Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #69712882

ПОСТАНОВА

Іменем України


20 лютого 2018 року

Київ

справа №816/1002/15-а

адміністративне провадження №К/9901/2468/18


Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:


судді-доповідача - Олендера І.Я.,


суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,


розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року (суддя Ясиновський І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року (судді: Яковеко М.М. (головуючий), Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі № 816/1002/15-а за позовом Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Торгова компанія "Молімпекс" (далі - позивач, Підприємство) звернулась до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 7 листопада 2014 року № 806010001/2014/000071/1, від 1 грудня 2014 року № 806010001/2014/000077/2, від 12 грудня 2014 року № 806010001/2014/000013/2, від 16 грудня 2014 року № 806010001/2014/000014/2, від 22 грудня 2014 року № 806010001/2014/000015/2.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості від 7 листопада 2014 року № 806010001/2014/000071/1, від 1 грудня 2014 року № 806010001/2014/000077/2, від 12 грудня 2014 року № 806010001/2014/000013/2, від 16 грудня 2014 року № 806010001/2014/000014/2, від 22 грудня 2014 року № 806010001/2014/000015/2.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства.

У доводах касаційної скарги Полтавська митниця ДФС посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на ненадання документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок, а саме, договором передбачено включення в ціну товару вартість завантаження, митне оформлення, проте надана калькуляція та рахунки не містять зазначених складових, крім того, на підставі наданого позивачем платіжного доручення № 1 неможливо визначити, згідно чого здійснено попередню оплату. Доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права скаржник не наводить.

Підприємство надало заперечення на касаційну скаргу, в яких вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем було надано необхідний пакет підтверджуючих документів та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 вересня 2014 року між ZAKLADY MIESNE "ZAKRZEWSCY" та ПП "ТК "Молімпекс" укладено договір № 21/2014, згідно з яким ZAKLADY MIESNE "ZAKRZEWSCY" зобов'язувався поставити, а ПП "ТК "Молімпекс" - прийняти та оплатити товар - продукцію та сировину тваринного походження в асортименті, кількості, за ціною, умовам платежу, зазначеним у проформах, рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вказаного контракту контрагентом позивача складено: рахунок-фактуру DEX/W/2014/11/003 від 4 листопада 2014 року, проформи DEX/W/2014/11/07 від 17 листопада 2014 року, проформи DEX/W/2014/11/11 від 20 листопада 2014 року, проформи DEX/W/2014/12/03 від 5 грудня 2014 року, рахунок-фактуру DEX/W/2014/12/006 від 9 грудня 2014 року, рахунок-фактуру DEX/W/2014/12/015 від 18 грудня 2014 року, відповідно до яких проведено поставки товару- сало бокове свине морожене.

Позивачем з метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного товару до Полтавської митниці подано митні декларації від 7 листопада 2014 року №806010001/2014/013118, від 1 грудня 2014 року № 806010001/2014/014180, від 16 грудня 2014 року № 806010001/2014/014948, від 12 грудня 2014 року №806010001/2014/014781, від 22 грудня 2014 року № 806010001/2014/015192.

Разом з митними деклараціями позивачем подано пакети товаросупровідних та комерційних документів.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (графа 43 митної декларації).

За результатами розгляду поданих митних декларацій, відповідачем прийнято ряд карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості

- від 7 листопада 2014 року № 806010001/2014/000071/1, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 205070000/2014/45336 від 23 жовтня 2014 року;

- від 1 грудня 2014 року № 806010001/2014/000077/2, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 205070000/2014/40404 від 30 вересня 2014 року;

- від 12 грудня 2014 року № 806010001/2014/000013/2, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 205060000/2014/027076 від 13 листопада 2014 року;

- від 16 грудня 2014 року № 806010001/2014/000014/2, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 205060000/2014/027076 від 13 листопада 2014 року;

- від 22 грудня 2014 року № 806010001/2014/000015/2, митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 205060000/2014/027076 від 13 листопада 2014 року.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п'ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з касаційної скарги виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував тим, що позивачем до митного оформлення надані документи, які містять такі розбіжності, зокрема в договорі про надання транспортно-експедиційних послуг та СМR різниться дата завантаження товару, договором передбачено включення в ціну товару вартість завантаження, митне оформлення, проте надана калькуляція та рахунки не містять зазначених складових, а на підставі наданого позивачем платіжного доручення неможливо визначити, згідно чого здійснено попередню оплату.

Проте судами попередніх інстанцій встановлено, що декларант (позивач) подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Крім того, судами встановлено, що контролюючому органу також були надані підтверджуючі документи щодо сплати грошових коштів за придбаний товар продавцю, на які відповідач посилався, як на підставу коригування вартості товару, а суми, зазначені у платіжних дорученнях та сплачені на користь ZAKLADY MIESNE "ZAKRZEWSCY", відповідають вартості товару, зазначеній у договорі, рахункам-фактури та проформам.

Отже колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач надав усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не не довів і правових підстав для застосування саме резервного методу.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що посилання контролюючого органу на використання інформації з автоматизованої системи на раніше визнану вартість товарів є необґрунтованою, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій інформаційній системі, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень та не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її фактичне визначення за резервним методом без послідовного застосування попередніх методів.

Крім того, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень правильно врахували також і те, що у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої контролюючим органом, не зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, та інші фактичні обставини, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушень процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року слід залишити без задоволення.

Виходячи з приписів частини третьої ст. 375 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі, які було зупинено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2015 року.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Полтавської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 816/1002/15-а залишити без змін.

Поновити виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 816/1002/15-а.


Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.



...........................


...........................


...........................


І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду


  • Номер:
  • Опис: визнання протиправними та скасування рішень
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 816/1002/15-а
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Олендер І.Я.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.08.2015
  • Дата етапу: 21.09.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація