ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

              

18 травня 2007 р.                                                             Справа  № 14/81

За  адміністративним позовом Товариства з обмеженою  відповідальністю „Шому Тур”,  с. Вишка Великоберезнянського району  

до   Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції , м. Ужгород  

про  визнання нечинним та скасування рішення Ужгородської МДПІ  про застосування штрафних (фінансових) санкцій  від 15.03.2007р. №100/3645,

                                          Суддя                                  В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Греца Я.В. - представник  за дов. від 21.03.2007р.

від відповідача:  Петрова О.М. - начальник юридичного відділу за дов. від 30.03.2007р. №3954/9/10-0; Горінецький В.Й. - старший державний податковий інспектор за дов. від 12.01.2007р. №229/г/10

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Шому –Тур” (далі-позивач, товариство)  звернулося до господарського суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування  рішення Ужгородської МДПІ від 15.03.2007 року №100/3645 про застосування штрафних (фінансових) санкцій    в сумі 152350,85 грн. за непроведення розрахункових операцій на суму 30470,17грн. через реєстратор розрахункових операцій на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та в  сумі 340 грн. на підставі п.3 ст.17 Закону.

Позивач як у позовній заяві (а.с.2-4) так і  представник позивача в судових засіданнях по розгляду даної справи  в обґрунтування позовних вимог наводять слідуючі обставини:

- що, оскільки позивач здійснює господарську діяльність з надання послуг по готельному обслуговуванню, проводячи розрахунки за вказані послуги із споживачами в готівковій формі із оформленням прибуткових касових ордерів, з видачею   відповідних квитанцій, оформлених в установленому законом порядку, то відповідно до вимог п.1 ст.9 Закону України „Про застосування   реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  він правомірно не застосовував реєстратор розрахункових операцій при здійсненні таких розрахунків за надані вищевказані послуги, незалежно  від обсягів проведення розрахунків. Також зазначає, що у структурному підрозділі - кафе пансіонату товариством розрахунки проводяться окремо із застосуванням книги обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, однак обсяг таких розрахунків за період, визначений перевіркою в даному барі, становив 29621,54 грн., тобто не перевищував граничний допустимий обсяг.

Стосовно застосування податковим органом штрафних санкцій до товариства за незастосування книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки в періоді проведення перевірки, позивач зазначає, що відповідачем не встановлено фактів здійснення розрахункових операцій на момент такої перевірки, що є необхідною умовою для застосування розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій, а тому вважає, що перевіркою не встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена нормою  п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідач як у письмовому запереченні на позовну заяву (а.с.20-21) так і  представники відповідача в судових засіданнях по розгляду даної справи заперечують проти позову в повному обсязі, зокрема з посиланням на ті обставини, що, оскільки позивач здійснює діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування, на нього не поширюються вимоги п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Проведеною перевіркою було встановлено, що станом на 07.07.2006 року сума виторгу з початку року становить 202829,07 грн., тобто має місце перевищення граничного річного обсягу розрахункових операцій, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року № 1336, тому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №121 позивач зобов’язаний був перейти на застосування при розрахунках із споживачами реєстратора розрахункових операцій.

Також  відповідач та представники відповідача посилаються на обставину правомірності застосування до товариства штрафної санкції у сумі 340грн. за незастосування товариством  книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки в періоді проведення перевірки,  оскільки, як було зазначено в акті перевірки, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків у кафе  пансіонату складала 466,48грн., що також підтверджується розпискою, наданою при проведенні перевірки адміністратором „Шому Тур” 25.12.2006р., в якій зазначено, що готівка на місці проведення розрахунків становить суму 466,48грн.

У судовому засіданні 04.05.2007 року оголошувалась перерва до 10.05.2007р. /п.2 ст.150 КАС України/.

