АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Ігнатова Р.М.

суддів Маліновського О.А., Кияшка О.А.

секретаря Борщенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено 15.02.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100001840, за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Пономарьової Катерини Владиславівни на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18.12.2017 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.ОлександрівкаШирокінського р-ну Дніпровської обл., громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,−

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.289 КК України,

за участі:

прокурора Салкова Р.В.

В С Т А Н О В И Л А

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.12.2018 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100100001840 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.289 КК України повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури №10 Пономарьовій К.В.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить колегію суддів оскаржувану ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18.12.2017 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100100001840 направити на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що в обвинувальному акті у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України вказано місце реєстрації та фактичне місце проживання обвинуваченого, які, як стверджує прокурор, вказувались обвинуваченим ОСОБА_2 при наданні пояснень та при допиті його як підозрюваного. Також, як наголошує апелянт, в ході досудового розслідування ОСОБА_2 обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, а тому на час здійснення досудового провадження місце проживання останнього було встановлено.

Інших апеляційних скарг, доповнень та заперечень від учасників не надходило.

Заслухавши суддю доповідача щодо змісту оскарженої ухвали в частині повернення прокурору обвинувального акту та виклад основних доводів апеляційної скарги, пояснення і доводи прокурора, який підтримав наявну апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження в цій частині та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних вимог прокурора, з огляду на наступне.

В судове засідання обвинувачений ОСОБА_2 не з'явився. Згідно ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили поважні причини свого неприбуття. Між тим, підставою для повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_2 прокурору стало саме те, що органом досудового розслідування не забезпечено явку обвинуваченого в судове засідання. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати існуючу апеляційну скаргу на підставі наявних матеріалів справи.

Так, згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Ч.2 ст.291 КПК України дає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, а саме:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Аналіз наведених норм кримінального процесуального закону дає підстави стверджувати, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим наведених в ч.2 ст.291 КПК України вимог.

Натомість, зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що суд першої інстанції, повертаючи прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100001840, посилається на недотримання при складанні обвинувального акту органом досудового розслідування вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України, а саме на незазначення в обвинувальному акту анкетних відомостей обвинуваченого ‒ місця проживання останнього, що в свою чергу позбавляє суд можливості провести підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні з причин неявки обвинуваченого та неможливості здійснити його виклик до суду.

З таким висновком місцевого суду погодитись не можна, оскільки як вірно зазначено у апеляційній скарзі прокурора, зі змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_2 вбачається, що він містить в собі всі необхідні відомості, передбачені ч.2 ст.291 КПК України. Зокрема в ньому вказано адреса реєстрації обвинуваченого: АДРЕСА_2 та адреса його проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5), як того вимагає кримінальний процесуальний закон.

Більше того, як підтверджується Реєстром матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, до обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2017 обиралась міра запобіжного заходу у виді домашнього арешту (а.с. 10), що також підтверджує факт встановлення органом досудового розслідування анкетних відомостей обвинуваченого, зокрема даних щодо місця його проживання.

Також колегія суддів звертає увагу, що дійсно ухвала суду від 26.07.2017 про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_2 до суду, виконані не були, що підтверджується наявними у справі рапортами від 27.09.2017 та 13.11.2017. Разом з тим, привід виконувався лише за місцем проживання обвинуваченого (АДРЕСА_1), в той час як відомостей про здійснення приводу обвинуваченого за місцем його реєстрації (АДРЕСА_2), відсутні.

До того ж, згідно положень ст.335 КПК України, згідно яких у разі якщо обвинувачений ухилився від, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Втім, матеріали даного провадження не містять відомостей щодо вживання судом всіх можливих заходів щодо забезпечення явки ОСОБА_2 до суду, зокрема застосування примусового приводу обвинуваченого за місцем його реєстрації, а у випадку неможливості здійснити примусовий привід ‒ оголошення його у розшук.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку щодо невідповідності обвинувального акту відносно ОСОБА_2 вимогам ст.291 КПК України, зокрема щодо невстановлення органом досудового розслідування даних щодо фактичного місце проживання обвинуваченого, за яким забезпечити явку останнього в судове засідання не видається можливим, в той час як інших підстав для його повернення обвинувального акту прокурору судом першої інстанції в своєму рішенні не наведено.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100100001840 відносно ОСОБА_2 повернув прокурору з надуманих підстав, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Керуючись ст. ст. 291, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, −

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Пономарьової Катерини Владиславівни - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18.12.2017 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017100100001840 відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.289 КК України, - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

С У Д Д І:

Ігнатов Р.М. МаліновськийО.А. Кияшко О.А.

Справа № 11-кп/796/708/2018

Суддя-доповідач - Ігнатов Р.М.