Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/2774/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупенія" про усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників:

позивача - Кравчук А.С., адвокат;

відповідача - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" (далі - ТОВ "Нагваль-Фіш"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупенія" (далі - ТОВ "Крупенія"), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.10.2016, просило усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" комплексом споруд, який складається з адміністративного корпусу "А", рибного ярмарку "Б", комплексу зі зберігання продуктів харчування "В", насосної підстанції "Г", механічної майстерні "Д", розташованим за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А (далі - комплекс споруд), шляхом виселення ТОВ "Нагваль-Фіш", а також усунути перешкоди у користуванні майном шляхом вилучення у ТОВ "Нагваль-Фіш" і передачі ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" двох кімнат для комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 № 0502009) та ІІ-й секції шини 10 кВ (К13 № 05014948); електричної мережі комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325, встановленого на І-й секції шини 10 кВ (К1 № 0502009); електричної мережі комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325, встановленого на ІІ-й секції шини 10 кВ (К13 № 05014948); холодильного обладнання на базі компресорних станцій; електричної системи "Рибний ярмарок" (далі - спірне майно).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що перелічене вище майно належить йому на праві приватної власності, проте 07.08.2016 доступ до цього майна уповноваженим представникам ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" було унеможливлено особами, які відрекомендували себе представниками ТОВ "Нагваль-Фіш".

Посилаючись на безпідставне користування ТОВ "Нагваль-Фіш" належним ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" на праві приватної власності майном, позивач на підставі положень статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2016 (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 (колегія суддів у складі: Жук Г.А., Дикунська С.Я., Алданова С.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідач використовує комплекс споруд на підставі договору оренди від 16.10.2015 № 16/10/15-1Ч (далі - договір № 16/10/15-1Ч).

Відмовляючи у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вилучення у відповідача та передачі позивачу спірного майна, суди виходили із того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності у нього права власності на це майно.

У касаційній скарзі ТОВ "Крупенія" посилається на те, що:

- судами неправильно застосовано положення статей 11, 626, 628, 653, 785, 795 ЦК України та статей 174, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України);

- у матеріалах справи наявна копія угоди про розірвання договору №16/10/15-1Ч та акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 26.07.2016, проте судом апеляційної інстанції не витребовувались оригінали цих документів, тому посилання суду на їх ненадання не відповідають дійсності;

- судами порушено вимоги статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017, далі - ГПК України).

У касаційній скарзі ТОВ "Крупенія" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" зазначає про те, що:

- ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" угода про розірвання договору № 16/10/15-1Ч та акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 26.07.2016 не укладались та не підписувались;

- при розгляді справи в суді першої інстанції ТОВ "Нагваль-Фіш" зазначало про існування між сторонами орендних правовідносин на підставі договору № 16/10/15-1Ч.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

08.02.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.02.2018 до 16:00, про що сторін було повідомлено ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав наведені у відзиві заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Крупенія".

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 16.10.2015 між ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (орендодавець) та ТОВ "Нагваль-Фіш" (орендар) було укладено договір № 16/10/15-1Ч, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування у строк до 15.10.2018 нежитлові приміщення: офісні приміщення загальною площею 49,60 кв. м., побутові приміщення загальною площею 382 кв. м., прилягаючі приміщення загальною площею 180,80 кв. м., приміщення їдальні 82,80 кв. м., складські приміщення загальною площею 169,10 кв. м., приміщення торгового залу загальною площею 1650,70 кв. м., холодильні камери загальною площею 74,30 кв. м., приміщення сортувальної площею 175,80 кв. м. - всього 2 765,10 кв. м., (далі - нежитлові приміщення), які розташовані на першому поверсі у будівлі за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А.

Факт передачі вище зазначеного майна у користування ТОВ "Нагваль-Фіш" за договором № 16/10/15-1Ч підтверджується наявною у матеріалах справи копією підписаного та скріпленого відбитками печаток сторін акта прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду.

Судами встановлено, що право власності позивача на комплекс споруд, який складається з адміністративного корпусу "А", рибного ярмарку "Б", комплексу по зберіганню продуктів харчування "В", насосної підстанції "Г", механічної майстерні "Д" підтверджується наявною у матеріалах справи копією інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.08.2016 № 66164297.

