Справа №22ц-2467/2009
Головуючий у першій інстанції – Смаль І.А.
Доповідач – Заболотний В.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
04 грудня 2009 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.
суддів - Заболотного В.М., Скрипки А.А.
при секретарі - Штупун О.М .
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2009 року по справі за поданням відділу державної виконавчої служби (далі – ДВС) Сосницького районного управління юстиції (далі – РУЮ) про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2009 року відділ ДВС Сосницького РУЮ звернувся до суду з поданням, в якому просив в порядку статей 217, 373 ЦПК України постановити ухвалу про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань. Подання обґрунтовував тим, що на виконанні у відділі мається виконавчий лист Сосницького районного суду від 17 січня 2008 року №2-6 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу 10100грн. та 30грн. витрат на ІТЗ, 101 грн. держмита. Станом на 01 вересня 2009 року ОСОБА_1 борг не сплачується, боржник на виклики відділу ДВС не з’являється. Таким чином, ОСОБА_1 від виконання своїх зобов’язань ухиляється, і до виконання ОСОБА_1 вищевказаних зобов'язань, в силу ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України”, його право виїзду за межі України повинно бути обмеженим.
Оскаржуваною ухвалою Сосницького районного суду від 14.10.2009 року подання відділу ДВС задоволено. Встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1, 02.05.1974 року народження, проживаючого в с. Загребелля Сосницького району, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу суду скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання ВДВС Сосницького РУЮ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказує, що судом не враховано його пояснення про те, що він не ухиляється від сплати боргу на користь ОСОБА_2, здійснює проплату заборгованості, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, має на утриманні неповнолітнього сина. На даний час ОСОБА_1 не має постійного місця роботи і в зв’язку з тяжким станом в країні має намір знайти роботу за межами України, щоб розрахуватись з боргом.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що в зв’язку з тим, що виконавчий лист №2-6 від 17.01.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу повертався стягувачу двічі 29.08.2008 року та 28.04.2009 року, в зв’язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, і сума боргу боржником взагалі не погашалася. А тому, відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”, боржнику ОСОБА_1 може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Проте, такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону.
Подання державного виконавця не може бути розглянуте як в порядку, передбаченому ст. 373 ЦПК України, так і в порядку КАС України, оскільки порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв’язання спорів у цій сфері регулює Закон України „Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України”.
Положеннями ст. 6 вищевказаного Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання, або він ухиляється від зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням.
Пунктом 8 ст.19 Закону України „Про Державну прикордонну службу” встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань, покладається запобігання та недопущення в’їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно з законодавством не дозволяється в’їзд в Україну, або, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, в тому числі і за дорученням правоохоронних органів. За змістом п.4 ст.20 цього Закону, саме на органи прикордонної служби покладено завдання з’ясовувати підстави в’їзду або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб, яким за мотивованим рішенням суду (не ухвалою) та правоохоронних органів не дозволяється або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Крім того, відповідно до ст. 217 ЦПК України, забезпечення виконання рішення може бути на стадії його ухвалення і способами, передбаченими ст. 152 ЦПК України, яка не передбачає такого способу як обмеження у праві виїзду за межі України.
Таким чином, аналіз вищенаведених правових норм та ст. ст. 217, 373 ЦПК України свідчить про те, що питання, поставлені на вирішення суду в поданні відділу ДВС, не є процесуальними питаннями, пов’язаними з виконанням судових рішень у цивільних справах, що регулюються розділом VI ЦПК України.
Отже, виходячи з буквального тлумачення Закону, ухвала суду, яка постановляється відповідно до ст. 373 ЦПК України в порядку виконання вже ухвалених судових рішень, не може бути підставою для вжиття заходів органами Державної прикордонної служби щодо недопущення перетину кордону України громадянами України.
Зазначене свідчить, що ухвала Сосницького районного суду від 14.10.2009 року не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, оскільки постановлена з порушенням порядку, визначеного діючим законодавством для вирішення питань, зазначених в поданні відділу державної виконавчої служби.
За таких обставин, розгляд судом подання відділу ДВС Сосницького РУЮ щодо обмеження в праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства є необґрунтованим.
Тому, на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з направленням матеріалів подання виконавчої служби на новий розгляд відповідно до порядку, встановленого для його вирішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ст. 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2009 року – скасувати , а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: Судді: