Справа № 2-179/09                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2009 року                                         Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                 головуючого – судді Левченко Т.А.

                                 при секретарі – Хіміч А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» закритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-1», треті особи: Сумська міська рада, закрите акціонерне товариство «СумиІнвест», закрите акціонерне товариство «Промтехмонтаж-1» про стягнення грошової компенсації, -

                                                                В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Дочірнього підприємства спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» та свої вимоги мотивує тим, що згідно рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28.07.1994 року він набув право користування жилим приміщенням нарівні з співвласниками будинку АДРЕСА_1. У вказаний будинок він вселявся за рішенням суду та був в ньому зареєстрований. Рішенням виконкому Сумської міської ради № 70 від 17.03.1988 року Сумському спеціалізованому управлінню № 14 була надана земельна ділянка для проектування та будівництва 176-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 за рахунок вилучення земельних ділянок, які знаходились в користуванні громадян, в тому числі мешканців будинкуАДРЕСА_1. Згідно договору № 43 від 01.06.1993 року, укладеному між його колишньою дружиною ОСОБА_2, він також перебував у списку на отримання житлової площі як член її сім’ї. Його дружина уклала шлюб з ОСОБА_3 та згідно рішення виконкому № 485 від 15.09.1994 року вона отримала 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на чотирьох осіб: вона, чоловік ОСОБА_3, донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 Її мати ОСОБА_6 одержала в цьому будинку однокімнатну квартиру згідно рішення виконкому № 180 від 21.04.1994 року. Оскільки він на той час вже не був членом їх сімей, то житлом забезпечений не був. Відповідно до діючого житлового законодавства він не міг бути вселений в надані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 квартири. Посилається на те, що забезпечення інших мешканців знесеного будинку не звільняло Сумське спеціалізоване управління № 14 від обов’язку забезпечення його житлом.

14.02.1995 року між Сумським спеціалізованим управлінням № 14 і ним був укладений договір № 1 про знос жилого будинку АДРЕСА_1 та компенсації за нього у вигляді надання йому окремої однокімнатної квартири в будинку АДРЕСА_2 по закінченню будівництва будинку. В 2004 році йому стало відомо, що Сумське спеціалізоване управління № 14 перетворено в Дочірнє підприємство «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1», яке є правонаступником майнових та інших прав та обов’язків спеціалізованого орендного підприємства «Промтехмонтаж-1». З метою виконання відповідачем обов’язків попередньої юридичної особи по забезпеченню його житлом, просив зобов’язати Дочірнє підприємство «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1», як правонаступника спеціалізованого управління «Хіммонтаж № 14», укласти з ним договір про знесення житлового будинку АДРЕСА_1 та компенсації за нього у вигляді надання йому однокімнатної квартири в будинку АДРЕСА_2.

В подальшому в зв’язку з тим, що під час розгляду справи, стало відомо, що відповідач продав незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_2 ЗАТ «СумиІнвест», позивач змінив свої вимоги та просить стягнути з Дочірнього підприємства  спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» грошову компенсацію за ненадану йому згідно договору № 1 від 14.02.1995 року окрему благоустроєну однокімнатну квартиру в будинку АДРЕСА_2 попередньою вартістю 5100 грн., яка буде ним уточнена після проведення судово-технічої експертизи.

В судовому засіданні позивач свої вимоги уточнив та просить стягнути з Дочірнього підприємства  спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» грошову компенсацію за ненадану йому згідно договору № 1 від 14.02.1995 року окрему благоустроєну однокімнатну квартиру в будинку АДРЕСА_2 в розмірі 191250 гривень відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи (а. с. 114-128).

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Раніше в судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та в заперечення посилався на те, що Дочірнє підприємство спеціалізоване управління «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» не є правонаступником Сумського спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» підрозділу ЗАТ «Промтехмонтаж-1», так як є новою юридичною та набув цього статусу 08.07.1996 року. Також посилається на те, що керівник Сумського спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» Новосьолов В.О. відповідно до наданих йому повноважень на мав права укладати договір з позивачем. Крім того на момент укладання договору житловий будинок АДРЕСА_1 був знесений, а тому був відсутній предмет та об’єкт договору. Вважає, що права позивача на одержання жилої площі у збудованому будинку поАДРЕСА_2 порушили його колишня дружина ОСОБА_7 та ОСОБА_2, які виключили позивача зі списку громадян на одержання жилого приміщення. Крім того спосіб захисту, який вибрав позивач для захисту своїх прав суперечить діючому законодавству та ним пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 257 ЦК України. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши позивача та його представника адвоката ОСОБА_8 дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

 Судом встановлено, що з березня 1990 року позивач ОСОБА_1 таОСОБА_7 перебували в шлюбі. З кінця 1989 року ОСОБА_1 проживав у будинку АДРЕСА_1 у якості члена сім’ї своєї дружини, якій на праві власності належала 1/6 частина названого будинку, а власником 4/6 часток цього будинку була її мати ОСОБА_6 В цьому будинку також проживали двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_7 від першого шлюбу. Вказані обставини встановлені рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28.07.1994 року в справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_7, ОСОБА_6  про вселення та визнані сторонами в справі (а. с. 6-8 том 1).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 70 від 17.03.1988 року (додаток № 6) Сумському спеціалізованому управлінню № 14 була надана земельна ділянка для проектування та будівництва 176-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 за рахунок вилучення земельних ділянок, які знаходились в користуванні громадян, у тому числі мешканців будинку АДРЕСА_1 (а. с. 116-118 том 1).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09.12.1993 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 був розірваний, а в органах РАЦС розірвання шлюбу було зареєстровано 24.01.1994 року. 10.02.1994 року колишня дружина позивача, ОСОБА_7, вступила в шлюб з ОСОБА_3, який також був прописаний в будинку АДРЕСА_1.

На підставі рішення Сумського міського виконавчого комітету № 485 від 15.09.1994 року ОСОБА_7 одержала 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 37.74 кв.м на чотирьох осіб: вона, чоловік ОСОБА_3, донька ОСОБА_4, син ОСОБА_5, а її мати – ОСОБА_6на підставі рішення Сумського міського виконавчого комітету № 180 від 21.04.1994 року одержала однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 19.1 кв.м. (а. с. 58 том 1).

Вищезазначеним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28.07.1994 року було встановлено, що ОСОБА_1. набув право користування житловою площею в будинку АДРЕСА_1 як член сім’ї співвласника будинку, тому його позов про вселення в дане житлове приміщення був задоволений. Цим же рішенням також було встановлено, що у зв’язку з тим, що будинок АДРЕСА_1 підлягав знесенню, то за договором № 43 від 01.06.1993 року, укладеним між СУ-14 і його дружиною ОСОБА_7, ОСОБА_1 перебував у списку на отримання житлової площі як член її сім’ї.  

Таким чином на час забезпечення житлом вищевказаних осіб у зв’язку зі зносом будинку, ОСОБА_1 житлом забезпечений не був, але згідно ст. 171 ЖК України мав на це право. В подальшому в зв’язку зі зміною в складі її сім’ї, ОСОБА_7 07.08.1994 року був  укладений договір № 33 за яким замість її колишнього чоловіка ОСОБА_1 у список на отримання житлової площі як член її сім’ї був включений її чоловік ОСОБА_3 (а. с. 58 том 2).

Судом також встановлено, що 14.02.1995 року між Сумським спеціалізованим управлінням № 14 і ОСОБА_1 був укладений договір № 1 про знос жилого будинкуАДРЕСА_1 та компенсацію за нього у вигляді надання окремої однокімнатної квартири в будинкуАДРЕСА_2 по закінченню будівництва вказаного будинку (а. с. 164 том 2).

14.12.2006 року Дочірнє підприємство СУ «Хіммонтаж-14» ЗАТ «Промтехмонтаж-1» продало об’єкт незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. «А», готовністю 25 % за адресою: АДРЕСА_2 закритому акціонерному товариству «Сумиінвест», що підтверджується нотаріальної посвідченим договором купівлі-продажу на а. с. 248 том1.