Позивач стверджує, що ці приміщення обладнано відповідною технікою та засобами для транспортування, зберігання та реалізації харчових продуктів, які також було надано ТОВ "Нагваль-Фіш" у користування.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, останній платіж за оренду приміщень було внесено у липні 2016. Доказів сплати орендної плати за наступні місяці оренди сторонами не надано.

За змістом пункту 8.4 договору № 16/10/15-1Ч сторони погодили, що цей договір може бути розірвано або припинено з підстав, передбачених умовами договору або положеннями діючого законодавства, у тому числі у випадках виконання/неналежного виконання умов договору сторонами.

Згідно зі статтею 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судами встановлено, що 28.10.2016 позивач у листі № 28-10-20/01 повідомив відповідача про відмову від договору на підставі статті 782 ЦК України у зв'язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати за договором із серпня 2016 року, та вимагав негайно сплатити заборгованість і повернути спірне майно.

За таких обставин судами було правильно встановлено існування між ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ТОВ "Нагваль-Фіш" правовідносин з оренди нерухомого майна на підставі договору № 16/10/15-1Ч на час звернення позивача до суду з даним позовом.

При цьому судами правильно не прийнято до уваги копію угоди про розірвання договору № 16/10/15-1Ч та акта прийому-передачі приміщень від 26.07.2016, оскільки оригінали цих документів сторонами на вимогу суду надано не було.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

З огляду на викладене, встановивши, що на час звернення позивачем до суду з даним позовом ТОВ "Нагваль-Фіш" користувалося переліченими вище нежитловими приміщеннями на підставі договору № 16/10/15-1Ч, укладеного з власником цього майна - ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що правові підстави для задоволення негаторного позову шляхом усунення перешкод у користуванні майном позивача із вказаних ним обставин відсутні.

Приписами статей 33, 34 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами встановлено, що позивачем, у порушення наведених норм процесуального права належними та допустимими доказами не підтверджено наявності у ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" права власності на дві кімнати для комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ-й секції шини 10 кВ (К13 №05014948); електричні мережі комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325, встановленого на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009); електричні мережі комірника з масляними вимикачами 10 кВ (КВ2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325, встановленого на ІІ-й секції шини 10 кВ (К13 №05014948); холодильне обладнання на базі компресорних станцій; електричну систему "Рибний ярмарок".

Ухвалою від 24.10.2016 суд першої інстанції витребовував у позивача належним чином завірену копію витягу з оборотно-сальдової відомості "Основних засобів" по рухомому майну, однак позивач на вимогу суду такої копії не надав та зазначив, що цей документ було втрачено під час незаконного проникнення на територію підприємства невстановлених осіб.

За таких обставин судами правильно відмовлено у задоволенні вимог про витребування спірного майна через недоведеність наявності у позивача права власності на це майно.

Доводи викладені у касаційній скарзі ТОВ "Крупенія", про те, що ТОВ "Нагваль-Фіш" орендує спірні нежитлові приміщення на підставі договору оренди № 01/08/16-1М від 01.08.2016, за яким орендодавцем є не ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", а ТОВ "Крупенія" як оператор спільної діяльності на підставі договору про спільну діяльність від 26.07.2016, суд не приймає до уваги, оскільки обставини подальшої передачі у користування позивачем належного йому майна не стосуються предмета даного спору, де на час звернення позивача до суду із даним позовом між позивачем і відповідачем існували орендні правовідносини на підставі договору № 16/10/15-1Ч.

Посилання скаржника на угоду про розірвання договору № 16/10/15-1Ч та акт прийому-передачі приміщень від 26.07.2016 не приймаються до уваги суду, оскільки, як встановлено судами, оригіналів цих документів сторонами на вимогу суду надано не було, а у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика" зазначає, що таких документів товариство не укладало та не підписувало.

Зважаючи на викладене, посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 11, 626, 628, 653, 785, 795 ЦК України, 174, 291 ГК України та статей 43, 99, 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), є безпідставними.

За приписами статті 309 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи, оскаржувані у справі рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин сторін юридичних наслідків, встановлених статтею 391 ЦК України, в зв'язку з чим правові підстави для скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 911/2774/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір