживання сім'єю без шлюбу, що становить 98 964,00 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1, де вказував, що змушений визнати наступні обставини, на які також посилалась позивач:

1) що 16.08.1986 вони з позивачем зареєстрували шлюб у Черкаському міському відділі ЗАГС за актовим записом № 1950;

2) що від цього шлюбу у них з позивачем народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

3) що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2006 їх з позивачем шлюб був розірваний і після розірвання шлюбу сторони припинили своє спільне проживання, відповідач намагався будувати стосунки з іншими жінками, у нього від іншої жінки у ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_5;

4) що з 01.12.2011 сторони прийняли рішення постійно проживати разом сім'єю за адресою: АДРЕСА_2, вести спільне господарство, мати взаємні права та обов'язки, спільний бюджет, що і зробили, і так проживали до 02.12.2013, поки відповідач не повідомив про те, що у нього почалися стосунки з іншою жінкою, ОСОБА_8, від якої у нього є син ОСОБА_5, і вона знову на той час була вагітна дитиною від нього та повинна була народжувати у грудні 2013 року, після чого вони планували зареєструвати шлюб. З огляду на це після такого повідомлення стосунки між сторонами було розірвано остаточно, позивач повернулася проживати до м. Черкас;

5) що за час спільного проживання сторін однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013 жоден з них не був у зареєстрованому шлюбі;

6) що у вказаний період проживання разом з відповідачем сім'єю без шлюбу позивач працювала та отримувала доходи, вкладувала їх у сімейний бюджет разом з відповідачем та витрачала на їх сумісні потреби;

7) що за час спільного проживання сторін однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013 сторонами за спільні кошти та для спільного використання на ім'я відповідача було придбано нерухоме майно, а саме:

- на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 16.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. за реєстровим № 1463, земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за 48 258,00 грн.;

- на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 27.11.2013 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А. за реєстровим № 1280, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за 149 670,00 грн.;

8) що близько двох місяців назад при особистій зустрічі позивач ініціювала питання перед відповідачем щодо того, щоб поділити в натурі їх спільне сумісне майно, а саме: вище загадані земельну ділянку та квартиру, проте вказане майно на той час вже було відчужене батьку відповідача, який помер 09.10.2017, тому на даний час розділити в натурі спільно нажите майно сторони не мають можливості.

Проте, відповідач вважав, що вказане не дає підстав позивачу отримати від нього компенсацію вартості 1/2 частини спільного сумісного майна, набутого ними за час проживання однією сім'єю без шлюбу у період з 01.12.2011 по 02.12.2013, у розмірі 98 964,00 грн. з огляду на наступне.

На переконання відповідача, у даному випадку обставиною, що має істотне значення для даної справи, є той факт, що за час їх спільного з позивачем проживання сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013 дохід відповідача значно перевищував дохід позивача, а тому, по суті, саме відповідач утримував сім'ю, більшість витрат саме він покрив своїми доходами.

З огляду на це, на думку відповідача, для справедливого балансу прав та інтересів сторін при розподілі їх прав на спільне сумісне майно слід залишити право на кошти у розмірі 98 964,00 грн., які позивач просить стягнути у якості компенсації за її частку у спільному майні, саме за відповідачем, а позивачу відмовити у задоволенні її вимог.

При цьому відповідач посилався на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. 2 ст. 70, ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України.

Крім того, відповідач зазначав, що на разі у нього немає такої суми коштів, а тому рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_9 поставить його у скрутне матеріальне становище.

З огляду на вказане відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні її вимог.

У судове засідання позивач з'явилась, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі з огляду на викладене у позовній заяві.

Відповідач та його представник до суду теж з'явились, визнали обставину, що сторони проживали сім'єю без шлюбу у період з 01.12.2011 по 02.12.2013, проте просили позов залишити без задоволення у повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 Крім того, представник відповідача зазначила, що хоча відповідач і визнає ту обставину, що він з позивачем проживали разом сім'єю без шлюбу у заявлений період, але позивачу слід відмовити і у задоволенні її вимоги про встановлення факту, оскільки даний факт не матиме для позивача ніякого юридичного значення, так як немає підстав для задоволення вимоги про стягнення грошової компенсації в рахунок поділу майна.

Допитаний у судовому засіданні 20.02.2018 свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що є хрещеником позивача та племінником відповідача, він має гарні стосунки зі сторонами, йому відомо, що сторони колись проживали у зареєстрованому шлюбі і у них є донька, його двоюрідна сестра, через деякий час сторони вирішили спробувати відновити їх стосунки і почали проживати разом десь приблизно з початку 2012 року по кінець 2013 року в м. Києві в районі Осокорків по вул. Срібнокільській, для нього все вказувало на те, що сторони проживають саме сім'єю, і він був радий цьому примиренню, їх донька у цей час проживала з бабусею у м. Черкасах, приїжджала до них іноді або вони до неї, також свідок повідомив, що йому було відомо, що відповідач підтримував стосунки з іншими жінками, а тому відносини сторін були розірвані, коли стало відомо, що одна з них вагітна.

Вислухавши пояснення сторін, пояснення представника відповідача, покази свідка, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд приходить до висновку ухвалити у даній справі рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Так, судом встановлено, що з рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2006 вбачається, що 16.08.1986 сторони зареєстрували шлюб у Черкаському міському відділі ЗАГС за актовим записом № 1950 і цей шлюб даним рішенням було розірвано.

20.02.2007 відповідачу було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4

Від цього шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 31.10.2000.

З огляду на ч. 1 ст. 82 ЦПК України та те, що відповідач визнав обставину, на яку посилалась позивач, і це було підтверджено додатково показами свідка, судом встановлено, що з 01.12.2011 по 02.12.2013 сторони проживали однією сім'єю без шлюбу за адресою: АДРЕСА_2.

Знову ж так, зважаючи на ч. 1 ст. 82 ЦПК України та те, що відповідач визнав обставину, на яку посилалась позивач, судом встановлено, що за час спільного проживання сторін однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013 сторонами за спільні кошти та для спільного використання на ім'я відповідача було придбано нерухоме майно, а саме:

- на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 16.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. за реєстровим № 1463, земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за 48 258,00 грн.;

- на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 27.11.2013 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А. за реєстровим № 1280, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за 149 670,00 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 112726321 та 112726291 від 02.02.2018 право власності на зазначені квартиру та земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_11.

Перехід права власності на дані об'єкти нерухомого майна від відповідача до ОСОБА_11 підтверджується також правочинами:

- договором дарування квартири, посвідченим 04.08.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О. за реєстровим № 2592;

- договором дарування земельної ділянки, посвідченим 09.08.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О. за реєстровим № 2658.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 11.10.2017, ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_7

З наданих суду фінансових звітів за 2007-2013 роки, поданих ДПІ у м. Черкаси, позивач здійснювала у ці роки діяльність як фізична особа-підприємець та отримувала дохід: 2007 рік - 210 000 грн., 2008 рік - 145 000 грн., 2009 рік - 70 000 грн., 2010 рік - 65 000 грн., 2011 рік - 58 280 грн., 2012 рік - 155 800 грн., 2013 рік - 68 000 грн.

Крім того, зважаючи на ч. 1 ст. 82 ЦПК України та те, що відповідач визнав обставину, на яку посилалась позивач, судом встановлено, що відповідач ухиляється у позасудовому порядку сплатити позивачу заявлені нею кошти в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спільного сумісного майна, набутого ними за час проживання однією сім'єю без шлюбу.

Доказів, які слід було б відхилити, судом не встановлено.

Проте, суд вважає недоведеними та відхиляє доводи відповідача, що він у заявлений позивачем період отримував дохід значно більший, а також повністю утримував їх сім'ю.

Враховуючи зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм, на які вказувала і позивач у своїй позовній заяві.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї є їхньою спільною сумісною власністю.

За правилами ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України .

Стаття 74 СК України проголошує, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають шлюбі між собою, поширюється положення глави 8 СК України.

З урахуванням рекомендацій, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Статтею 293 ЦПК України визначена можливість встановлення у судовому порядку юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Виходячи зі змісту ч. 6 ст. 294 ЦПК України, у разі наявності спору про право справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у позовному провадженні.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Посилання відповідача на ст. ч. 2 ст. 70 та ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України, як на підставу для залишення позову без задоволення, суд не бере до уваги, оскільки не було встановлено таких обставин, які б давали можливість дійсно їх застосовувати для відмови позивачу у задоволенні її вимог.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на яку вказував відповідач, суд застосовує, так як рішення повинно у будь-якому разі бути справедливим, що не спростовуватиме викладених далі висновків.

З урахуванням проаналізованих правових норм в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.

З огляду на те, що судом було встановлено факт проживання сторін однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013, та те, що стаття 74 СК України відсилає автоматично і до ст. 60 СК України, якою визначено презумпцію набуття майна у спільну сумісну власність за час шлюбу, квартира за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, були набуті сторонами у спільну сумісну власність за час їх спільного проживання сім'єю без шлюбу.

При цьому факт отримання позивачем доходів за час проживання сторін однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013 вказує на її участь у формуванні сімейного бюджету з відповідачем.

Як визначено у договорах, відповідно до яких було придбано вказане нерухоме майно, загальна сума його купівлі склала 197 928,00 грн.

Оскільки судом було встановлено той факт, що зазначене майно було відчужене відповідачем іншій особі, здійснити поділ в натурі даного майна неможливо.

У порядку ч. 4 ст. 71 СК України, за ініціативою позивача, а отже, за її згодою, суд вважає за можливе в порядку поділу спільного сумісного майна сторін, нажитого ними за час проживання однією сім'єю без шлюбу у період з 01.12.2011 по 02.12.2013, стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/2 частини цього майна у розмірі половини витрачених коштів на його придбання, а саме: 98 964,00 грн.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, відповідно до ст. 141 ЦПК України та наданого разом з позовною заявою оригіналу квитанції слід стягнути на користь позивача з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 694,44 грн.

Враховуючи наведені обставини, беручи до уваги викладені у Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя» керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 321, 328, 355, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 69-71, 74 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 23, 27, 81, 82, 89, 141, 263-265, 273, 293, 294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу та стягнення компенсації вартості частки у спільному сумісному майні - задовольнити повністю.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки м. Черкаси, РНОКПП НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця села Нагірна Жашківського району Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_2, однією сім'єю без шлюбу з 01.12.2011 по 02.12.2013.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки м. Черкаси, РНОКПП НОМЕР_1, з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця села Нагірна Жашківського району Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_2, компенсацію вартості 1/2 частини спільного сумісного майна, набутого ними за час проживання однією сім'єю без шлюбу у період з 01.12.2011 по 02.12.2013, а саме: земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 98 964,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки м. Черкаси, РНОКПП НОМЕР_1, з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця села Нагірна Жашківського району Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 1 694,44 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.Я.Волчко