Головуючий у 1 інстанції – Філь О.Є.
Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
10 грудня 2009 року справа № 2а-312/09/0529
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів
при секретарі
за участі позивача Дяченко С.П., Нікуліна О.А.
Кондрашовій Н.М.
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради
на постанову Київського районного суду м. Донецька
від 22 квітня 2009 року
у справі № 2а-312/09
за позовом ОСОБА_5
до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради
про оскарження дій, стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А :
19.02.2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з цим позовом.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2009 року позов було задоволено, стягнуто компенсацію при підвищенні з 3 групи на 2 групу інвалідності у розмірі 6805 грн. 20 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та до 01 листопада 2007 року мав статус інваліда 3 групи. З 01 листопада 2007 позивачу була встановлена 2 група інвалідності з обмеженням життєдіяльності, пов’язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796–ХІІ (далі - Закон № 796–ХІІ) передбачена одноразова компенсація при встановленні групи інвалідності, яка виплачується у розмірах: інвалідам 1 групи – 60 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – 30 мінімальних заробітних плат. При встановленні інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях, тобто при підвищенні з третьої групи на другу - 15 %. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення групи.
Позивач отримав одноразову компенсацію у сумі, встановленій постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 94 грн. 80 коп.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 796–ХІІ (який встановив розмір компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої компенсації в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при встановленні з третьої групи другої 94,80 грн. (за грошовою реформою 1996 року).
З моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри компенсацій залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796–ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова № 836.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової компенсації при встановленні другої групи інвалідності після третьої у розмірі 94,80 гривень суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Розмір мінімальної заробітної плати при встановленні інвалідності вищої групи становив 460 гривень, а саме на листопад 2007 року.
Сума компенсації при встановленні інвалідності позивачеві вищої групи становив, а саме з третьої групи на другу, складає: 460 х 15 = 6900 гривень., а з врахуванням виплачених сум до сплати залишається 6805, 20 грн.: (6900 грн. – 94,80 грн.(сплачена компенсація), яка підлягає стягненню.
Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем строку для звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, і позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради – залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2009 року у справі № 2а-312/09 за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради «про оскарження дій, стягнення сум» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.А.Нікулін