Представником відповідача у судовому засіданні 10.05.2007р. по розгляду даної справи зазначалась та обставина, що сума виторгу 202829,07грн.  проводилась позивачем через розрахункові квитанції, які використовувались в кафе пансіонату при здійсненні розрахунків з покупцями та відображалась (вказана сума) в книзі обліку розрахункових операцій, виданій позивачеві на даний об”єкт торгівлі (кафе пансіонату).  Одночасно було зазначено ту обставину, що товариством (позивачем)  подавались звіти до податкового органу про використання книги обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), в яких вищевказана сума була відображена, як сума отриманих розрахунків  по РК. За таких обставин, представники відповідача також зазначають про правомірність застосування до позивача штрафної санкції в сумі 152350,85 грн. за непроведення розрахункових операцій на суму 30470,17грн. через реєстратор розрахункових операцій.  

Представником позивача дана обставина заперечувалась, зокрема з посиланням на те, що через розрахункові квитанції, які використовувались в кафе пансіонату при здійсненні розрахунків з покупцями, за період з 01.01.2006р. та станом на 07.07.2006 року, становить 29621,54 грн. та вказана сума і була відображена в книзі обліку розрахункових операцій, виданій товариству (позивачеві) на даний об”єкт торгівлі (кафе пансіонату), а не вся сума готівкових коштів 202829,07грн., як зазначалось  вище представником відповідача.  

Враховуючи наявність вищезазначених розбіжностей у доводах представників сторін, судом у судовому засіданні 10.05.2007р. при розгляді даної справи  оголошувалась перерва  до 18.05.2007р. відповідно до вимог ст.150 КАС України для надання можливості представникам сторін подати до матеріалів справи докази у підтвердження обставин цього, на які вони покликались  у судовому  засіданні 10.05.2007р.

У дане судове засідання 18.05.2007р. було надано, як  представником позивача для огляду книгу обліку розрахункових операцій  №0704000285, зареєстровану для використання в кафе-барі пансіонату „Урочище”  та використані  корінці РК  по даному кафе-барі за період з 01.01.2006р. та станом на 07.07.2006 року та до матеріалів справи засвідчену копію з титульної сторінки книгу обліку розрахункових операцій  №0704000285 (а.с.172-173) та  з деяких корінців РК, використаних в січні –червні 2006р.  (а.с.187-193), так і представником відповідача подано доповнення відповідача від 14.05.2007р.  до заперечень на позовну заяву з додатками (а.с.174-186).

У судовому засіданні 18.05.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

          Постанову суду виготовлено в повному обсязі 23.05.2007р.

  

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив що:

Актом від 25.12.2006р. №016467 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності (далі –акт перевірки, а.с.6-7) податковим органом була проведена перевірка господарської одиниці - кафе пансіонату „Урочище”, що належить СПД –ТОВ  „Шому Тур”, в якому, зокрема, зазначено те, що в кафе пансіонаті „Урочище” здійснюється отримання готівкових коштів з використанням РК  та КОРО  та  сума  виторгу станом на 07.07.2006р. з початку року становить 202829,07грн. та зазначено, що відповідно до вимог Постанови КМУ від 07.02.2001р. №121 необхідно використовувати при розрахунках із споживачами за готівкові кошти РРО через 1 місяць з дати перевищення граничного розміру (200тис.грн.).  Отже перевіркою встановлено непроведення розрахункових операцій через РРО у сумі 30470,17грн. в періоді з 08.08 по 25.12. 2006р. із врахуванням місячного терміну.  Також зазначено про невикористання на момент проведення перевірки КОРО та РК, оскільки в п.10 акту зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків у кафе  пансіонату складала 466,48грн.

          За результатами розгляду вищезазначеного акту перевірки, Ужгородської МДПІ було прийнято рішення від 15.03.2007 року №100/3645 про застосування до ТОВ „Шому Тур” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 152350,85 грн. за непроведення розрахункових операцій на суму 30470,17грн. через реєстратор розрахункових операцій на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та в  сумі 340 грн. за невикористання розрахункової книжки при отриманні від покупців, у періоді проведення перевірки 25.12.2006р., готівкових коштів у сумі 466,48грн. на підставі п.3 ст.17 Закону, яке і є предметом судового оскарження у даній справі.

Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірних питань та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

1.  Відносно зазначених в акті перевірки допущених позивачем порушень, які полягали в непроведенні розрахункових операцій через РРО у сумі 30470,17грн. в періоді з 08.08 по 25.12. 2006р. із врахуванням місячного терміну,         у зв”язку з перевищенням граничного розміру (200тис.грн.) отриманої виручки по об”єкту торговельної діяльності із застосуванням РК  та  КОРО, що стало підставою для застосування штрафної (фінансової) санкції  в сумі 152350,85 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за спірним рішення від 15.03.2007 року №100/3645, суд задовільняє позовні вимоги в даній частині, виходячи з наступного:

Як випливає із матеріалів справи, товариство здійснює господарську діяльність з надання  готельних послуг у пансіонаті “Урочище”. Докази, наявні у справі свідчать про те, що  розрахунки із споживачами за надані готельні послуги позивач проводить у касі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею оформлених належним чином квитанцій. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями прибуткових касових ордерів (а.с.25-160) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до вимог п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в редакції Закону № 2746-ІІІ від 4.10.2001 року (далі - Закон), реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються   при  здійсненні  торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами,  установами і організаціями усіх форм  власності,  крім  підприємств   торгівлі   та   громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і  організацій  з  оформленням  прибуткових  і  видаткових касових  ордерів  та  видачею відповідних квитанцій,  підписаних і завірених  печаткою  у встановленому порядку.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що вказана правова норма передбачає не застосування реєстратора розрахункових операцій у передбачених нею випадках, незалежно від обсягу здійснених розрахункових операцій.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що норма п.1 ст.9 закону не поширюється на позивача. Однак диспозицією даної правової норми встановлено виняток щодо можливості її застосування щодо підприємств торгівлі та громадського харчування, тоді як позивач таким не являється. Як випливає з довідки Закарпатського обласного управління статистики № 278 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності позивача за Загальним класифікатором галузей народного господарства, затвердженим наказом Міністерства статистики України від 24.0111994 року № 21  є туризм (код 91620), що передбачає діяльність туристичних готелів, туристичних баз, мотелів, кемпінгів тощо.

Як вбачається із журналу ордеру по рахунку 301 “Каса підприємства у національній валюті” (а.с.10) за період з 01.01. по 07.07.2006 року виручка від реалізації готельних послуг товариства (позивача) становила 170957,53 грн.,  виручка по об”єкту торгівельної діяльності –кафе-бару „Урочище” становила 29621,54 грн., що додатково підтверджує той факт, що основним видом діяльності позивача є саме надання  готельних (туристичних) послуг.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач, який здійснює господарську діяльність через функціонування пансіонату “Урочище”, не є підприємством торгівлі і громадського харчування, оскільки до таких відносяться підприємства, що здійснюють виключно торгівельну діяльність чи діяльність з громадського харчування, або для яких такий вид діяльності є основним.   

Таким чином, судом встановлено, що при наданні готельних послуг позивачем з проведенням розрахунків у касі підприємства   з оформленням прибуткових касових орденів та видачею квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій не застосовується відповідно до вимог п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року № 1336 розроблена на виконання ст.10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і не може обмежувати обсяг розрахункових операцій, що здійснюються відповідно до ст.9 вказаного Закону. Тому, до розрахункових операцій при здійсненні розрахунків за надані готельні послуги, оформлені у відповідності до  вимог п.1 ст.9 Закону, розмір яких у товариства (позивача) за період з 01.01. по 07.07.2006 року становив 170957,53грн., норми вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року №1336,  не підлягають застосуванню.    

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ст.22 Закону України “Про туризм” до послуг,  пов'язаних  з  тимчасовим  розміщенням,  належать послуги  з  обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного  обслуговування),  із  збереження  майна  і   багажу проживаючого,  а також інші послуги,  надані залежно від категорії готелю.

У свою чергу, у структурному підрозділі товариства (позивача) – кафе барі „Урочище”, розрахунки проводилися з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, при цьому обсяг таких розрахунків з 01.01  по 07.07.2006 року становив 29621,54грн., що підтверджено оглянутими у даному судовому засіданні, в присутності представників сторін, використаними  товариством (позивачем) корінцями РК  по даному кафе-барі за період з 01.01 по  07.07.2006 року та даними з книги обліку розрахункових операцій  №0704000285, зареєстрованої для використання в кафе-барі пансіонату „Урочище”, тобто товариство (позивач) не перевищив визначений законодавством граничний обсяг.

Слід зазначити, що вищевказаними доказами спростовується твердження представника відповідача про те, що готівкові кошти, отримані товариством (позивачем) від надання готельних (туристичних) послуг, відповідно у сумі 170957,53 грн. за період з 01.01. по 07.07.2006 року також обліковувались по даній розрахунковій книжці та даній книзі обліку розрахункових операцій  №0704000285. Також, слід зазначити, що оскільки дана перевірка за актом від 25.12.2006р. №016467, працівниками податкового органу проводилась тільки в господарській одиниці товариства (позивача)  - кафе-барі „Урочище”, що прямо зазначено на титульній сторінці даного акту перевірки (а.с.6), а отже не могло бути зазначено також про перевірку товариства (позивача) з питань здійснення ним   розрахункових операцій по  наданню готельних (туристичних) послуг по пансіонату „Урочище”, що в свою чергу також спростовує висновок відповідача, зазначений в даному акті перевірки, про перевищення товариством (позивачем) по даній господарській одиниці товариства (позивача)  - кафе-барі „Урочище” граничного розміру (200тис.грн.) отриманої виручки із застосуванням РК  та  КОРО.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено належними та допустимими доказами також не доведено ту обставину, що сума  30470,17 грн., яка зазначена в акті перевірки та яка, на думку перевіряючих, повинна була б  проводитись через реєстратор розрахункових операцій  і взята  за базу визначення розміру штрафних санкцій, є виручкою позивача, отриманою  за період з 08.08.по 25.12.2006р.  від здійснення діяльності в сфері торгівлі або громадського харчування.   

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що боку позивача не допущено порушень п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача в частині застосування до позивача штрафної санкції в сумі 152350,85 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону.

   

  2.  Що стосується застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій в сумі 340 грн. за невикористання розрахункової книжки при отриманні від покупців, у періоді проведення перевірки 25.12.2006р., готівкових коштів у сумі 466,48грн. на підставі п.3 ст.17 Закону, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні в даній частині позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” вказані штрафні санкції застосовуються у разі   невикористання  при  здійсненні  розрахункових  операцій  у випадках,  визначених  цим  Законом, розрахункової книжки чи книги обліку  розрахункових  операцій. Таким чином. обов’язковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності на підставі вказаної норми є встановлення факту здійснення розрахункових операцій.

Згідно з ст.2 Закону розрахункова операція - це приймання  від  покупця  готівкових коштів,  платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації   товарів   (послуг),   видача   готівкових  коштів  за повернутий  покупцем  товар   (ненадану   послугу),   тощо, та п.1 ст.3 Закону  передбачено,  що суб”єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування зобов”язані  проводити розрахункові операції на повну суму покупки  у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У п.10  акту перевірки зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків у кафе –барі  пансіонату „Урочище” складала 466,48грн. (а.с.7), що також підтверджується розпискою, наданою при проведенні перевірки адміністратором „Шому Тур” 25.12.2006р. (а.с.177). Отже, перевіряючими правомірно зроблено висновок про те, що у період проведення перевірки 25.12.2006р., позивачем при здійсненні розрахункових операцій у даному об”єкті перевірки   не використовувалась розрахункова книжка, що в свою чергу спростовує твердження позивача про недоведеність податковим органом  даної обставини.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в даній  частині спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи.

З огляду на  викладене, керуючись   ст. ст.  2, 7-12, 51, 70, 71, 86, 111, 121, 122, 150, 159-163, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити частково.

2.          Визнати  частково нечинним та частково скасувати  рішення Ужгородської МДПІ від 15.03.2007 року №100/3645 про застосування до Товариства з обмеженою  відповідальністю „Шому Тур” штрафної (фінансової) санкції    в сумі 152350,85грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

3.          В іншій частині позовних вимог, відмовити.

4.   Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

5. Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду у відповідності до вимог ст.186 КАС України протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі,  шляхом подання  заяви про намір апеляційного оскарження або шляхом подання безпосередньо апеляційної скарги.

          Суддя                                                                          В.І. Карпинець