КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-29414/08 Головуючий у 1 інстанції Семеняка О.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до УПСЗН Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2008 року позов задоволено: стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни 3-ї групи за період 2005-2007 рр в сумі 6839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев’ять) гривень.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач являється інвалідом війни 3-ї групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення, а тому має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченою ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою визначено, що інвалідам війни 3-ї групи передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, однак вказану допомогу позивач отримав у 2005 році – 270,00 грн., у 2006 році – 270,00 грн., у 2007 році – 300,00 грн., тобто з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції посилався на те, що 9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачу повинно було виплачено у 2005 році – 2324 гривень, в 2006 р. – 2513 грн., у 2007 році – 2842 грн., тому недоплачена сума підлягає стягненню з відповідача на його користь як інваліду війни 3-ї групи за період 2005-2007 рр в сумі 6839 гривень.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки в запереченнях проти позовної заяви та в судовому засіданні представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, тому висновки суду, що не вбачається підстав для відмови в задоволені позову ОСОБА_5 з підстав пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав в липні 2007 року колегією суддів визнаються такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, колегія суддів вважає, що вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції не врахував наступного.
9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачам виплату допомоги в період 2005, 2006 та 2007 років до 5-го травня за 2005-2007 роки до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивачів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
За таких умов рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради задовольнити, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2008 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ В.В. Кузьменко
_____________________ О.В. Попович