Як вбачається з Положення про Сумське спеціалізоване управління «Хіммонтаж № 14», на час укладення вищезазначеного договору з позивачем, управління являлось підрозділом закритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-1» та не мало статусу юридичної особи (а. с. 249-255 том 1). Тобто укладаючи договір з ОСОБА_1 Сумське спеціалізоване управління № 14, діяло від імені юридичної особи ЗАТ «Промтехмонтаж-1», структурним підрозділом  якого воно являлось.

Загальними зборами акціонерів ЗАТ «Промтехмонтаж-1» від 19.06.1996 року  було прийняте рішення про створення дочірніх підприємств та затвердження Статуту дочірніх підприємств (пункт 4 протоколу № 3 від 19.06.1996 року загальних зборів акціонерів ЗАТ «Промтехмонтаж-1» на а. с. 261 том 1). На підставі вказаного рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Промтехмонтаж-1» від 19.06.1996 року генеральним директором ЗАТ «Промтехмонтаж-1» 08.07.1996 року виданий наказ № 21 про надання статусу дочірнього підприємства спеціалізованим підрозділам та призначення у відповідності з контрактами директорів дочірніх підприємств (а. с. 263 том 1). В Статуті Дочірнього підприємства СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1» зазначено, що підприємство створено на базі спеціалізованого підрозділу СУ «Хіммонтаж-14» та є юридичною особою. Пунктом 3.5 Статуту передбачено, що підприємство несе відповідальність по своїх зобов’язаннях всім власним майном, на яке у відповідності з діючим законодавством може бути поширено стягнення. Підприємство не несе відповідальності по майновим зобов’язанням акціонерів, а також інших дочірніх підприємств і філіалів Товариства. Поширення стягнення по боргам Товариства на майно, яке закріплено за Підприємством, дозволяється лише при ліквідації Підприємства і після задоволення вимог його кредиторів (а. с. 264-273 том 1).

Таким чином відповідно до змісту рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Промтехмонтаж-1» про створення дочірніх підприємств, установчого документу Дочірнього підприємства СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1», а також діючого, на час створення Дочірнього підприємства СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1», законодавства, зокрема Законів України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», відповідач створений як самостійна юридична особа, не являється правонаступником чиїх-небудь майнових та інших прав та обов’язків, в тому числі СУ «Хіммонтаж-14», як стверджує позивач, а тому не повинне нести відповідальність за зобов’язаннями, яке взяло на себе ЗАТ «Промтехмонтаж-1» в особі його структурного підрозділу Сумського спеціалізованого управління «Хіммонтаж № 14».

Посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на повідомлення управління підприємництва, торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 18 том 1; а. с. 75 том 2), суд вважає безпідставним, так як в повідомленнях зазначено, що Дочірнє підприємство СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1» є правонаступником майнових та інших прав та обов’язків спеціалізованого орендного підприємства «Промтехмонтаж-1». Однак як вбачається з матеріалів справи, наказом № 44 від 18.11.1993 року Генерального директора АО «Промтехмонтаж-1» спеціалізоване орендне підприємство «Промтехмонтаж-1» було перетворене в закрите акціонерне товариство «Промтехмонтаж-1», яке і являється правонаступником організації орендарів спеціалізованого орендного підприємства «Промтехмонтаж-1» (а. с. 256). Дочірнє ж підприємство СУ «Хіммонтаж-14 ЗАТ «Промтехмонтаж-1», як зазначалося вище, було створено в 1996 році та не є правонаступником майнових та інших прав та обов’язків спеціалізованого орендного підприємства «Промтехмонтаж-1».

 Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» закритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-1» про стягнення грошової компенсації за ненадану йому згідно договору № 1 від 14.02.1995 року однокімнатну квартиру в будинку АДРЕСА_2 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

В зв’язку з тим, що позивачем не в повному обсязі було оплачено судовим збором позовні вимоги про стягнення грошової компенсації – 1 % від ціни позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за вирішення спору майнового характеру, з нього на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1640 гривень 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22 гривні 50 коп.  

   Керуючись Законами України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ в редакції станом на 05.07.1995 року, «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ в редакції станом на 14.03.1995 року, ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

                                                       В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства спеціалізованого управління «Хіммонтаж-14» закритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-1» про стягнення грошової компенсації  відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1640 гривень 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22 гривні 50 коп.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

       Суддя                                                                                    Т.А.Левченко